Адмiнiстративне право / Admin-Pravo

ний статутом підприємства й представляє інтереси власника та трудового колективу.

Найняття (призначення, обрання) керівника підприємства є правом власника (власників) майна підприємства й реалі зується безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Вищим керівним органом колективного промислового підприємства є загальні збори (конференція) власників май на. Виконавчі функції щодо управління колективним підприєм ством здійснює правління.

Адміністрацію промислового підприємства відповідно до принципу єдиноначальності очолює його керівник. За найняття (призначення, обрання) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладають контракт (договір, угоду), в якому визначають права, строки найняття, обов’язки та відповідальність керівника підприєм ства перед власником і трудовим колективом, умови його ма теріального забезпечення й звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та за конодавством України.

Керівник підприємства (переважно це генеральний дирек тор (директор) або начальник, управляючий) самостійно, без довіреності, діє від імені підприємства, вирішує питання гос подарської, фінансової, соціальної та інших видів діяльності (за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства). Його повноваження є по хідними від завдань і прав підприємства, яке він очолює. В межах своєї компетенції керівник приймає обов’язкові до ви конання накази по підприємству, зараховує до штату та звільняє працівників, застосовує до них заходи заохочення й накладає дисциплінарні стягнення. Членів адміністрації під приємства — заступників керівника підприємства, керівників

іспеціалістів підрозділів апарату управління й структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстрів

істарших майстрів теж призначає на посаду й звільняє з неї керівник підприємства.

Повноваження виробничих підрозділів та їх керівників регулюють статут промислового підприємства, положення про них.

Промислові підприємства мають право на добровільних за садах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України, тобто утворювати об’єднання.

До об’єднань підприємств, зареєстрованих в Україні, можуть входити й підприємства інших держав.

Промислове об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахун ки в установах банків, печатку з своїм найменуванням і діє на основі договору або статуту, який затверджує його засновник або власник. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зо бов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установ чим договором (статутом). Підприємство під час здійснення господарської та іншої діяльності має право за власною ініціа тивою приймати будь які рішення, що не суперечать законо давству України.

Безпосереднє управління державним промисловим об’єднан ням здебільшого здійснює адміністрація головного промислово го підприємства, яку очолює генеральний директор (директор, президент). Як і директор промислового підприємства, він діє на підставі принципуєдиноначальності, несе повнувідповідальність за діяльність об’єднання. Від імені об’єднання він розпоряджаєть ся фінансами, основними й оборотними засобами виробництва, іншим майном об’єднання, представляє його ззовні тощо.

Генеральний директор видає накази, які є правовою фор мою його діяльності.

До структури апарату виробничого об’єднання входять підрозділи, на які покладено виконання спеціалізованих функцій: фінансовий відділ, планово економічний відділ (або відділ збуту та постачання продукції, сировини тощо), відділи — кадрів, організації праці, технічного контролю, комерційний, по будівництву (реконструкції) та розвитку, бухгалтерія та ін., які очолюють заступники директора (комерційний директор тощо) або головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер та ін.). Повноваження цих підрозділів закріплено в статуті ви робничого об’єднання.

§4. Місцеве самоврядування

йпромисловість

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що відносини органів місцевого самоврядуван ня з промисловими підприємствами, які перебувають у ко мунальній власності відповідних територіальних громад, бу дуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Ос танні виконують усі функції власника таких підприємств, тобто розпоряджаються їх майном, призначають на посаду та звільняють з посади керівників підприємств, визначають стратегічний напрям розвитку й діяльності підприємств тощо.

Відносини з промисловими підприємствами, що не перебу вають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній основі та на засадах підконт рольності в межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. З питань здійснення делегованих їм органами виконавчої влади повноважень органи місцевого са моврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на таких промис лових підприємствах, насамперед з питань додержання земель ного, екологічного законодавства та ін.

Органи місцевого самоврядування можуть об’єднувати на договірній основі кошти промислових підприємств, розта шованих на відповідній території, з коштами інших підприємств, установ, організацій, населення, а також бюд жетними коштами для будівництва, реконструкції, ремонту й утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і вироб ничої інфраструктури, шляхів місцевого значення та на захо ди щодо охорони навколишнього природного середовища; затверджувати для промислових підприємств ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля; залучати промис лові підприємства некомунальної власності до участі в обслу говуванні населення відповідної території, координувати цю роботу тощо.

§5. Державний контроль і нагляд

вуправлінні промисловістю

Всі підприємства промисловості в установленому законо давством порядку здійснюють оперативний і бухгалтерський облік своєї діяльності (як господарської, так і іншої), за пра вильність якого посадові особи цих підприємств несуть перед бачену законодавством України дисциплінарну, адміністратив ну або кримінальну відповідальність.

Державний контроль у промисловості відповідно до чинно го законодавства здійснюють насамперед власники цих під приємств. Їх контрольні повноваження закріплено в положен нях про відповідні міністерства, державні комітети, інші цент ральні органи виконавчої влади, статутах об’єднань, підприємств та ін. Надгалузевий контроль також здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК (на території автономії), управління промисловості місцевих державних адміністрацій.

Державний контроль у промисловості здійснюють і спеці альні контролюючі органи за відповідними напрямами своєї діяльності.

Державна контрольно*ревізійна служба України ревізує й перевіряє правильність ведення грошової і бухгалтерської до кументації, звіти, кошториси та інші документи, що підтверд жують надходження й витрачання коштів і матеріальних цінно стей; стан їх збереження; повноту оприбуткування; пра вильність витрачання й збереження валютних коштів тощо.

Державна податкова служба України здійснює контроль за додержанням промисловими підприємствами законодавства про податки: за обчисленням і сплатою промисловими підприємства ми податків та інших обов’язкових платежів у бюджет; сплатою інших платежів; валютними операціями; порядком розрахунків з споживачами з використанням електронних контрольно ка сових апаратів, комп’ютерних систем і товарно касових книг; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприє мницької діяльності та ліцензій, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності тощо.

Міністерство екології та природних ресурсів України (в особі своїх спеціалізованих контролюючих органів) контролює додер жання промисловими підприємствами природоохоронного зако нодавства. Посадові особи Державної інспекції України по охо

ГЛАВА 26

Управління сільським господарством

§ 1. Організаційно.правові засади управління агропромисловим комплексом

Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликано забезпечувати суспільство продовольством і сиро виною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та пе* реробку. З урахуванням виключної значущості цієї сфери для народного господарства її віднесено до пріоритетних1.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечує держава шляхом різних організаційно економічних і правових заходів.

На це спрямовано концепцію Національної програми відродження села на 1995—2005 роки, схвалену постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р.2. Реалізація зав дань цієї концепції вимагає: проведення аграрної реформи; створення економічного механізму ринкового типу; формуван ня багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній техно логічній основі; удосконалення структури виробництва в аг ропромисловому комплексі; відновлення родючості землі; ра ціонального використання природних ресурсів; розроблення системи законодавчих і нормативних актів; відпрацювання державної структури управління розвитком села, виходячи з міжгалузевого характеру проблем, тощо.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми еко номічного, науково технічного, соціального й культурного

1 Див.: Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р. (в ред. Закону України від 15 травня 1992 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 32. — Ст. 453.

2 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 23. — Ст. 163.

розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрями й обсяги інвестиційної політики.

Президент України й Кабінет Міністрів України визнача ють потребу держави в сільськогосподарській продукції та си ровині, здійснюють політику підтримки вітчизняного вироб ника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України й Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створю ють, реорганізують і ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують про грами з питань соціально економічного та культурного розвит ку агропромислового комплексу й села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим ком плексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядуван* ня. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користу вання, в тому числі на умовах оренди; реєструють права влас ності, права користування землею й договори на оренду землі, вилучення (викуп) земель, стягнення плати за землю, ведення земельно кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організовують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного й природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори.

§ 2. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики України.

Міністерство аграрної політики України (далі — Мінагро політики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність

спеціалізації, концентрації та інтеграції агропромислового ви робництва; бере участь у розробленні державної науково тех нічної політики; розробляє й здійснює заходи щодо фінансо во кредитного забезпечення діяльності агропромкомплексу; здійснює ліцензування окремих видів підприємницької діяль ності; розробляє системи галузевих стандартів, норм і норма тивів, здійснює на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності контроль за їх додержанням; бере участь у проведенні земельної реформи, моніторингу земель сільсько господарського призначення та відновленні їх продуктивної цінності; у реформуванні майнових і земельних відносин у цій сфері тощо.

Крім цього, Мінагрополітики організовує та здійснює дер жавний контроль і нагляд за дотриманням вимог законодав ства в процесі експлуатації природоохоронних об’єктів, раціо нального використання лісових, водних та інших природних ресурсів; сприяє додержанню та вдосконаленню законодавства з питань, що належать до його відання.

Важливі функції виконує Державний департамент вете* ринарної медицини. Він здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охороняє територію України від за несення карантинних хвороб тварин, здійснює контроль за екс портом та імпортом тварин, продуктів і сировини тваринного й рослинного походження, виробництвом харчових продуктів з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охороняє довкілля. Державний департамент здійснює управління ветеринарною медициною, є юридичною особою, очолює його Головний державний інспектор ветеринарної ме дицини України — Голова департаменту. Він та його заступ ники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабі нетом Міністрів України.

Керівництво ветеринарною медициною в АРК, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно управлін ня державної ветеринарної медицини АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини.

Керівництво ветеринарною медициною в районах, містах здійснюють відповідно районні, міські управління державної ветеринарної медицини.