Тема 19. Звільнення від покарання і його відбування

 

19.1.        Поняття і види звільнення від покарання і його відбування.

19.2.        Відмінність звільнення від покарання і звільнення від кримінальної відповідальності.

19.3.        Передумови та підстави звільнення від призначення покарання.

19.4.        Звільнення від відбування з випробуванням та його значення в досягненні цілей покарання.

19.5.        Звільнення від відбування покарання з випробуванням як вітчизняний аналог пробації.

19.6.        Особливості звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок та жінок, що мають дітей.

19.7.        Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності його виконання.

19.8.              Передумови, підстави та кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

19.9.        Передумови, підстави та кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

19.10.     Відмінність умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

19.11.     Загальні та спеціальні види звільнення від відбування покарання за хворобою.

19.12.     Спільне та відмінне амністії й помилування.

 

Тема 20. Судимість

 

20.1.        Поняття і значення судимості.

20.2.        Співвідношення понять “судимість”, “кримінальна відповідальність” і “покарання”.

20.3.        Загальні та спеціальні правообмеження судимості.

20.4.        Поняття і ознаки погашення судимості.

20.5.        Особливості й підстави зняття судимості.

20.6.        Проблема скасування інституту судимості.

20.7.        Щодо проблеми скасування погашення і зняття судимості (довічності судимості).

 

Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх

 

21.1.        Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

21.2.        Примусові заходи виховного характеру та їх відмінність від покарання.

21.3.        Особливості покарань, що підлягають застосуванню до неповнолітніх.

21.4.        Щодо проблеми запровадження спеціальних покарань для неповнолітніх.

21.5.        Розміри покарань, що підлягають застосуванню до неповнолітніх.

21.6.        Спеціальні правила призначення покарань неповнолітнім.

21.7.               Особливості звільнення неповнолітніх від покарання.

21.8.        Особливості зняття і погашення судимості за злочин, вчинений у неповнолітньому віці.

21.9.        Щодо питання про подальшу диференціацію кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці.

 

 

2.3. Порівняльне правознавство вузькоспеціальної проблематики з Загальної частини кримінального права України і кримінального права іноземних держав

 

Дослідження, основане на методі порівняльного правознавства, як форма індивідуальної роботи студента з навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Загальна частина” передбачає вивчення проблем Загальної частини кримінального права України у порівнянні з кримінальним правом різних правових систем іноземних держав шляхом зіставлення тотожних правових інститутів та норм і їх змісту.

Порівняльне правознавство дає можливість: оцінити стан національної правової системи у порівнянні зі світовими тенденціями в розвитку права; на основі порівняльного аналізу обрати кращі зразки з правового досвіду для удосконалення як національних правових систем, так і міжнародного законодавства; надати нову інтерпретацію положень чинного законодавства, оперативно адаптувати їх до нових явищ, що виникають у сучасному суспільстві.

Обрана індивідуальна робота може здійснюватися в наступних напрямах: а) дослідження структури кримінальних кодексів іноземних держав та порівняння її зі структурою КК України (визначення джерел сучасного кримінального законодавства іноземних держав, місце серед них конституцій цих держав та кримінального законодавства, в тому числі законодавства країн – членів ЄС; б) вивчення окремих питань, які стосуються, наприклад, особливостей покарання певних категорій осіб або кримінальної відповідальності за певні злочинні діяння у порівнянні із вирішенням цих питань у КК України; в) порівняльного аналізу певних положень іноземного кримінального права, мета якого виявити єдність та розбіжність тих чи інших інститутів, норм, категорій і понять; г) дослідження кримінального законодавства іноземних держав, присвяченого питанням, що не відображені в КК України; д) порівняльно-історичного аналізу кримінального законодавства іноземних держав; е) у будь-якому іншому, пов’язаному з порівняльним дослідженням кримінального законодавства України та іноземних країн.

Індивідуальна робота може бути виконана в одному із наведених різновидів або являти собою їх поєднання.

Структура індивідуальної роботи повинна включати: титульний лист, план, вступ, основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи (або лише з розділів), та висновків, списку використаних джерел.

У вступі слід обґрунтувати актуальність теми, розкрити її теоретичне та практичне значення, вказати, які основні питання будуть висвітлюватися в роботі. В основному тексті необхідно розкрити питання, зазначені в плані. Для виконання цієї роботи перш за все треба ретельно вивчити обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму за кримінальним законодавством України, а потім розглянути відповідні інститути чи норми, кримінальне законодавство відповідних держав. При цьому слід звернути особливу увагу на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів чи норм за КК України і кримінальним законодавством іноземних держав. У разі наявності розбіжностей треба проаналізувати питання впливу цих розбіжностей щодо кримінальної відповідальності і застосування покарань. Слід звернути увагу й на те, які є прогалини в порівняльному аспекті тих чи інших інститутів чи норм у вітчизняному кримінальному законодавстві і законодавстві іноземних держав. Вступ не повинний бути великим за розміром (1-2 сторінки), це своєрідне окреслення проблем, які будуть розглядатися в роботі. Слід пам’ятати, що проблеми, зазначені у вступі, мають знайти своє обов’язкове відображення в основному тексті й висновках. Не варто вказувати на проблеми, які Ви не збираєтеся розглядати.

В основному тексті роботи необхідно розкрити питання, зазначені в плані.

Оскільки індивідуальна робота розрахована на вивчення питань загальної частини кримінального права України, кримінально-правове дослідження має будуватися наступним чином.

Перш за все, треба ретельно вивчити обраний кримінально-правовий інститут або окрему норму КК України за підручником та лекціями, науково-практичними коментарями до КК України.

Далі слід звернутися до кримінального права та законодавства іноземних країн і уважно вивчити відповідні положення їхніх чинних кримінальних кодексів (збірників законів з кримінальної відповідальності)^*. Для кращого засвоєння матеріалу корисним може бути ознайомлення з науковими статтями, монографіями, опублікованою судовою практикою. У деяких випадках доцільно звернутися до довідкової літератури (юридичних словників, енциклопедій тощо)^**.

Ознайомившись із зарубіжною науковою літературою, положеннями відповідних КК, необхідно вказати на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститутів за КК України і кримінальним законодавством іноземних держав. Проте така вказівка не повинна зводитися лише до механічного порівняння їх певних положень. У кожному випадку слід пояснити, яким чином ці розбіжності впливають на питання кримінальної відповідальності і покарання особи і чи не створює відсутність певних положень прогалин у кримінальному законодавстві України та іноземних держав труднощів у правозастосовній практиці. Слід звертати особливу увагу як на кримінально-правові інститути, що не знайшли своєї реалізації в КК України, так і на відсутність відповідних аналогів вітчизняних кримінально-правових інститутів у кримінальному законодавстві іноземних держав. Вивчаючи певний кримінально-правовий інститут або окрему норму за КК іноземних держав, слід обов’язково вказувати на її належність до тієї чи іншої правової системи (правової сім’ї).

У висновках необхідно зробити підсумки за темою роботи в цілому. Тут вказуються основні теоретичні здобутки, які отримав студент у процесі роботи над індивідуальною роботою.

Приблизний обсяг індивідуальної роботи – 7-10 сторінок друкованого тексту з одного боку аркуша формату А4.

Наведений нижче список тем є лише орієнтовним. Студент за погодженням із викладачем може обрати й будь-яку іншу тему для порівняльного аналізу.