NMP_Nac_Ekonom_2011

територій природно-заповідного фонду. Природно-заповідний фонд України – це біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки - пам’ятки садово-пар- кового мистецтва.

В умовах розвитку постіндустріального суспільства рушійною силою виробничого процесу стає демографічний та трудовий потенціал країни. Це кількість та якість наявних трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки. У політекономічному аспекті цю категорію можна визначити як систему виробничих відносин між окремими індивідами, трудовими колективами, соціальними верствами і державою з приводу відтворення і використання працездатного населення країни. Він характеризується кількісною і якісною сторонами. Тенденції динаміки народонаселення визначають чисельність трудових ресурсів, його склад, розмір зайнятості, що, в свою чергу, має вплив на сукупний попит і пропозицію, споживання і, в кінцевому підсумку, на економічне зростання.

На 1 січня 2011 р. в Україні проживало 45778,5 тис. осіб. Упродовж 2010 р. чисельність населення зменшилася на 184,4 тис. осіб, або на 4,0 особи в розрахунку на 1000 жителів. Чисельність населення зменшилася виключно за рахунок природного скорочення (200,5 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (16,1 тис. осіб).

Близько половини населення України є економічно активним (див. табл. 2, с. 41).

40

Т а б л и ц я 2

Економічна активність населення за статтю та місцем проживання у 2010 р. (у середньому за період)

41

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 лютого 2011 р. становила 585,6 тис. осіб, або третину всіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Допомогу по безробіттю отримували 76,5 % осіб, які мали статус безробітного. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а решта безробітних не мали професійної підготовки.

Зростання обсягів зареєстрованого безробіття у січні 2011 р. зафіксовано в усіх регіонах. Невідповідність попиту на робочу силу, її пропозиції у професійно-кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській обл. (4,1%), а найнижчий – у м. Києві (0,4%).

Стратегія України щодо європейської інтеграції вже зараз вимагає виконання комплексу завдань, які передбачають зміну якісних та кількісних характеристик трудового потенціалу, приведення їх у відповідність до стандартів, що діють у глобальних євросистемах. Позитивним є те, що в Україні загальний обсяг інвестицій в людський потенціал і людський капітал та їх частка у ВВП зростають. Проте простежується недостатність інвестицій у формування необхідних складових людського потенціалу і людського капіталу.

Оцінка стану трудового потенціалу України на сучасному етапі є неоднозначною. З одного боку, відбувається поліпшення певних якісних його характеристик: збільшується частка населення з вищою освітою; зростає комп’ютерна грамотність; формується уміння працювати в ринковому середовищі; підвищується підприємницька активність. З другого – в Україні відбуваються процеси, які призводять до руйнації трудового потенціалу. Не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває більш вираженого депопуляційного характеру: погіршуються показники здоров’я людей усіх вікових груп.

Серед головних причин зазначених тенденцій – поширення бідності внаслідок недостатньої, а подекуди і невиправдано низької оплати праці, особливо у сільській місцевості; неефективна система професійного навчання, підвищення квалі-

42

фікації та перекваліфікації фахівців робітничих спеціальностей; незадовільний стан медичного обслуговування населення і низька ефективність заходів щодо покращення охорони здоров’я та праці тощо.

3.3. Виробничий та науково-технічний потенціал

Україна має потужний виробничий потенціал. Це наявні можливості держави щодо залучення та використання чинників виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції. Україна є однією з найбільших європейських економік, де розвинені різні галузі промисловості, велика частина яких сконцентрована поблизу великих міст, таких як Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Львів, Миколаїв та ін. Промисловість – найважливіша структурна ланка (сектор) господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві.

Найбільш розвиненими галузями є металургія, енергетика (є атомні електростанції і цілий каскад гідроелектростанцій на Дніпрі), а також хімічна і гірничодобувна промисловість (видобуток вугілля, руди). В індустріальному секторі домінує важка промисловість у галузі металообробки, машинобудування, хімічного виробництва. Промислові підприємства виробляють літаки і кораблі, вантажний транспорт і автобуси, легкові автомобілі, локомотиви і електровози, електронне устаткування і точні інструменти, сільськогосподарську техніку, хімічні добрива, текстиль і різноманітні споживчі товари.

Україна виробляє практично всі види транспортних засобів і космічну техніку. Літаки і вантажні автомобілі експортуються в багато країн. Велика частина українського експорту припадає на країни ЄС і СНД. Після отримання незалежності Україна розпочала розвиток свого власного космічного агентства і стала активним учасником наукових досліджень у космічній галузі. Україна визнана одним із світових лідерів у виробництві ракет і технологій ракетобудування. Вона також має високорозвинену харчову промисловість, відому з виробництва високоякісних продуктів харчування, що користуються незмінно високим попитом.

43

Україна межує з ЄС на Заході й омивається двома морями. Найбільш важливі транспортні маршрути проходять по її території і з’єднують Західну Європу з країнами Кавказу та Центральної Азії. Таке географічне розташування України робить її важливим транзитним і торговельним партнером. Промисловість є найважливішою складовою економіки України, обсяг промислового виробництва становить 39 % від ВВП країни. В цілому Україна має надійну промислову основу і пропонує різні можливості у багатьох сферах бізнесу.

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-

технічний та інформаційний потенціал, що являє собою суку-

пність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів, включаючи наявні та такі, що можуть бути мобілізовані, обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства.

Він включає до себе: матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо); кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал); інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві; організаційно-управлінську підсистему – планування науково-дослідних і дослідно-кон- структорських робіт (НДДКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

Науково-технічний потенціал України спроможний розв’язувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об’єктивні умови для втілення

44

в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.

Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарський механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних загальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій. У перспективі в Україні передбачається створен-

ня потужного освітнього та наукового потенціалу на основі впровадження ступеневої освіти та створення потужних регіональних навчальних закладів. Буде поступово реалізовуватись стратегія структурного реформування освіти, спрямованого на кадрове та наукове забезпечення загальнодержавних програм в пріоритетних галузях економіки. Передбачається трансформування існуючої мережі профтехучилищ та забезпечення чотирирівневої професійно-технічної освіти, що задовольнить потреби економіки у кваліфікованих технічних кадрах. Велика увага приділятиметься оптимізації мережі вищих навчальних закладів (див. табл. 3, а, с. 45; 3, б, с. 46).

могла б постачати на світовий ринок високотехнологічну продукцію.

Україна бере участь в унікальному міжнародному проекті “Морський старт”. Він передбачає запуск українського ракетоносія “Зеніт-3SL” з морської платформи на екваторі. Крім цього, Україна є однією з шести країн світу з повним циклом виробництва літаків. Українські літаки АН-140 та АН-225 широко відомі.

У травні 2008 р. Україна вступила до Світової організації торгівлі. Зі вступом у ВТО Україна отримала зниження експортних торгових бар’єрів і підвищення економічних перспектив. Наступним важливим кроком у справі зміцнення зовнішньоекономічної діяльності є вступ до Зони вільної торгівлі (ЗВТ), що в даний час є предметом переговорів з ЄС.

Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу, рівень життя населення зале-

жать від потенціалу соціального споживання – розвитку тих га-

лузей, які безпосередньо працюють на задоволення потреб населення. Виробництво товарів народного споживання зосереджено в різних галузях економіки України, причому в галузях важкої промисловості виробляється понад 40% всієї вартості товарів народного споживання.

Легка промисловість включає до себе галузі, які виробляють товари народного споживання, – тканини, одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії тощо. Серед них – текстильна, швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва, шкіргалантерейна, хутрова та інші галузі. Вони розвиваються на основі переробки як власної (льон, шкіра, хутро, хімічні волокна, вовна), так і ввізної (вовна, бавовна, текстиль) сировини.

Швейна промисловість орієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. За останні роки у взуттєвій промисловості

47

України спостерігається істотне скорочення обсягів виробництва. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.

Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці.

Виробництво галантерейної продукції розміщено в обласних центрах та в інших містах України. Воно характеризується різноманітністю продукції та зростанням кількості малих підприємств, що її виготовляють.

Серед інших товарів народного споживання вагоме місце займають хіміко-фармацевтичні продукти, меблі, будівельні матеріали, скляно-фарфоро-фаянсові вироби тощо. Виготовлення продовольчих товарів народного споживання забезпечує агропромисловий комплекс. У вирішенні продовольчої проблеми значне місце посідає харчова промисловість, яка є завершальним ланцюгом у виробництві продовольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, могутній виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потреби населення у високоякісних продуктах харчування в широкому асортименті.

У цілому перспективний напрям щодо розвитку виробництва товарів народного споживання полягає у задоволенні потреб внутрішнього ринку на основі зміцнення фінансового стану підприємств, нарощування обсягів виробництва, розширення асортименту товарів, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Подальший розвиток соціального комплексу України має забезпечити підвищення життєвого рівня населення, всебічний розвиток людини та зростання продуктивності праці. Разом з тим тут нагромаджено багато проблем, які потребують:

–підвищення уваги до галузей соціального комплексу, що беруть активну участь у виробництві споживчих товарів та послуг, подолання залишкового принципу фінансування галузей соціального призначення;

–подолання міжрегіональних відмінностей у рівні обслуговування населення та забезпечення його елементами

48

соціальної інфраструктури у відповідності з нині існуючими нормативами;

–встановлення обґрунтованого рівня оплати праці фахівців галузей соціального комплексу, зокрема працівників освіти, охорони здоров’я, культури, науки;

–формування ефективної системи управління галузями соціального призначення в умовах різних форм власності. В галузях виробництва товарів народного споживання та послуг необхідне розширення імпортозамінюючої продукції, технологічне переоснащення та запровадження сучасних технологій, збільшення експортного потенціалу цих галузей за рахунок створення спільних підприємств, залучення іноземних інвесторів;

–розробки нових типів проектів навчальних закладів, установ культури, охорони здоров’я з урахуванням формування ринкових відносин, широким використанням сучасного обладнання, оргтехніки.

У перспективі система охорони здоров’я буде розвиватися за принципами доступності, солідарності, справедливості та універсальності. Це дозволить підвищити рівень профілактики захворюваності, надавати необхідну медичну допомогу вчасно і високоякісно.

Серед програмних завдань на перспективу намічено покращення житлових умов населення завдяки оновлення наявного житлового фонду, поліпшення роботи житлового і комунального господарства. Передбачається також вирішення інших соціально-економічних завдань.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.У чому полягає сутність поняття “економічний потенціал”?

2.Назвіть особливості природоресурсного потенціалу України.

3.Визначте перспективи розвитку природоресурсного потенціалу.

4.Яке значення для економіки країни мають рекреаційні ресурси?

49