Варіанти кваліфікації:
Тож яке значення та місце у кримінальному праві може посісти гіпноз? Його значення визначити досить проблематично та важко, так як у більшості випадків порушуватиметься принцип процесуальної здійсненності переслідування або доведення. Якщо в кодексі ми визначимо таке діяння як злочин, не знайшовши методи доказування якоїсь частини об’єктивної сторони, то це буде мертва норма. Не можна записувати в кодексі те, що не можливо буде довести. В цьому і полягає деяка складність питання. Та на мій погляд, відвертатись від проблеми лише через її складність можливим не вбачається. Необхідно розвивати судову медицину в такий спосіб, який дозволив би з більшою легкістю встановлювати попередній гіпнотичний стан особи, можливо збільшувати інвестиції в дану сферу.
Все ж таки, у чинному кримінальному кодексі ми можемо кваліфікувати введення в гіпнотичний стан як шахрайство, бо цим фальсифікується воля особи. В даному випадку її воля матиме вдавано-добровільний характер.
Також гіпноз можна кваліфікувати як доведення до безпорадного стану, метою чого може бути:
- Крадіжка ( при чому, в залежності від шкоди, що завдається особі при введенні її у подібний стан, це може бути взагалі розбоєм ( поєднане з насильством).
- Зґвалтування (особа знаходиться в безпорадному стані, не контролює свою волю, і з нею вступають у статевий контакт).
- Викрадення ( користуючись безпорадним станом особи, її захоплюють і утримують проти її волі у певному місці).
- Захоплення заручників (менш вірогідне, адже зазвичай терористи діють більш відкрито, але все ж таки можливо)
- Доведення до самогубства ( підсвідоме насадження людині думок стосовно необхідності піти з життя).
Маючи можливість ввести особу у безпорадний стан, гіпноз може стати так званим способом здійснення багатьох злочинів особливої частини. Це буде і шпигунство ( ввів особу у безпорадний стан, скопіював необхідні документи, і зник), і вчинення диверсій тощо.
Здебільшого науковці оминають цю проблему. Лише окремі з них висловлюються з приводу цього спірного питання. В.К. Грищук, наприклад, вважає, що поведінка особи, вчинена під впливом гіпнозу, не може вважатися діянням у кримінально-правовому розумінні цього терміна. Натомість, на думку А.В. Наумова та А.А. Тер-Акопова, застосування до особи гіпнозу необхідно розглядати за правилами застосування психічного примусу.
Свого часу М.С. Таганцев підкреслював, що гіпнотизера можна вважати володарем психічної та фізичної діяльності загіпнотизованого. Тож у випадку вчинення особою суспільно небезпечного діяння внаслідок застосування до неї гіпнозу така особа повинна визнаватися неосудною і причиною її неосудності буде тимчасовий розлад психічної діяльності.
Хотілося б розвіяти деякі з наведених теорій, і вказати на необхідність допрацювання нормативної бази у зв’язку з цим. Характеристика інтелектуально-вольової діяльності особи під впливом гіпнозу, дозволяє стверджувати, що питання про кримінальну відповідальність особи, яка діяла під впливом гіпнозу, не може вирішуватися за правилами про психічний примус, а сам гіпноз розглядатися як вид психічного примусу. Особа, яка діє під впливом психічного примусу, завжди зберігає можливість обрати певний варіант. Невипадково законодавець в ч. 2 ст. 40 КК України вказує, що питання про кримінальну відповідальність особи, яка діяла внаслідок психічного примусу, має вирішуватися за правилами про крайню необхідність.
Вирішення ж питання, шляхом посилання на шахрайські дії, теж є досить суперечливим. Складно також визнати заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою гіпнозом.
Питання про неосудність особи, що чинить дії у гіпнотичному стані є досить близьким до істини. Адже для встановлення неосудності необхідні наявність двох критеріїв: медичного і юридичного. Юридичний, в свою чергу не може існувати без медичного(психічна хвороба),а медичний передбачає так званий «інший хворобливий стан психіки». Вирішення питання таким чином є досить практичним і цілком можливим.
Серед вчених існує думка також щодо можливості віднесення даного виду впливу на людину саме до фізичного примусу, якщо вважати , що Фізичний вплив може порушувати не тільки вольову, а й інтелектуальну діяльність особи. Для гіпнотичного впливу якраз характерне те, що гіпнотизер за допомогою фізичного впливу (вербального чи конклюдентного) спричиняє втрату особою можливості усвідомлювати свої діяння і керувати ними, фактично контролюючи інтелектуально-вольову діяльність особи. Розуміння гіпнозу саме як фізичного впливу дозволить в окремих випадках ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності гіпнотизера за діяння, вчинені загіпнотизованою особою, тобто вести мову про опосередковане виконання злочину. Мова має йти саме про непереборний фізичний вплив.
Мала кількість судових рішень з цього приводу пояснюється наступними причинами:
ДО СУДУ ТАКІ СПРАВИ НЕ ДОХОДЯТЬ , Т.К. не призначається подібного роду експертиза, а за чинним КПК призначатись вона може лише за ініціативи слідчого. З набранням чинності новим кодексом, це положення можливо буде виправлене. Людина, що зазнала гіпнотичного впливу, отримає ухвалу слідчого судді, про необхідність та можливість проведення медичної експертизи та встановлення стану, при якому вольові і інтелектуальні характеристики особи були пригнічені.
ЛЮДИНА НЕ ПАМЯТАЄ ,ХТО ЇЇ ОШУКАВ. В таких випадках навіть максимальна розробка нормативної бази не дозволить нам забезпечити жертв можливістю запам’ятовувати гіпнотизерів. Таким чином кримінальна справа не має руху, і судовий розгляд не відбувається.
Тобто справ і випадків реально більше, ніж ми можемо знайти в єдиному реєстрі судових рішень України, а це свідчить про те, що робити висновки про актуальність проблеми лише на підставі того, що не існує великої кількості судових рішень з цього приводу, не вбачається можливим.
Відповідно, вивчення гіпнозу як криміналістичного засобу розслідування злочинів не просто цікаво, але й необхідно, оскільки надасть нові можливості та відкриє перспективи виявлення та усунення наслідків гіпнотичного впливу на особу.
На мій погляд, най адекватнішими способами кваліфікації гіпнозу у кримінальному праві є визнання особи, підданої гіпнотичному стану неосудною. Це повинно стояти поряд зі станом абстиненції тощо.
Можливо розглянути також питання про фізичний примус. Але прямо називати гіпноз фізичним є безглуздо, адже за характером впливу він є впливом на психіку без застосування сили або насильства, тобто за походженням є скоріше психологічним.