Основний та додатковий списки літератури:

Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, Издательство ВГУ, 1974.

Злобин Г.А., Никифоров Г.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972.

Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Харків: УкрЮА, 1991.

Филановский И.Г. Социально–психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л.: Изд. Ленингр. ун–та, 1970.

Х Х Х

Картавцев В. Кримінально–правове значення наміру як ознаки суб’єктивної сторони злочину // Рад.право – 1988 – № 6 – с.61–63.

Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. – М.: Профессиональное образование, 2002.

Селезнев М. Умысел как форма вины. // Российская юстиция. – 1997 – № 3 – с.11–12.

Тема 9. Необережність та її види

План

0. Поняття необережності як форми вини. Її види.

1. Злочинна самовпевненість. Її інтелектуальний і вольовий моменти.

2. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

3. Злочинна недбалість та її критерії.

4. Відмежування злочинної недбалості від казусу.

Методичні рекомендації:

При відповіді на перше питання теми треба визначити поняття необережності, показати суспільну небезпеку злочинів, вчинених із такою формою вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в умовах розвитку науково-технічного прогресу помітно збільшується кількість необережних злочинів, які вчиняються в таких сферах, як охорона навколишнього середовища, безпека руху і експлуатації транспорту, безпека умов праці, використання нових потужних джерел енергії тощо, а розміри збитків від необережних злочинів інколи навіть перебільшують розміри збитків від умисних злочинів.

Висвітлюючи друге питання теми, необхідно згідно зі ст. 25 КК послідовно назвати і детально розкрити зміст інтелектуального і вольового моментів злочинної самовпевненості. При цьому треба мати на увазі, що відносно інтелектуального моменту злочинної самовпевненості – передбачення особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, - в юридичній літературі зустрічаються різні точки зору. На думку одних авторів, характер передбачення цих наслідків такий, що винний передбачає лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, тобто настання таких наслідків в інших, схожих випадках, у іншої особи, і не розповсюджує цю можливість на дану ситуацію. Інші криміналісти вважають, що при злочинній самовпевненості винний передбачає реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків вчиненого діяння, але розраховує на певні конкретні обставини, які, на його думку, здатні відвернути настання таких наслідків. Необхідно коротко викласти сутність цих точок зору і визначити своє ставлення до них. Потім слід проаналізувати вольовий момент злочинної самовпевненості, особливу увагу звернувши на питання про те, в яких випадках і чому розрахунок винного на певні обставини може бути визнаний легковажним. У висновку треба провести відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу за інтелектуальним і вольовим моментами.

Розглядаючи зміст злочинної недбалості, необхідно звернути увагу на те, що відповідальність за злочин, вчинений зі злочинною недбалістю, настає тому, що винний хоча і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але повинен був і міг їх передбачити. Далі слід перейти до характеристики об’єктивного та суб’єктивного критеріїв злочинної недбалості. Важливо показати, яке значення має кожен з цих критеріїв для наявності злочинної недбалості, а також співвідношення між собою цих критеріїв. Наприкінці роботи слід розмежувати злочинну недбалість і випадки (казус).