§ 2. Система судів загальної юрисдикції

Система судів загальної юрисдикції визначена в Законі України "Про судоустрій і статусу суддів", який розвинув і деталізував відправні положення, закріплені в Конституції. Згідно із Законом система судів загальної юрисдикції складається з трьох відокремлених підсистем (гілок) – загальних, господарських і адміністративних. Загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також деякі інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Адміністративні суди розглядають справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління й самоврядування (справи адміністративної юрисдикції). Таким чином, у судовій системі України реалізований принцип суцільної спеціалізації судів.

Систему судів загальної юрисдикції складають місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України. Сукупність відповідних судів складає один із рівнів судової системи, відрізняються процесуальними повноваженнями. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. На відміну від інших ієрархічних систем державних органів (прокуратури, органів виконавчої влади), суди нижчих рівнів не є адміністративно підлеглими судам вищих рівнів завдяки дії принципу незалежності суддів. Така побудова судової системи пов’язана із потребою руху інстанційного руху справи.

Судами першого рівня є місцеві суди, які розглядають справу по суті. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

Другий рівень судової системи складають апеляційні суди, які переглядають справи в апеляційному порядку. Цивільні, кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення переглядають апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

На третьому рівні системи судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Верховний Суд України, який є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції розглядає справи, віднесені до його юрисдикції в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Покликаний забезпечити однакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, цей суд посідає особливе місце в судовій системі України.

2.1. Порядок утворення судів. Законом України “Про судоустрій України” визначено порядок утворення і ліквідації судів, який поширюється на всі суди, окрім Конституційного Суду України й Верховного Суду України, назва і наявність яких закріплені Конституцією України (Розділ VІІІ ч. 3 ст. 124, ч. 2 ст. 125, ч. 1 і ч. 2 ст. 128, Розділ XІІ). А тому їх ліквідація можлива лише шляхом внесення змін до Основного Закону держави.

У процедурі утворення судів беруть участь у різних формах усі гілки державної влади - виконавча, законодавча й судова. Суди утворюються або ліквідуються Президентом України, який видає із цього приводу відповідний указ, однак пропозиції про необхідність утворення чи ліквідації суду вносяться Міністром юстиції України у формі подання, яке заздалегідь погоджується з головою відповідного вищого спеціалізованого суду. В такому указі про утворення суду вказується його місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус, що визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою. На сьогодні мережа місцевих загальних судів України складається із 666 судів. Крім того, у кожній області, Криму, Києві й Севастополі розташовано апеляційний суд, усього – 27 судів.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів. Основним критерієм визначення необхідної чисельності суддів є обсяг роботи суду, який залежить від чисельності населення території, на яку поширюється юрисдикція цього суду, її економічних характеристик, соціального складу мешканців тощо. Приміром, після ухвалення у квітні 2012 р. нового КПК України було розширено повноваження судів на досудовому слідстві, тому кількість суддів загальних судів було збільшено на 1176 штатних одиниць. Таким чином, зараз кількість суддів місцевих загальних судів складає 6014, місцевих апеляційних судів – 1723.

Після етапу утворення суду наступним є етап формування його керівного складу. Посади голів судів та їх заступників називаються адміністративними, оскільки передбачають загальний управлінський вплив на судову установу. Кандидатури на посади голів судів добираються, як правило, з найбільш кваліфікованих суддів, які мають великий професійний досвід, користуються авторитетом, мають організаційні здібності, високі ділові й моральні якості. Передбачений законом порядок призначення на посаду голови суду та його заступників є загальним для всіх судів, крім Конституційного й Верховного Судів України, у яких зайняття посад голів урегульовано Конституцією України і здійснюється не шляхом призначення, а шляхом обрання голів самими суддями на своїх пленарних засіданнях.

Голови всіх інших судів та їх заступники призначаються на посаду строком на 5 років. Законом визначено, що вони призначаються і звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду більш як два строки підряд. Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів» не допускається.

Перебування судді на адміністративній посаді в суді будь-якого рівня не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Однак звільнення судді з посади має своїм безумовним наслідком припинення його повноважень на адміністративній посаді.

Голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження, обов’язкові для виконання суддями і співробітниками апарату суду. Заступник голови суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюється заступником голови суду або суддею відповідного суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

2.2. Порядок формування складу суду. Порядок поділу справ, які надходять до суду, між суддями, служить гарантією забезпечення незалежності суддів. Відповідно до міжнародних стандартів спосіб розподілу справ між суддями не повинен залежати від бажання однієї зі сторін у справі або будь-якої особи, заінтересованою в її результатах. У світовій практиці найкращими способами визнають жеребкування, автоматичний розподіл за алфавітним порядком або іншу подібну систему²⁴.

В Україні до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 07.07.2010 р. практикувалося декілька підходів до поділу справ між суддями. Кримінальні справи, справи у господарських судах розподілялися головою суду виходячи із навантаження на суддю, його фахової підготовленості й спеціалізації. Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р. ввів порядок поділу справ цивільної юрисдикції між суддями в прядку черговості. В адміністративних судах починаючи із 2009 р. функціонує автоматизована система поділу справ, згідно якої склад суду визначається за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. запровадив в усіх судах загальної юрисдикції автоматизовану систему документообігу суду, яка має почати роботу з 1 січня 2011 р. Ця система забезпечує: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді; 2) надання фізичним та юридичним особам інформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь; 3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів; 4) підготовку статистичних даних; 5) реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її руху; 7) видачу судових рішень та виконавчих листів на підставі наявних у системі даних щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої воно ухвалено; 8) передачу справ до електронного архіву.

Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документа, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, встановлених законом. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями, передбаченого цією статтею. Доступ до автоматизованої системи документообігу суду надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з їхніми функціональними обов'язками.

Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену законом. Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, у тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних даних, визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України²⁵.

2.3. Місцеві суди. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

Склад місцевого суду утворюють його судді, голова суду та його заступник. Якщо в місцевому суді кількість суддів перевищує 15, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Місцеві суди складають першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції. Їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, і, як суди першої інстанції, розглядають майже всі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первинного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України визначає, що місцеві суди розглядають усі кримінальні справи по суті.

Місцевий загальний суд має повноваження щодо судового контролю за додержанням конституційних прав і свобод особи при досудовому розслідуванні кримінальних справ. Зокрема, він приймає рішення стосовно законності й обґрунтованості затримання підозрюваного, обрання обвинуваченому (підозрюваному) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також продовження тримання особи під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи та інших дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Місцевий суд розглядає у порядку цивільного судочинства всі цивільні справи. До них належать справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України). Цивільне судочинство здійснюється в декількох видах провадження - позовному, наказному й окремому.

У порядку позовного провадження розглядаються справи про розділення майна, відшкодування шкоди, повернення майна або його вартості, розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визнання батьківства, захист справ споживачів тощо.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усиновлення, встановлення фактів, що мають юридичне значення, та ін. З наведеного переліку випливає, що окреме провадження – це вид непозовного судочинства, оскільки в такому порядку розглядаються цивільні справи про: (1) підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи; (2) створення умов для здійснення особою особистих немайнових чи майнових прав; (3) підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Наказне провадження – відносно новий для вітчизняного цивільного процесуального законодавства порядок. Видача судового наказу проводиться без судового засідання, оскільки він є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, тому й потреби у виклику стягувача й боржника для заслуховування їх пояснень немає. Судовий наказ може бути видано, приміром, коли заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не сплаченої працівникові суми заробітної плати.

Місцеві загальні суди розглядають адміністративні справи в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам підсудні: (а) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; (б) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пп. 1, 2,4 п. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України). За вибором позивача справи про оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються й вирішуються або загальним місцевим судом у порядку адміністративного судочинства, або окружним адміністративним судом також за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім розгляду справ у порядку кримінального, цивільного та адміністративного судочинства у випадках, передбачених законодавством України, місцевий загальний суд розглядає справи про адміністративні правопорушення, перелік яких міститься у ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До них належать справи про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, ухилення від відшкодування збитків, заподіяних злочином, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, порушення порядку ор­ганізації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, прояв неповаги до суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора та ін. Суддя одноособово здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення. Рішення судді по цих справах називається постановою.

Місцеві господарські суди розглядають по першій інстанції всі справи, що виникають у господарських правовідносинах, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Їм підвідомчі справи: у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів та інших підстав; про банкрутство; за заявами органів Антимонопольного комітету України чи Рахункової палати з питань, віднесених до їх компетенції; що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, що пов’язані з створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; у спорах щодо обліку прав на цінні папери; у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів.

У місцевих господарських судах, як й у місцевих загальних, запроваджується більш детальна спеціалізація щодо розподілу справ. Реалізується вона шляхом утворення спеціалізованих колегій з вирішення господарських спорів. Утворюють таку колегію у складі від 3-х до 7-ми суддів, один з яких призначається її секретарем. На практиці утворюються такі спеціалізовані колегії суддів щодо розгляду таких категорій справ: (а)  за участю органів державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби та органів контролю; (б) за участю підприємств та організацій паливно-енергетичного комплексу, транспорту, зв'язку, водо-, тепло-, енергопостачання; (в)  за участю органів державної влади та місцевого самоврядування; пов'язаних з укладанням, зміною та виконанням господарських договорів; (г)  пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності, недобросовісною конкуренцією; (д) про банкрутство.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа (крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки). Як уже зазначалося, вони розглядають також справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, якщо позивач обере саме цей, а не місцевий загальний суд для вирішення своєї справи із загальних питань.

Значна роль у якісній організації роботи суду належить керівникові судової установи. Повноваження голови місцевого суду зумовлені тим, що він уособлює собою, і суддю, і керівника суддівської установи. Звідси й характер його повноважень, серед яких можна виокремити суддівські, ад­міністративні, організаційні та представницькі. Про суддівські повноваження голови суду йдеться у п. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

Адміністративні повноваження голови місцевого суду поширюються лише на апарат суду. Зокрема, він контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства²⁶.

Значну частину повноважень голови суду становлять організаційні повноваження:

– визначення обсягу обов'язків заступника²⁷;

– видача відповідних наказів на підставі Указу Президента України про призначення на посаду судді чи постанови Верховної Ради України про обрання судді або звільнення судді з посади;

– вжиття заходів по забезпеченню формування складу народних засідателів (складання списків осіб, які відповіда­ють вимогам, що пред’являє закон до кандидатів у народні засідателі; направлення подання із запропонованим переліком осіб у від­повідну місцеву раду. Вказаний перелік затверджується на 4 роки, і в разі необхідності - але не рідше, ніж через 2 роки - переглядається і оновлюється;

– контроль ведення в суді судової статистики (форми статистичної звітності, яких існує понад тридцять, розробляються Міністерством юстиції України)²⁸;

• організація інформаційно-аналітичного забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства (ознайомлення суддів із новим законодавством, новелами судової практики, рішеннями Європейського суду з прав людини, доктринальними джерелами тощо);

– повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

• забезпечення виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

– організація підвищення кваліфікації суддів місцевого суду шляхом направлення суддів у терміни, встановлені законодавством, на підготовку до Національної школи суддів²⁹.

Представницькі повноваження голови суду полягають в тому, що він представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями.

Перелік повноважень голови місцевого суду, що містяться у ст. 24 Зако­ну України "Про судоустрій і статусу суддів", не є вичерпним. Він може виконувати й інші повноваження, надані йому законом.

Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.