5. Дисциплінарне стягнення стосовно судді та порядок його виконання.

При вирішенні питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до нього може бути застосовано тільки один вид дисциплінарного стягнення — догана.

Інформацію про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності оприлюднюється на офіційному веб-порталі ВККСУ. Ця інформація має містити дані про суддю, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладене дисциплінарне стягнення та копія рішення Комісії про накладення такого стягнення. Якщо протягом року про накладення дисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення. Частиною 4 названого закону передбачається можливість дострокового зняття дисциплінарного стягнення, накладеного на суддю. Підставою для цього є рішення ВККСУ, яке може бути ухвалене за пропозицією Ради суддів загальних судів.

6. Оскарження рішення у дисциплінарній справі стосовно судді.

Рішення ВККСУ у більшості випадків є остаточним і оскарженню не підлягають. Але виключних випадках суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення ВККСУ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення. Скарга подається через ВККСУ, яка не пізніше як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом із матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції. Скарга повинна містити прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, назву органу який постановив рішення (ВККСУ), суть рішення, що оскаржується, вказівку на те, в чому полягає неправильність рішення та конкретне прохання до Вищої ради юстиції щодо зміни чи скасування ухваленого Комісією рішення. Незалежно від пропуску суддею місячного строку на подачу скарги, матеріали справи разом зі скаргою надсилаються до Вищої ради юстиції, оскільки остання вправі продовжити строк для подачі скарги, якщо він був пропущений із поважних причин. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється до Закону України “Про Вищу раду юстиції”.

Оскарження рішення ВККСУ до Вищого адміністративного суду України про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Подання скарги до Вищої ради юстиції чи вищого адміністративного суду України на рішення ВККСУ про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення. Законом України “Про судоустрій і статус суддів” не передбачено оскарження рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заінтересованими особами. Отже, для суб'єктів звернення рішення ВККСУ є остаточним.

4.Інші види відповідальності.

Поряд із загальними конституційними гарантіями права кожної людини на особисту недоторканність національне законодавство надає суддям додатковий імунітет, що зумовлено здійсненням ними публічних функцій – насамперед щодо вирішення правових конфліктів, що виникають у суспільстві. Недоторканність суддів – один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення – забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Для забезпечення недоторканності суддів необхідно мати не тільки особливий порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, але й до інших видів юридичної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність суддів.

Проблема майнової відповідальності суддів тісно пов’язана з вирішенням питання про імунітет та незалежність судді, тому існує потреба у додатковому правовому регулюванні, заснованому на вивченні історії виникнення та розвитку механізму відповідальності суддів, міжнародної практики. Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів без шкоди для якоїсь дисциплінарної процедури, чи якогось права на апеляцію або компенсацію з боку держави відповідно до національних законів суддям слід користуватися особистим імунітетом від судового переслідування за фінансову шкоду, спричинену в результаті хибних дій чи упущень, які мали місце при здійсненні ними своїх судових функцій .

В контексті цивільно-правової відповідальності міжнародними принципами встановлюється не тільки компенсація державою збитків, які виникли в наслідок рішення чи поведінки судді під час виконання своїх обов’язків, але й право держави на пред’явлення регресних вимог до суддів з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам у разі грубого порушення суддею правил, які регулюють виконання його професійних обов’язків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням (ч. 4 ст. 62 Конституції України).

Відносини щодо відповідальності держави перед громадянином за дії суду, якщо ним були прийняті незаконні рішення, втілено також в Законі України “Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” та Цивільному кодексі України (далі - ЦК). Так, ст. 1176 ЦК передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану фізичній особі діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, якщо ними було прийняті незаконні рішення, вчинені незаконні дії чи внаслідок їх бездіяльності незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів. В якості випадків компенсації шкоди норма визначає: незаконне засудження особи, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Підставою для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями суду, може бути постановляння судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановляння судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановляння незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 5 ст. 1176 ЦК).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду, відшкодовується на загальних підставах.

Особливість вказаних норм в тому, що відповідальність за помилки, або навіть порушення закону цілком конкретних суддів держава бере на себе оскільки (а) вона завжди виступає гарантом відшкодування шкоди; (б) судді виконують свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави. Саме тому держава повинна мати право пред’явлення регресних вимог до суддів з вини яких було заподіяно майнову шкоду фізичним або юридичним особам. Але така відповідальність повинна наставати тільки у випадках серйозного нехтування обов’язками, явних зловживань, грубої недбалості або злочину.

Кримінально-правова відповідальність суддів.

Держава для забезпечення незалежності суддів, їх недоторканності, встановлює особливий порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності. У більшості країн світу дозвіл на притягнення судді до кримінальної відповідальності дає Конституційний суд, що дозволяє запобігти зловживань із боку інших державних органів щодо суддів. В інших країнах Генеральний прокурор ініціює питання про притягнення судді до кримінальної відповідальності (Болгарія, Литва), або парламентський омбудсмен (Швеція). Але є країни, де відсутній будь-який імунітет для суддів перед кримінальним переслідуванням (Канада, Франція, Фінляндія, Ісландія, Японія).

В Україні недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган. У разі затримання суддя повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки.

Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається по першій інстанції апеляційним судом. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядатись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.

Зараз згода законодавчого органу потрібна лише для затримання чи арешту судді до винесення обвинувального вироку судом. Кримінальна справа стосовно судді може бути порушена будь-якою особою, якій кримінально-процесуальним законом надане право порушувати кримінальні справи, що послаблює ступень суддівської недоторканності, гарантію незалежності суддів.

Адміністративно-правова відповідальність суддів.

Специфіка правового статусу суддів потребує виключення можливості застосування щодо них санкцій, визначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Більш доцільним є притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності кваліфікаційними комісіями за адміністративні проступки, ніж адміністративна відповідальність судді на загальних підставах. В цьому випадку також діє принцип недоторканності суддів.

Висновок.

Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є

носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя.

Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку

наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої

обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної

юрисдикції.

Конституцією України визначено, що правосуддя здійснюють

професійні судді та в установлених законом випадках - народні засідателі

й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і

профспілок, брати участь у будь - якій політичній діяльності, мати

оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Для забезпечення формування корпусу професійних суддів і визначення

рівня їхньої фахової підготовленості, а також для розгляду питань про

дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про

звільнення судді з посади в системі судоустрою України діють

кваліфікаційні комісії. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про

судоустрій України» кваліфікаційна комісія суддів має перевіряти

відповідність кандидатів у судді вимогам, встановленим законом,

проводити їхнє кваліфікаційне атестування й давати висновок про

підготовленість до судової роботи кожного кандидата, якого пропонують на

посаду судді; а також давати висновки про звільнення з посади судді.

У разі надходження від судді заяви про вчинення в зв'язку з його

службовою діяльністю посягання на його життя і здоров'я, знищення чи

пошкодження його майна, погрозу вбивством, насильством чи пошкодженням

майна судді, образу на нього, а також про посягання на життя й здоров'я

близьких родичів судді, погрозу їм вбивством, пошкодженням майна органи

внутрішніх справ зобов'язані вжити необхідних заходів, щоб забезпечити

безпеку судді, членів його сім'ї та збереження їхнього майна.

Список використаної літератури.

1.Організація судових та правоохоронних органів: Навч. Посібник/ за ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сибільової, О.М. Толочка.- Харків, 2009. 2. Організація судочинства в Україні (під заг. ред. Лавріновича)- К., вид. МЮ, 2008. 3. Халдеев Л.С. судья в уголовном процессе.- М., 2008. 4. Жилин Г.А. Судья в гражданском процессе.-М., 2009. 5. Бринцев В.Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні.- Київ., 2007.6. Тимчасова Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді // Офіційний Вісник України - 2005.- № 13, ст.. 694.7. Научная организация труда в аппарате судов и учреждений юстиции. — М, 2007.8. Божьев В.П., Добровольская Т.Н., Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление). — М., 2006.9. Алексеев В.Б., Кашенов Г.П. Организация судебной деятельности. — М., 2007.10. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. /Под ред. Н.М. Гурбатова. — М., 2007.

11.Закон України „Про судоустрійі статус cуддів в України” від 07.07.2010р.

12.Конституція України.