1. Справляти позитивне враження

Суть. Позитивне враження про особу підсвідоме діє на суд­дю і настроює його допомагати.

Застосування. Загальна ідея полягає в тому, що треба спо­добатися судді. В основі цього тактичного прийому - психо­логія спілкування. Позитивне враження досягається культу­рою спілкування, дотриманням етичних норм щодо судді, ува­гою до судді. Це загальні принципи поведінки в суді. Додатково на сприйняття людини можуть вплинути фактори особистого характеру: симпатії та захоплення, стать, релігійні переконання, система цінностей та ін.

Для того, щоб сподобатися судді, потрібно знати його ха­рактер, мати хоча б певний мінімум інформації про нього. Тут можуть знадобитися знання із психології, нейролінгвістичне програмування та інші засоби встановлення психологічного контакту та маніпулювання свідомістю.

Позитивний імідж сторони у суді формується також її осо­бистим авторитетом, професійними досягненнями. Щоб суддя їх оцінив, він, принаймні, про них повинен знати. Але розповідати про себе самому неетично. Джерелом позитивної інформації можуть стати свідки, представники. Судді цінують допомогу предстпвників у наданні нормативних актів, особливо якщо вони нові або істотно змінені. Не секрет, що судді через зайнятість та погане забезпечення нор­мативним матеріалом судів не можуть відстежити всі зміни поточного законодавства. Тому сторони зацікавлені докладно проінформувати суд про такі зміни. Найкраще надати суду повні тексти потрібних нормативних актів. Те чи інше враження про особу формується у судді під час спілкування. Його потрібно прагнути, використовуючи будь-які приводи. Найбільш нейтральні з них - ознайомлення з ма­теріалами справи, подання нових доказів, подання клопотань та ін. Це корисно ще й тому, що спілкування дозволяє більше дізнатися про суддю, вивчити його особливості, знайти шлях для його переконування.

2. Відвід судді

Суть.Суддя, який не влаштовує сторону, може бути замі­нений. Новий суддя слухатиме справу спочатку.

Застосування. Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судці не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу):

1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представ­ники, прокурор, секретар судового засідання;

2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи;

3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особа­ми, які беруть участь у справі;

5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності.

До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.

Основною проблемою у застосуванні цього тактичного прийому є мотивування відводу. Якщо причини об'єктивні або очевидні, суддя заявить самовідвід. Інші мотиви повинна шукати зацікавлена особа.

В основі відводу має бути недовіра судді: ми не довіряємо суду і він нам не довірятиме. Якщо заява буде відхилена, за­явник втратить тактичні можливості, в основі яких лежать хо­роші стосунки із суддею. Тому про маломотивовані відводи краще не заявляти. Недостатньо мотивована заява про відвід може використовуватися хіба що як підстава для відкладення розгляду справи. Адже суддя сам не може розглянути заявле­ний йому відвід. Оскільки більшість справ розглядаються од-ноособово, розгляд справи відкладається.

Якщо мотиву для відводу судді немає, його можна створи­ти. Одним із можливих варіантів є залучення до процесу осіб, з якими суддя перебуває в особливих стосунках. Такі особи можуть вступити в процес як представники зацікавленої сто­рони.

Відвід повинен бути заявлений до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку розгляду справи по суті.