8. Зміна відповідача

Суть. Сторонами є особи, між якими існує матеріально-правовий спір. Тому зміна учасників матеріально-правових відносин призводить до зміни сторони.

Застосування. Зміна сторони у зобов'язанні відбувається двома способами: :

1) цесія (уступка вимоги або переведення боргу). Відповід­но до ст. 201 ЦК України, для переведення боргу потрібна згода кредитора. Кредитор у процесі стає позивачем. Після порушення справи згоди на переведення боргу позивач не дасть. Тому застосувати цю підставу нереально;

2) смерть або реорганізація сторони. Смерть відповідача -подія непередбачувана. Інша справа з реорганізацією. Вона дозволяє маневрувати борговими зобов'язаннями юридичних осіб. Відома практика, коли активи передаються одній юридич­ній особі, а боргові зобов'язання - Іншій, яка оголошується банкрутом. Ефект очевидний: позивач виграє справу, але рі­шення виконати не зможе.

9. Зміна представника в суді

Суть. Зміна представника сторони дозволяє корегувати стосунки із суддею.

Застосування. Психологічною основою для застосування Цього тактичного прийому може стати відомий метод «пога­ний поліцейський - хороший поліцейський». Перший пред­ставник може зіграти роль поганого, а другий - хорошого. В силу людської психології, при рівних умовах суддя надасть перевагу особі, яка йому більше подобається. Можна врахову­вати особистий фактор - відносини між суддею та представ­ником, їх психологічну сумісність. Цей прийом доцільно ви­користовувати й тоді, коли потрібно кардинально скорегувати правову позицію, що відстоювалася попереднім представником. Він сам не може цього зробити з моральних міркувань - важко відмовлятися від своїх слів. Визнання власної помилки сприймається суддею або як доказ нечесності, або як визнання аргументів противника. Тим більше цим скористається против­ник.

Новий представник може заперечити попередника, покли-каючись на його недостатню інформованість у справі, невід­повідність його пояснень офіційній позиції (особливо, коли стороною є юридична особа), некомпетентність, особливі сто­сунки з іншою стороною або особисту зацікавленість у тому чи іншому результаті розгляду справи.

Зміна представника можлива в будь-якій стадії. Найкраще робити це до постановления рішення, коли ще можна змінити правову позицію у справі. При цьому новий представник по­винен мати вичерпну інформацію про дії, що вчинені або пла­нувалися попередником, включаючи тактичні операції.

Новий представник, вступаючи у процес, повинен підтвер­дити свої повноваження. Суддя не вправі відмовити новому представнику вступити у справу.

10. Залучення осіб, що мають вплив на іншу сторону

Суть. Переконати осіб, з думкою яких позивач рахується, що позивачу недоцільно продовжувати процес.

Застосування. Насамперед, потрібно встановити коло осіб, з якими рахується позивач. Це, ясна річ, справа індивідуальна. Але до таких, як правило, належать члени сім'ї (дружина, батько, діти), друзі, керівник за місцем роботи.

Відповідач чи його представник може зустрітися із цими особами і переконати їх допомогти позивачу прийняти пра­вильне рішення: відмовитися від судового спору. Через певну психологічну залежність позивач змушений вислухати аргу­менти, які йому висловлює близька особа. Позивач перебуває у стані вибору. Якщо він не прислухається до висловлених йому рекомендацій, то є ризик зіпсувати добрі стосунки. Під­вищується також рівень його відповідальності за результат розгляду справи. У разі програшу, йому скажуть (або подума­ють) «Ми ж казали, а ти нас не слухав!».

Якщо позивач погодиться відмовитися від позову, він ма­тиме виправдання: «Послухав друзів». Ініціатива надходить зі сторони. Психологічно таке рішення прийняти легше, ніж просто відмовитися від позову, фактично визнавши власну безпорадність чи помилку.

Цей прийом доцільно застосовувати, коли позивач не хоче йти на контакт із відповідачем. Приклад. Прокопів звернувся з позовом до редакції газети «Б...» про визнання права автор­ства та відшкодування шкоди. Відповідач запропонував уклас­ти мирову угоду з негайною виплатою позивачеві 10% від суми його вимог. Позивач відмовився.

Представник редакції зустрівся із дружиною позивача і повідомив, що її чоловік фактично відмовляється від грошей. Одночасно він описав хід справи у разі відмови від мирової угоди. «Я впевнений,- сказав представник на прощання,- Ви мудра жінка оберете правильне рішення. Це наша остання

пропозиція». У наступному судовому засіданні позивач погодився на

мирову угоду.