3. Забезпечення позову

Суть. Забезпечення позову перешкоджає відповідачеві здійснювати свої права і гарантує реальне виконання позитив­ного рішення суду.

Застосування. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціати­вою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечен­ня позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову вирішується суддею, який розглядає справу, в той же день без повідомлення відповіда­ча й інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 151 ЦПК України).

Існує 5 способів забезпечення позову:

1) накладання арешту на майно або грошові суми, що на­лежать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) заборона провадити певні дії;

3) заборона іншим особам провадити платежі або переда­вати майно відповідачеві;

4) зупинення продажу описаного майна, якщо подано по­зов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює цей напис у по­зовному порядку.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на заро­бітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при тимчасовій непрацездатності, а також на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги кол­госпів, крім позовів про стягнення аліментів, про відшкодУ" вання шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, про відшкодування збитків, заподіяних розкраданням державного або громадсь­кого майна, не дозволяється.

Забезпечувати, поаови _до юридичних .осіб дозволяється тільки У формі заборони провадити певні дії.

Ст. 158 ЦПК України передбачає, що відповідач, у разі відмови в позові, після набрання рішенням законної сили мо­же стягнути з позивача збитки, завдані йому забезпеченням

позову.

Забезпечення позову можливе не лише для гарантування

реального виконання позитивного рішення, але й для створен­ая перешкод відповідачеві у користуванні певним майном. Це може підштовхнути його до компромісу.

Приклад. У травні 2001 р. Янів продав Драчу вантажний автомобіль 31Л. Договором передбачено оплату частинами: 50% суми - під час підписання договору, решта - рівними час­тинами упродовж трьох місяців. Оплата вчасно не проведена, у зв'язку з чим Янів звернувся до суду з позовом про розір­вання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків.

За клопотанням позивача суд забезпечив позов шляхом на­кладення арешту на вантажний автомобіль з вилученням останнього і передачею на зберігання ДАІ області.

Відповідач використовував автомобіль у власній підпри­ємницькій діяльності. Простій машини спричиняв збитки. За таких обставин відповідач запропонував компромісне рі­шення.

Ухвала про забезпечення позову шляхом накладення ареш­ту на майно виконується державними виконавцями. Відповід­но до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» , арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Позивач повинен наполягати на вилученні арештованого майна у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Ефект від цього набагато сильніший.