1) Загальні:
а) 5-денний робочий тиждень. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з 2 вихідними днями. При 5-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.;
б) 6-денний робочий тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження 5-денного робочого тижня є недоцільним, встановлюється 6-денний робочий тиждень з 1-м вихідним днем. При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.;
в) сумований облік робочого часу. Його сутність полягає в тому, що передбачена законодавством норма робочого часу повинна бути дотримана не щоденно чи щотижнево, а за більш тривалий час – обліковий період (місяць, квартал, сезон, рік).
2) спеціальні режими робочого часу. Застосовуються як виняток лише до певного кола осіб. Сюди відносять:
а) ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреб ця категорія працівників виконує роботу понад нормальний робочий час.
«Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці», затв.наказом Мін.праці та соц.пол-ки від 10.10.97р. №7. ;
б) перервний робочий час. Відповідно до ст..60 КЗпП на роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених зак-вом, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня. Такий робочий день може встановлюватися для працівників, зайнятих в с/г, для водіїв автобусів, трамваїв, тролейбусів.;
в) гнучкий графік роботи – передбачає право працівників самостійно регулювати час початку, закінчення та загальну тривалість робочого дня. Обов’язковою умовою є повне відпрацювання працівниками встановленої законом сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду.;
г) вахтовий метод організації роботи – запроваджується для проведення робіт на тих виробничих об’єктах, які знаходяться на значному віддаленні від місця знаходження підприємства або місця постійного проживання працівника. Умовою є згода профспілкового органу та профспілки.
За загальним правилом тривалість однієї вахти не повинна перевищувати одного місяця; в окремих випадках, з дозволу міністерства і профспілки – два місяці. Норма щоденної роботи при вахтовому методі організації праці не може перевищувати 12 годин.
3. Час відпочинку – це час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов’язків, і має право використовувати його на власний розсуд.
Основними видами часу відпочинку є:
Перерви протягом робочого дня. Відповідно до ст..56 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2-х годин. Перерва не включається в робочий час, а тому працівники використовують його на свій розсуд. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації.;
Щоденний відпочинок. Як самостійний вид часу відпочинку спеціального закріплення в законодавстві не отримав. Але визначається він виходячи з тривалості робочого дня. Тобто все, що лежить 0за межами робочого часу протягом доби, складає час щоденного відпочинку.;
Вихідні дні. Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою 42 годин;
Святкові і неробочі дні. Кзпп встановлено такий перелік святкових і неробочих днів:
1 січня - Новий рік
7 січня - Різдво Христове
8 березня - Міжнародний жіночий день
1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих
9 травня - День Перемоги 28 червня - День Конституції України
24 серпня - День незалежності України.
Неробочими днями є наступні релігійні свята:
7 січня - Різдво Христове
один день (неділя) - Пасха (Великдень)
один день (неділя) - Трійця.
Ст..67 КЗпП передбачено, що якщо святковий день припадає на один з вихідних, то вихідний день автоматично заміщується на наступний день після святкового дня;
Щорічні відпустки.
4. Відпустка – встановлений законом або на його основі календарний період, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов’язків.
ЗУ «Про відпустки» встановлює такі види відпусток: