3. Структура та обсяг кваліфікаційної роботи

Кваліфікаційна робота бакалавра як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг кваліфікаційної роботи має бути приблизно 70-80 сторінок друкованого тексту, не враховуючи списку використаних джерел, додатків, таблиць та рисунків, які повністю займають площу сторінки. Але сторінки цих елементів підлягають нумерації.

Робота повинна бути виконана з урахуванням державних та галузевих стандартів (ДСТУ 3008—95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення) та вимог ВАК України до оформлення дисертацій.

Мова кваліфікаційної роботи – державна, стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.

Рекомендується така орієнтовна структура кваліфікаційної роботи:

• вступна частина;

• основна частина;

• завершальна частина (висновки);

• список використаних джерел;

• додатки.

Вступна частинамістить такі структурні елементи;

• титульний аркуш (додаток А);

• завдання на виконання кваліфікаційної роботи (додаток Б);

• реферат(додаток В);

• зміст (додаток Г);

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

• вступ.

Рефератмає містити:

• повний бібліографічний опис роботи, що його виконують відповідно до вимог чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (прізвище, ім’я та по батькові автора, тема кваліфікаційної роботи, назва наукової праці, назва бакалаврської програми, назва трудового закладу, місто, рік);

• відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел (усі відомості наводять за винятком даних додатків);

• текст реферату;

• перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану в роботі інформацію в такій послідовності:

• предмет дослідження;

• об’єкт дослідження;

• мета роботи;

• методи дослідження;

• програмне забезпечення;

• результати та їх новизна;

• основні технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники;

• ступінь впровадження;

• рекомендації щодо використання результатів роботи;

• взаємозв’язок з іншими працями;

• галузь застосування;

• економічна ефективність;

• значущість роботи та висновки;

• прогнозні припущення про розвиток об’єкта дослідження або розробки.

Якщо відсутні відомості щодо якого-небудь з перелічених пунктів реферату, то такі пункти не включаються до тексту.

Обсяг реферату не має перевищувати 500 слів; бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.

Перелік ключових слів, що вони є визначальними для розкриття суті роботи, має містити від 6 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Безпосередньо після реферату розташовують зміст, починаючи з нової сторінки.

До змістувключають:

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

• вступ;

• послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) основного змісту роботи;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

У перелік умовних позначеньдоцільно включати тільки позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни, які вводяться автором, а не є загальновідомими. Наприклад, скорочення СУБД (система управління базами даних) до переліку можна не включати, бо воно є загальновідомим. Якщо введені автором позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни відсутні, то такий пункт до кваліфікаційної роботи не включається.

У вступі(3–5 с.) необхідно наголосити на актуальності розробленої теми та використанні сучасного програмного забезпечення. У вступі формулюються мета, завдання і об’єкт дослідження; наводиться перелік застосованих методів дослідження, інструментальних засобів розробки, технологій доступу до баз даних.

Основначастина роботиструктурно складається з таких розділів.

Розділ І. Постановка задачі. Опис постановки задачі визначається РД 50-34.698-90 “Автоматизовані системи, вимоги до змісту документів”(Розділ 2. “Вимоги до змісту документів по загальносистемних рішеннях”).

При написанні постановки задачі потрібно виділити наступні підрозділи: “Характеристика задачі”“Вихідна інформація”; “Вхідна інформація”.

1.1. Характеристика задачі. При описі характеристики задачі потрібно вказати:

• призначення задачі і обґрунтування необхідності її розв’язання;

• навести перелік об’єктів, при управлінні якими розв’язується задача;

• описати призначення й використання вхідної та вихідної інформації;

• описати використання стандартних методів розв’язання задачі, а при їх відсутності – розробка нових.

1.2. Вихідна інформація. В тексті описати її використання, а потім дати перелік і опис вихідних повідомлень за формою, наведеною в табл. 1.

Таблиця 1

Перелік і опис вихідних повідомлень

№ п/п

Назва

Форма представлення

Періодичність видання

Термін видання

Користувачі

Наприклад, при автоматизації розрахунку заробітної плати: вихідне повідомлення – розрахунково-платіжна відомість; форма представлення – таблична; періодичність видання – кожного місяця; термін видання і допустимий час затримки – 27 числа кожного місяця; користувачі інформації – бухгалтер, головний бухгалтер.

Крім приведеної таблиці слід дати більш детальну характеристику вихідної інформації, особливо це стосується графічної інформації, результатів запитів у електронному вигляді.

1.3. Вхідна інформація. В тексті описують її призначення і способи одержання, а потім наводять перелік і опис вхідних повідомлень за формою табл. 2. В цій таблиці вказується оперативна та умовно-постійна інформація.

Таблиця 2

Перелік і опис вхідних повідомлень

№ п/п	Назва вхідного повідомлення	Ідентифікатор	Форма представлення	Термін і частота надходження	Джерело
1	2	3	4	5	6

Розділ 2. Розробка методів та алгоритму розв’язання задачі.

2.1. Розробка методів (моделей). Наводять математичну модель чи математичні формули розрахунку основних показників, які формуються в процесі розв’язання задачі, а також опис процесу, об’єктів, перелік прийнятих допущень і оцінок відповідності розробленої моделі реальному процесу в різних умовах роботи.

Кожній математичній формулі має бути присвоєно номер, що вказується з правого боку від формули та може бути використаний для посилання на цю формулу у розділі 2.2.

2.2. Розробка алгоритму вирішення задачі. В тексті наводять опис алгоритму, який подається у вигляді схеми відповідно до вимог Державного стандарту 19.701-90 “Схеми алгоритмів, програм даних і систем. Умовні позначення і правила виконання”.

Типовий приклад блок схеми алгоритму вирішення задачі наведено на рис. 1. Ступінь деталізації схеми алгоритму визначає автор розробки.

Рис. 1. Блок-схема алгоритму програми.

Розділ 3.

3.1. Загальна характеристика інформаційного забезпечення. Тут наводять склад, структуру і принципи організації інформаційного забезпечення, тип носія даних, обґрунтування вибору технологій доступу до баз даних. Дається опис прийнятих методів контролю інформації, вимог до надійності і достовірності інформації. Тут також наводять перелік джерел і носіїв інформації та опис загальних вимог до організації збору і передачі інформації. По кожному вхідному повідомленню вказують підрозділ, що відповідає за своєчасне подання інформації на обробку і формування вхідних документів. Особливо підкреслити можливості використання автоматизованих систем збору і передачі інформації.

3.2. Побудова системи класифікації та кодування. Тут мають бути наведені системи класифікації об’єктів, найменування використовуваних класифікаторів і кодів. По кожному коду необхідно вказати метод кодування об’єктів класифікації, структуру і довжину коду. У додатках можуть бути приведені фрагменти та приклади класифікаторів.

3.3. Структура баз даних та інформаційних масивів. Тут по кожній таблиці бази даних та інформаційному масиву наводять опис структури (табл. 4).

Таблиця 4

Приклад опису структури таблиці

Найменування	Поле	Тип поля	Довжина	Кількість знаків після десятинної точки	Первинний ключ	Умова на значення	Обов’язкове поле	Індексне поле
Табельний номер	ТN	Числове	9		+	-	так	ІНД
Код структурного підрозділу	KC	Числове	2		-	01-32	так	-
Прізвище	PR	Текстове	30		-	-	так	-

Умови цілісності можуть задавати такі правила:

первинний ключ – проставляється ПК, якщо атрибут є первинним ключем;

умова на значення - задається, якщо в базі даних на значення поля накладаються обмеження (діапазон значень, не більше, не менше певного значення, не нуль і т. ін.). Діапазон значень наводиться тільки для тих полів, у яких програмно можна контролювати діапазони або у яких значення може бути у контрольних межах (наприклад місяць 01-12).

Обов’язкове поле –вказує на умову наявності значення поля у кожному записі (проставляємо “так”, якщо значення не може бути пустим, “ні”– у противному разі, якщо значення поля може бути пустим).

Індексне поле– ознака проставляється, якщо поле може виступати як індексне, а також указується, допускається чи не допускається дублювання значення індексу. Тобто можливі такі варіанти заповнення цієї ознаки:

ІДД – це значить, що поле є індексним, в якому допускається дублювання значень;

ІНД – це значить, що поле є індексним, в якому не допускається дублювання значень.

В цьому параграфі наводиться також реляційний зв’язок між таблицями. Може бути наведений опис структури файлу ініціалізації.

Розділ 4. Розробка програмного забезпечення задачі.Тут наводять програмну реалізацію задачі. Як зазначалось у вступі, при розробці програмного забезпечення повинен бути задіяний наступний інструментарій:

1. Visual C++ на основі бібліотекиMFC. Для обробки баз даних використати технологіюADO, для роботи з тривимірною графікою – бібліотекуOpenGL.

2. Visual C# .NET для розробки додаткуWindows Forms. Для обробки баз даних використати технологіюADO .NET.

3. PHP, ASP.NET.

Ступінь використання даного інструментарію визначається побажаннями студента та наукового керівника в залежності від поставленої задачі та вподобань студента. Кожна позиція переліченого програмного інструментарію формує підрозділи четвертого розділу. Дані підрозділи можуть не залежати один від одного, якщо має місце розробка окремих, непов’язаних між собою, задач з метою демонстрації вмінь та навичок з окремого розділу програмного забезпечення.

При описі необхідно дати загальну характеристику програмного забезпечення, його структуру, основні функціональні частини ПЗ, характеристику операційної системи, засобів, які розширюють можливості операційної системи. У додатку наводиться текст програми. Найбільш важливі фрагменти програм можна наводити по ходу. В цьому розділі наводиться не тільки опис тексту програми, але й опис реалізації інтерфейсу користувача з рисунками, що містять екранні форми. Найбільш важливі екранні форми програми поміщають при описі по тексту, а інші – розміщують у додатках. Кожний рисунок повинен бути пояснений по тексту.

В межах кожного підрозділу описується розроблене програмне забезпечення. Скажімо першому підрозділу відповідає розробка програмного забезпечення на мові VisualC++ з використанням графічної бібліотекиOpenGLта технологіїADOдля обробки баз даних.

4.1.1. Опис головного модулю програми (головного вікна).В цьому підрозділі наводиться опис головного вікна та головного меню програми, яке розкриває вирішені у програмі задачі.

4.1.2. Опис розроблених класів та діалогів. Тут надається детальна характеристика розроблених класів та діалогів, які реалізують поставлені задачі. Описується призначення кожного класу та його реалізація. При описі діалогів надається посилання на додаток, який містить ресурси цих діалогів.

4.1.3. Опис створених функцій. В цьому підрозділі описуються створені функції. Більш детально слід описати функції, у яких виконуються розрахунки.

У висновках треба викласти у вигляді коротких тез основні положення розробленого проекту, особливості і переваги прийнятих проектних рішень, а також пропозиції щодо впровадження їх у практику.

У кінці текстової частини слід навести список використаних джерел інформації та додатки.

Список використаних джерелє важливою частиною роботи. Він свідчить про відповідальність, старанність і пильність, дбайливість і акуратність включає складений за чинними правилами перелік використаних літературних джерел.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила». Зразки оформлення бібліографічних описів у списку літератури наведені у додатку Д.

У додаткипоміщають матеріал, який:

• є необхідним для повноти висвітлення теми, але включення його до основної частини роботи може ускладнити логічне сприйняття тексту роботи;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або спосіб подання.

Додатки можуть містити:

• додаткові ілюстрації або таблиці;

• блок-схеми та тексти програм;

• протоколи впровадження;

• інструкції користувача;

• зразки форм, таблиць та звітів тощо.