План вивчення теми

1. Розроблення кошторисів центрів відповідальності в системі бюджетування. ( СРС)

2. Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.(СРС)

3. Складання кошторису підприємства. (лекція)

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 68 - 88,

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 88,

2. опрацювати питання теми, які виносяться на СРС:

• Розроблення кошторисів центрів відповідальності в системі бюджетування. ( СРС)

• Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів.(СРС)

План лекції

1. Поняття бюджету та кошторису підрозділів.

2. Основні характеристики кошторисів підрозділів.

3. Статті виробничого кошторису

4. Форма складання кошторису

5. Методи розподілу витрат обслуговуючих та допоміжних підрозділів.

6. Побудова виробничого та загального (зведеного) кошторису підприємства.

І. Основні категорій і поняття

Безнапівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого вартість напівфабрикатів власного виробництва не відноситься на собівартість продукції виробничих підрозділів

Кошторис підрозділу — план витрат підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності.

Кошторис підрозділу за угодою (замовленням) — план витрат підрозділу на виконання угоди (замовлення).

Метод взаємних послуг — метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати розподіляються до певного моменту поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими підрозділами, на останньому етапі розподілу залишки витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів відносять на основні виробничі підрозділи прямо.

Метод прямого розподілу — метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів, за якого їх витрати безпосередньо списують на основні виробничі підрозділи.

Метод системи рівнянь — метод розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів, за якого розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів відбувається з урахуванням взаємних послуг, відповідні обчислення передбачають складання та розв’язання системи рівнянь.

Місце витрат — робоче місце або сукупність організаційно поєднаних робочих місць (дільниці, відділення тощо).

Напівфабрикатний метод — метод формування внутрішніх витрат, за якого до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємства.

Центр відповідальності — сегмент діяльності підприємства, очолюваний певною особою, яка несе персональну відповідальність за встановлені показники його роботи.

Центр витрат — різновид центру відповідальності, в якому контролюються лише витрати (організаційно центр витрат може формувати місце витрат або сукупність організаційно поєднаних робочих місць).

Центр інвестицій — різновид центру відповідальності, в якому контролюються витрати, надходження та інвестиції.

Центр прибутку — різновид центру відповідальності, в якому контролюються доходи і витрати.

Бюджет— кількісний план у грошовому вимірі, підготовлений і прийнятий до певного періоду часу, який звичайно відображує заплановані на цей період величини доходів, витрат та капіталу, необхідні для досягнення поставленої мети.

Бюджет капітальних інвестицій — бюджет, що містить інформацію про заплановані капітальні інвестиції (модернізація існуючих та створення нових засобів праці) та величину коштів, необхідних для їх здійснення.

Бюджетування— процес планування, що передбачає планування майбутніх подій, і підготовка на цій основі окремих бюджетів за структурними підрозділами або функціональними сферами діяльності підприємства.

Відхилення— різниця між фактичним та бюджетним значеннями показника.

Гнучкий бюджет — бюджет, складений на підставі запланованих (нормативних) даних про доходи і витрати підприємства для фактичного обсягу реалізації.

Зведений бюджет — узагальнюючий фінансово-операційний план, який містить інформацію про майбутні операції всіх підрозділів підприємства.

Операційні бюджети — сукупність бюджетів, які відображують доходи та витрати підприємства.

Управління за відхиленнями — особлива форма обліку відхилень, за якою увага керівництва зосереджується тільки на суттєвих відхиленнях від бюджету.

Фінансові бюджети — сукупність бюджетів, які містять інформацію про заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства.

ІІ. Статті виробничого кошторису

1. Сировина та матеріали (за вирахуванням зворотніх відходів). У цю статтю входять витрати на матеріали, що утворюють мате­ріально-речову основу продукції, що виготовляється, а також на матеріали допоміжного призначення, які припускають пряме від­несення на окремі вироби (з'єднуючі деталі, фарби, лаки, формовочні матеріали тощо).

2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби. Купіве­льними напівфабрикатами вважаються вироби, які підлягають додатковій обробці на підприємстві (штамповки, відливки, поко­вки та ін.).

3. Паливо і енергія на технологічні цілі. Ця стаття містить витрати на всі види палива і енергії, пов'язані з безпосереднім здійснен­ням технологічних процесів: плавлення, нагрівання, зварювання, сушіння і т. п.

4. Основна заробітна плата виробничих робітників. До статті вхо­дить оплата праці робітників, безпосередньо задіяних у виготовлен­ні основної продукції.

5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників. У статтю включають виплати за трудові успіхи (премії), оплату відпусток, часу виконання державних та громадських обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій та ін.

6. Відрахування на соціальні заходи. До них належать відрахування в пенсійний фонд і фонди соціального страхування та сприяння зайнятості. Вони обчислюються у встановлених процен­тах від суми основної та додаткової зарплати.

7. Втрати від браку (у звіті). Ця стаття складається з витрат за остаточно забракованою продукцією (виробами, напівфабрика­тами), а також витрат на виправлення браку за вирахуванням: вар­тості остаточно забракованої продукції; суми, що відшкодовуєть­ся працівниками, які допустили брак; суми, одержаної від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

8. Загальновиробничі витрати. Це комплексна позиція, що охоп­лює широке коло непрямих витрат, які за ознакою функціонального призначення утворюють дні групи: перша—витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування (ВУЕМУ), друга— витра­ти на обслуговування і управління виробництвом (ВОУВ).

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування пов'язані з роботою устаткування у межах виробничого процесу, а також необхідні для підтримання його в стані експлуа­таційної готовності.

Витрати на обслуговування і управління виробництвом охоп­люють: витрати на управління виробництвом.