План вивчення теми

1. Облік витрат як основна передумова їх контролю.

2. Облік витрат за їх видами.

3. Методи обліку витрат.

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 130 - 172

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 172.

2. опрацювати питання теми « Контроль втрат», які виносяться на СРС.

План лекції

1. Облік витрат як основна передумова їх контролю.

2. Облік витрат за їх видами.

3. Методи обліку витрат.

І. Основні категорій і поняття

Бухгалтерський облік — вид обліку, за якого відбувається суцільне, безперервне та взаємозв’язане відображення господарської діяльності підприємства.

Гнучкий кошторис — кошторис, який фіксує планові витрати для фактичного обсягу виробництва.

Індекс виконання плану — співвідношення фактичного і планового обсягів випуску.

Коефіцієнт трудової участі — показник кількісної оцінки внеску кожного члена колективу (бригади) в загальні результати роботи.

Оперативний облік — вид обліку, який формує інформацію для поточних потреб в управлінні окремими господарськими операціями чи їх комплексними групами.

Статистичний облік — вид обліку, який формує інформацію про масові якісно однорідні явища.

Управління за відхиленнями — один з основних способів організації управління з оберненим зв’язком, за якого обернений зв’язок спрямований від виходу об’єкта управління до органу управління.

База розподілу непрямих витрат — показник, пропорційно до якого непрямі витрати розподіляються за носіями витрат.

Замовлення — заявка клієнта на певну кількість спеціально виготов­лених для нього виробів.

Зведений облік — система узагальнення витрат виробництва за статтями витрат у розрізі цехів, переділів, видів продукції (робіт, послуг) і в цілому по підприємству з метою підготовки інформації для обчислення собівартості окремих видів продукції і всієї викупленої продукції підприємства, а також з метою розподілу понесених підприємст­вом витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Існує в двох варіантах — напівфабрикатному і безнапівфабрикатному.

Калькулювання — науково обґрунтоване визначення собівартості продукції підприємства, її окремих видів та одиниць за статтями витрат.

Калькуляційна одиниця — вимірювач об’єкта калькуляції, який застосовується під час визначення його собівартості.

Калькуляція — розрахунок собівартості продукції. Розрізняють такі основні її види: проектна, планова, нормативна, кошторисна, звітна, госпрозрахункова.

Метод калькулювання — науково обґрунтована сутність прийомів, які застосовуються під час калькулювання собівартості продукції (як усієї товарної продукції, так і окремих її видів).

Місце виникнення витрат — структурний підрозділ підприємст­ва (робоче місце, дільниця, цех), по якому організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управ­ління ними.

Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Об’єкт калькуляції (носій витрат) — вид продукції (робіт, послуг), призначений для реалізації.

Об’єкт обліку витрат — місце виникнення витрат, види або групи однорідних продуктів.

Переділ — частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), яка завершується отриманням готового напівфабрикату, що може бути відправлений на наступний переділ або реалізований на сторону.

Система обліку і калькулювання — система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

Аналіз відхилень — з’ясування причин і винуватців відхилень від норм витрат.

Відхилення від норм — різниця між величиною фактичних і нормативних витрат.

Зміна норм — різниця між новою і старою нормою витрат.

Нормативна калькуляція — розрахунок нормативної собівартості продукції.

Нормативна собівартість — собівартість продукції (робіт, послуг), яка визначається до початку виробництва на підставі чинних норм.

Нормативне господарство підприємства — сукупність норм і нор­мативів, якими керується підприємство у своїй господарській діяльності.

Переоцінка незавершеного виробництва — перерахунок залишків незавершеного виробництва на початок місяця зі старих норм на нові у разі їх зміни.

Принцип рівності нормативів — вимога застосування одних і тих самих норм для обчислення нормативної величини всіх елементів руху витрат протягом місяця.

Сприятливе відхилення — відхилення від норм, яке справляє позитивний ефект на операційний прибуток підприємства.

Стандарт-кост — система обліку і калькулювання, що ґрунтується на жорсткому нормуванні всіх витрат і дає змогу визначити «стандарт­ну» (нормативну) собівартість. Передбачає облік і аналіз відхилень фак­тичних витрат від стандартних з подальшим покладанням відповідальності за несприятливі відхилення на керівництво відповідних центрів витрат.

Відповідно до концепції, що розвивалася вченими СРСР і певною мірою не втратила своєї актуальності нині, система обліку витрат має назву бухгалтерського обліку припускає поділ на такі підсистеми, або види:

• бухгалтерський фінансовий облік;

• податковий;

• бухгалтерський управлінський , який об’єднує в собі:

• опера­тивний та

• статистичний обліки

Відповідно до сучасних уявлень та господарської практики управлінський облік треба розуміти як процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі Інформації, що використовується управлінською структурою для аналізу, планування та контролю діяльності підприємства

Облік витрат, що виникають у процесі господарсь­кої діяльності, з метою задоволення потреб в управлінні ними є пре­рогативою і входить до предмета розгляду управлінського обліку.

Виходячи зі своєї спрямованості управлінський облік характе­ризується такими властивостями:

• не керується зовнішньо регла­ментованими стандартами і схемами,

• його методи і процедури обираються підприємством самостійно

• користувачами є обмежене коло працівників управлінського персоналу;

• об'єктом обліку та звіт­ності виступають центри відповідальності та окремі продукти;

• по­ряд з кількісними оперує якісними оцінками;

• його інформація має конфіденційний характер;

• використовує різноманітні варіанти гру­пування витрат, залежно від змісту потреби, що задовольняється (за статтями калькуляції, включенням до собівартості, економічними елементами, зв'язком з динамікою ділової активності тощо).

До основних завдань обліку витрат підприємства, які реалізу­ються в межах управлінського обліку, належать:

• надання оперативної інформації про хід виконання заплано­ваних показників витрат з метою контролю за їх дотриманням;

• акумулювання даних для обчислення фактичної собівартості продукції;

• постачання для потреб контролю і оцінки інформації про ре­зультати виконання поточних планів витрат окремими підрозді­лами та підприємством у цілому;

• формування інформації щодо витрат за окремими підрозді­лами та підприємством у цілому для контролю та оцінювання ре­зультатів їх функціонування з погляду здійснених за ними капі­таловкладень;

• створення бази знань і банку фактичних даних за минулі пе­ріоди стосовно закономірностей і тенденцій формування витрат на підприємстві та в його підрозділах, які передбачають викорис­тання для потреб нормування і прогнозування.

Важливим методологічним питанням побудови обліку витрат є його настроювання з погляду структури плану рахунків.

На сьогодні існує два основні підходи до організації плану ра­хунків:

• двоколовий, за яким виділяють дві автономні системи рахунків для цілей фінансового й управлінського обліку відпо­відно;

• інтегрований, коли рахунки управлінського обліку кореспон­дують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Відповідно до названих підходів реалізується переплетена або інтегрована система обліку.

У переплетеній системі обліку має місце відокремлене ве­дення рахунків фінансового обліку та обліку виробництва, що не кореспондують між собою.

Інтегрована система обліку утворюється через включення ра­хунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, у ре­зультаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку.

Деталізований облік витрат з погляду їхніх видів може здійснюватися у різних розрізах, серед яких основними є калькуляційний та елементний.

Облік витрат за їх видами :

• Облік матеріальних витрат( сировини, матеріалів, палива, електричної енергії тощо)

• Облік відходів виробництва (всі відходи виробництва поділяються на дві групи: зворотні та безповоротні).

Зворотні відходи включаються до складу запасів і, виходячи з цього, передбачають вартісне оцінювання.

• Облік витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні за­ходи. Облік втрат від простоїв - це непродуктивні витрати сировини, матеріалів, палива, нарахування заробітної плати і відрахувань внаслідок незапланованих зупинок виробництва (простоїв устат­кування), аварій, стихійного лиха тощо. Залежно від причин простої поділяють на спричинені відповідно внутрішніми (відсут­ність матеріалів, енергії) і зовнішніми (аварії, стихійні лиха) чинниками

• Облік браку у виробництві.

• Облік витрат, пов'язаних з основними засобами. До основних засобів відповідно до П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі вироб­ництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культур­них функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуа­тації) котрих складає більше одного року (або операційного цик­лу, якщо він довший за рік). Кожний об'єкт основних засобів, як правило, обліковується за місцем використання (зберігання), із закріпленням за матеріально відповідальною особою.

ІІ. Методи обліку витрат.

Сукупність методів обліку витрат за ознакою локалізації об'єкта обліку можна розбити на дві групи:

• методи, що базуються на обліку витрат по виробу, його час­тині або групах виробів;

• методи, сутність яких полягає в обліку витрат за технологіч­ними процесами.

До методів, що базуються на обліку витрат по виробу, його час­тині або групах виробів належать:

1. Подетальний облік. Цей метод виник на підприємствах маши­нобудування в 30-х роках минулого століття як технологія конт­ролю за витратами виробництва з максимальною локалізацією об'єкта (одиниці) обліку.

2. Облік виробничих витрат по виробах. Якщо цехи підприємства організовані на основі предметної спеціалізації, може використо­вуватися облік витрат по виробах, за якого в аналітичному обліку ви трати на окремі складові виробу не виділяють, а реєстрацію та відображення виробничих витрат здійснюють по виробах у ціло­му.

3. Облік витрат за групами виробів. У ситуації, коли спостеріга­ється спорідненість продукції, що виготовляється, може виявити­ся доцільним облік витрат за групами виробів.

4. Облік витрат і калькулювання за замовленнями. При застосу­ванні цього методу на підставі замовлення в бухгалтерії відкри­вається окремий аналітичний рахунок для обліку витрат. Кожно­му замовленню присвоюється номер (код), який обов'язково вказується в усіх облікових документах на виконання замовлен­ня. Використовується умовна собівартість продукції.

До методів, сутність яких полягає в обліку витрат за технологіч­ними процесами належать:

1. Метод обліку витрат і калькулювання за процесами. Підприємства, що використовують облік витрат та калькулювання за процесами, поділяють на дві групи:

• підприємства, на яких облік витрат здійснюється за технологіч­ним процесом (виробництвом) у цілому (однопередільний варіант);

• підприємства, де за об'єкт обліку беруть складові загального технологічного процесу (багатопередільний варіант).

Поряд із представленим іншою важливою класифікацією ме­тодів обліку витрат є поділ їх за ознакою використання фактич­них чи нормативних витрат.

1. Метод обліку фактичних витрат. Виходячи з самої назви сут­ність цього методу полягає у послідовному акумулюванні інформа­ції про фактичні витрати на виробництво продукції, без відобра­ження в регістрах обліку даних про їх нормовані величини.

2. Вітчизняний варіант обліку та калькулювання за нормами (нормативний метод). Цей метод передбачає детальний аналітич­ний облік у розрізі об'єктів витрат за трьома напрямами: за нор­мами, змінами норм, відхиленнями від норм. Облік відхилень від норм за нормативного методу зорієнтований на їх фіксацію в мо­мент виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця ви­никнення, винуватців та причин.

3. Зарубіжний варіант обліку та калькулювання за нормами (ме­тод стандарт-костинг). Цей метод не є жорстко регламентова­ним. На сьогодні для нього не існує єдиної методики встановлення стандартів і ведення облікових регістрів. Як класичний в науко­во-методичній літературі наводиться варіант стандарт-костингу, що не передбачає аналітичного обліку витрат за об'єктами каль­куляції (видами продукції, замовленнями). Витрати в межах стан­дартів відображають на єдиних рахунках і лише для обліку від­хилень від стандартів передбачаються окремі рахунки.

Французька модель визначення чистого результату:

Американська модель визначення чистого результату:

ІІІ. Структурно-логічні схеми

Рис. 1. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості

Рис.2. Облік витрат в умовах калькулювання за замовленнями

Рис. 3. Деталізація аналізу відхилень від норм

Рис. 4. Схема обліку витрат і калькулювання попередільним методом (напівфабрикатний варіант)

Рис.5. Організація зведеного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

Рис. 6. Економічний зміст методу однорідних секцій:

1 — пряме віднесення відповідних витрат у собівартість продукції;

2 — розподіл непрямих витрат між однорідними секціями;

3 — включення на основі попередньої калькуляції собівартості одиниці роботи секції у собівартість кінцевої продукції

Рис. 7. Загальна схема обліку нормативних витрат за методом стандарт-косту

Рис. 8. Схема співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками

Рис. 9. Відмінності систем обліку і калькулювання за повними і неповними (змінними) витратами

ІV. Питання для самоконтолю

1. Назвіть основні завдання контролю витрат.

2. Які види обліку поєднує в собі система обліку витрат підприємства?

3. З’ясуйте сутність і сферу застосування оперативного обліку.

4. Назвіть специфічні риси бухгалтерського обліку. Які можливості надає аналітичний бухгалтерський облік за управління витратами?

5. У чому полягають управлінський та фінансовий аспекти бухгалтерського обліку?

6. Що таке статистичний облік? Його особливості.

7. Які види контролю розрізняють за частотою контрольних операцій; за часом здійснення контрольних операцій?

8. З’ясуйте співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками.

9. У чому полягає сутність механізму управління за відхиленнями?

10. Які є підходи до обґрунтування необхідності досліджень причин розбіжностей між фактичними і плановими значеннями показників, що контролюються?

11. Які переваги застосування статистичних методів за вивчення відхилень?

12. Яка особливість обчислення планових витрат на фактичний обсяг за даними кошторисів?

13. У чому полягає специфіка контролю витрат у СУВ «стандарт-кост»?

14. Які форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат?

15. На яких принципах має базуватися розподіл премії за зниження витрат між учасниками даного заходу?

16. Наведіть варіант розподілу премії підрозділу підприємства за економію ресурсів між членами його колективу.

17.  У чому полягає сутність позамовного методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

18.  У чому полягає сутність попередільного методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

19.  У чому полягає сутність простого (однопередільного) методу обліку витрат і яка сфера його застосування?

20.  Назвіть основні елементи методу однорідних секцій.

21.  За яким принципом формуються секції?

22.  Поясніть сутність методу нормативного розподілу постійних витрат.

23.  Як і для чого обчислюється коефіцієнт нормативного розподілу постійних витрат?

24.  Чим відрізняється безнапівфабрикатний варіант попереділь­ного методу від напівфабрикатного?

25.  Для якого з варіантів зведеного обліку витрат характерна наявність у складі калькуляційних статей статті «Напівфабрикати власного виробництва»?

26.  У яких випадках застосовується рахунок 25 «Напівфабрикати власного виробництва»?

27. 11. Як співвідносяться витрати звітного періоду з собівартістю випущеної за цей період продукції?

28.  Яким чином розподіляються витрати звітного періоду між товарним випуском і залишками незавершеного виробництва?

29.  Як здійснюється оцінка залишків незавершеного виробницт­ва на кінець місяця?

30.  Чим відрізняється виробнича собівартість випущеної (товарної) продукції від виробничої собівартості реалізованої продукції?

31.  За якою ознакою відрізняються розподілені постійні загаль­новиробничі витрати від нерозподілених?

32.  Що включається до складу «Інших прямих виробничих витрат»?

33.  У чому полягає сутність методу стандарт-косту?

34.  Які методи визначення норм (стандартів) застосовуються у закордонній практиці?

35.  Яка різниця між калькуляційними об’єктами і калькуляційними одиницями?

36.  З якою метою здійснюють зведений облік витрат?

37. Назвіть основні елементи нормативного методу обліку витрат і калькулювання.

38. Чим відрізняється порядок (алгоритм) визначення фактичної собівартості продукції за нормативним методом від алгоритму (порядку), який застосовується за іншими методами?

39. Чим відрізняється нормативна калькуляція від планової?

40. Назвіть методи визначення відхилень від норм матеріальних витрат.

41. Сутність і сфера застосування методу документування відхилень.

42. Сутність і сфера застосування методу партіонного розкрою.

43. Сутність і сфера застосування інвентарного методу.

44. З якою метою ведеться облік зміни норм?

45. Як і для чого переоцінюються залишки незавершеного виробництва на початок місяця при нормативному методі?

46. Що розуміють під нормативним господарством підприємства?

47. Яким чином аналізуються відхилення від норм витрат?

48. Як визначити нормативну собівартість товарного випуску за місяць?

49. Як оцінюються залишки незавершеного виробництва за нор­мативним методом?

50. Як оцінюється остаточний (невиправний) брак за нормативним методом?

51. Особливості визначення відхилень від норм по загально-виробничих витратах.

52. Порівняйте основні риси нормативного методу і методу стандарт-кост, визначте, що є для них спільним, а що відмінним.

Тема. АНАЛІЗ СИСТЕМИ «ВИТРАТИ - ВИПУСК – ПРИБУТОК» ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧО – МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ