5.Структура та зміст заняття

Заняття практичне і проводиться в навчальних лабораторіях, де вікна затінюють темними шторами. Після перевірки вихідного рівня знань кожен студент отримує індивідуальне завдання, необхідні прилади і вимірює показники штучного освітлення учбової лабораторії (за схемою, що додається; див. додаток 1). На підставі отриманих результатів студенти виконують необхідні розрахунки, заносять їх до протоколів, схематично замальовують люксметр, роблять обґрунтовані висновки і рекомендації. На заключному етапі заняття доповідають результати своєї роботи. Кінцевий рівень знань студентів контролюється шляхом опиту і перевірки протоколів.

6.Література

6.1. Основна:

6.1.1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. С. 199-207.

6.1.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С. 242-254.

6.1.3. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко – 2-ге вид. – Львів: „Світ”, 2001. – С. 95-104.

6.1.4. Габович Р.Д., Познанский С.С., шахбазян Г.х. Гигиена. К.: Вища школа, 1983. – С. 132-133.

6.1.5. Лекція.

6.2. Додаткова:

6.2.1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 258-269, 278-280.

6.2.2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Вища школа, 1995. – С. 298-301.

6.2.3. СНиП ІІ-4-79. Строительные нормы и правила. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования. – М.: 1980. – С. 20-25.

7. Оснащення заняття

1. Люксметр Ю-16, Ю-116.

2. Рулетка, сантиметрова стрічка.

3. Зразки джерел штучного освітлення: лампи розжарювання, люмінесцентні, газосвітні та ін.

4. Зразки освітлювальної арматури (5 типів по напрямку світлового потоку).

5. Штори для затемнення вікон.

6. Таблиці: - Норми штучного освітлення учбових, житлових приміщень;

• Норми штучного освітлення виробничих приміщень;

• Максимальна горизонтальна освітленість при питомій потужності ламп 10 Вт/м².

7. Завдання студенту по визначенню штучного освітлення лабораторії.

Додаток 1 Фізичні характеристики штучного освітлення

1. Штучне освітлення (як і природне) характеризують:

• сила світла (І) – потужність джерел світла, яка визначається в канделах (Кд). Це сила світла, яка генерує у певному напрямку монохроматичне випромінювання з частотою 54010¹²Гц, енергетична сила світла якого у цьому напрямку становить 1/683 Вт/стерадіан;

• світловий потік (F) – просторова щільність світлового випромінювання, одиницею якого єлюмен(лм) – світловий потік, випромінюваний одиничним джерелом при силі світла 1 кд в тілесному куті 1 стерадіан (просторовий кут у вигляді конуса з вершиною у центрі сфери, що вирізає на поверхні цієї сфери поверхню, площа якої дорівнює квадрату радіуса сфери);

• освітленість (Е) – поверхнева щільність світлового потоку,

де: S– площа освітлювальної поверхні, м².

Одиниця освітленості – люкс (лк) – освітленість поверхні площею 1 м²світловим потоком в 1 лм;

• яскравість (В) – сила світла, що випромінюється чи віддзеркалюється з одиниці площі в м²в певному напрямку:кд/м²,

де: - кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.

Одиницею яскравості є кд/м²– яскравість світної поверхні (генеруючої чи відбиваючої) з площі 1 м²при силі світла 1 кд;

• коефіцієнт відбиття ()– відношення відбитого потоку світла (F_відб.) до потоку, що падає на поверхню (F_пад.), визначається за формулою =F_відб./F_пад.

Величина для свіжого снігу дорівнює – 0,9, для білого паперу – 0,7, для не засмаглої шкіри – 0,35.

• коефіцієнт світлопропускання () – відношення світлового потоку, який пройшов крізь середовище (F_проп) до світлового потоку, що падає на це середовище

(F_пад): =F_проп./F_пад.

Цей коефіцієнт дозволяє оцінювати якість і чистоту віконного скла, скла освітлювальної арматури.

• світність (М) – поверхнева щільністю світлового потоку в лм, що випромінюється (чи відбивається) з площі 1 м²(лм/м²).