РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
На цей час достовірно відомо, що дія іонізуючого випромінювання не викликає специфічних форм раку. Після опромінення збільшується кількість тих видів ракових захворювань, які є типовими для даної популяції людей.
Дія іонізуючого випромінювання збільшує частоту виникнення вже відомих видів ракових захворювань: найчастіше лейкозів, раку молочної залози, яєчників, шкіри і кісток.
Шкірні та кісткові пухлини виникають, як правило, при локальному опроміненні, інші види - в результаті тотального опромінення.
© В.С. Мартинюк
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
Стадія ініціації. Матеріальним субстратом пухлинної трансформації клітин є різного типу радіаційні пошкодження генетичного апарату клітини (генні мутації, хромосомні аберації, рекомбінації), що викликають перетворення протоонкогенов в онкогени або різко підвищують рівень їх експресії.
Гіперекспрессія клітинних онкогенів, що викликає пухлинну трансформацію, може мати місце також і в разі стійкого деметилювання ДНК при відсутності яких би то не було ушкоджень самих онкогенів.
Наслідком цих змін є запуск внутрішньоклітинних сигнальних каскадів несанкціонованого пролиферативного сигналу, що викликає безконтрольне поділ клітин.
© В.С. Мартинюк
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
Стадія промоції. Для пухлинної трансформації клітини є необхідним повторний вплив на клітину або канцерогенного фактора (того ж самого, що викликав ініціацію – іонізуюча радіація, або іншого), або фактора, який не є канцерогеном, але здатний викликати активацію змінених онкогенів. Такий фактор називають – промотором канцерогенезу.
Як правило, промотори викликають проліферацію клітин за допомогою активації проліферативних сигнальних каскадів, частіше за участю протеїнкінази С.
© В.С. Мартинюк
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
Стадія стовбурової лінії. Поява несанкціонованих сигналів є необхідною, але не достатньою умовою утворення пухлини. Пухлинний ріст стає можливим лише після ухилення трансформованих клітин від подальшого диференціювання, що зазвичай викликається несанкціонованої активністю генів деяких клітинних мікроРНК.
МікроРНК перешкоджають функціонуванню білків, що відповідають за перебіг спеціалізації клітин. Дозрівання трансформованих клітин припиняється і вони в результаті безперервної проліферації і пригнічення апоптозу накопичуються, формуючи пухлину - клон клітин, що мають ряд особливостей, не властивих нормальним клітинам організму.
Для пухлинних клітин характерний високий рівень анеуплоїдії і поліплоїдії, що є результатом нестабільності геному.
Клітини пухлини з найбільш поширеним набором хромосом утворюють стовбурову лінію.
© В.С. Мартинюк
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
Стадія пухлинної прогресії. У ході розвитку пухлини, в силу її генетичної нестабільності, відбувається часта зміна її клітинного складу і зміна стовбурової лінії. Така стратегія зростання має адаптатівний характер, так як виживають тільки найбільш пристосовані клітини.
Пухлинні клітини не здатні реагувати на стимули мікрооточення, що призводить до порушення морфологічних характеристик тканин. Формується пухлинний клон (стовбурова лінія), який синтезує власні цитокіни і йде по шляху нарощування темпів поділу, ухилення від імунного контролю організму і забезпечення інтенсивного кровопостачання.
Біологічний сенс пухлинної прогресії полягає в остаточному подоланні перешкод на шляху пухлинної експансії. Пухлинна прогресія відбувається швидко і залежить від появи нової стовбурової лінії пухлинних клітин. Проростаючи в кровоносні і лімфатичні судини пухлинні клітини розносяться по всьому організму, вони осідають в капілярах різних органів і формують вторинні (метастатичні) вогнища пухлинного росту .
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Радіаційний канцерогенез
РАДІОБІОЛОГІЯ
● Методи досліджень радіаційних ушкоджень біомолекул
1.Електрофорез ДНК
2.Кометний електрофорез
3.Показники структурної цілісності білків (будь-які фізико-хімічні, біофізичні методи оцінки структурно-функціональних властивостей білків).
4.Показники перекисного окиснення білків.
5.Показники перекисного пошкодження ліпідів (дієнові коньюгаи, гідроперекиси, альдегідні і кетопохідні, Шифови основи та ін.)
6.Стан антиоксидантної системи (концентрація антиоксидантів, активність ферментів антиоксидантної і прооксидантної системи).
