32. Мета та методи «витрати-обсяг-прибуток».
Отриманню прибутку та його максимізації сприяють різноманітні поточні управлінські рішення (наприклад, прийняття нового замовлення, припинення випуску певної продукції, оптимізація структури випуску, визначення мінімально можливої ціни реалізації тощо). Вони передбачають здійснення аналізу витрат за певним обраним напрямом дій. Тому розуміння залежності між витратами, обсягом діяльності та прибутком є необхідною умовою для планування майбутніх операцій підприємства і прийняття управлінських рішень на короткострокову перспективу. Завдання керівництва полягає в тому, щоб здійснювати управління кожним чинником, який впливає на прибуток, для збільшення рентабельності підприємства в цілому.
Слід зазначити, що аналіз «витрати — обсяг — прибуток» дещо спрощує реальну картину бізнесу. Тому необхідно звернути увагу на низку припущень, які покладені в основу цього аналізу
і обмежують сферу його застосування. Це такі припущення:
• ціна реалізації продукції не залежить від обсягу її продажу;
• всі витрати підприємства слід розглядати як змінні або як постійні;
• протягом періоду, що аналізується, поведінку витрат та доходів можна описати лінійною функцією (змінні витрати прямо залежать від обсягів діяльності підприємства, а постійні витрати залишаються незмінними);
• єдиним чинником, що впливає на витрати та доходи, є обсяг продажу;
• обсяги виробництва та продажу однакові;
• підприємство виготовляє і реалізує один вид продукції або в нього стабільна номенклатура випуску.
Якщо одне або більше припущень не дотримуються, то застосування розглядуваного аналізу може призвести до некоректних результатів, і, як наслідок, прийняття на їх основі неправильних рішень.
Аналіз «витрати — обсяг — прибуток» заснований на принципах калькулювання за змінними витратами (метод директ-костинг). Тому для його здійснення усі витрати підприємства поділяють на змінні та постійні.
33.Точка беззбитковості та її розрахунок за допомогою рівнянь.
Точка беззбитковості (ВЕР) –це обсяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам.
Її розраховують за формулою: для одного виду продукції (фізичний обсяг)
,
де - FC- постійні витрати;Р – ціна одиниці
продукції;АVС – середні зміні
Різницю між ціною одиниці продукції й середніми змінними витратами називають маржинальним доходом на одиницю продукції.Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу — це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.
Рішення про обсяг виробництва реалізуються на основі CVP-аналізу (аналіз беззбитковості, критичної точки, "витрати-обсяг-прибуток"). На величину планового обсягу впливає ряд умов: існуюча виробнича потужність, стан обладнання, технологія, ринок збуту та інші. Розділення перших двох недоречно, так як метод рівняння виходить на кінцеву формулу, яка використовується в методі маржинального доходу [3, 213].
Точка беззбитковості при застосуванні методу рівнянь відображається послідовністю розв'язку певного переліку таких рівнянь.
Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:ВР=ЗВ+ПВ+П
де ВР - виручка від реалізації; ЗВ - змінні витрати; ПВ - постійні витрати; П - прибуток.
Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:ТБ=ЗВ+ПВ
де ТБ - точка беззбитковості;
Виходячи із цього рівняння, можна визначити точку беззбитковості в натуральних одиницях: ТБ(нат)=ТБ(грош)+Цод
де ТБ (нат.) - точка беззбитковості в натуральних одиницях;
ТБ (грош.) - точка беззбитковості в грошових одиницях;
Ц од. - ціна за одиницю. Перетворимо рівняння 8.2 таким чином:
(Цод*КРП)=(ЗВод.*КРП)+ПВ
(Цод*КРП)-(ЗВод*КРП)=ПВ, де КРП - кількість одиниць реалізованої продукції; ЗВ од. - змінні витрати на одиницю.
Звідси: КРП=ПВ:(Цод-ЗВод)
Критична точка може бути виражена в термінах одиниць продажу або доларів продажу. Основне рівняння знаходження критичної точки наступне: КТ=(ПВ)/(Ц-ЗВод), де КТ - критична точка; Ц - ціна.