23. Характеристика основних методів калькулювання собівартості продукції.

Калькуляція – це розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання. Залежно від характеру виробничої діяльності виокремлюють 2 основні системи калькулювання:

Калькулювання за замовленнями – це система калькулювання собівартості продукції на основі обліку за кожним індивідуальним виробом або окремою партією товарів (кораблебудування, авіаційна промисловість). Документи: картка обліку витрат, вимоги-накладні (матеріалів), картка обліку робочого часу (для прямої заробітної праці), довідки-розрахунки непрямих витрат.

Калькулювання за процесами це система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукупності процесів, результатом яких можуть бути напівфабрикати. Притаманна для масового та серійного виробництва (хімічна, фармацевтична, харчова).

2.Калькулювання собівартості продукції на основі повних витрат

Калькулювання повних витрат – це метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних та постійних) виробничих витрат.

3.Облік витрат за статтями калькуляції

Рекомендується групувати витрати за такими статями калькуляції: 1)сировина та матеріали; 2)купівельні напівфабрикати; 3)послуги виробничого характеру сторонніх підприємств; 4)паливо та електроенергія на технологічні цілі; 5)зворотні відходи (вираховуються із загальної суми витрат); 6)основна заробітна плата; 7)додаткова заробітна плата; 8)відрахування на соціальне страхування.

Директ-костинг (Д-К) – це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат. Виділяють 2 варіанти:

• простий директ-костинг – базується на використанні в обліку лише даних про змінні виробничі витрати.

• розвинений (складний) д-к – включення до собівартості всіх змінних витрат (виробничих, адміністративних і збутових).

Standard-cost – це система вимірювання оціночних розмірів витрат на будь-якій ділянці, тобто тих, які повинні бути понесені при певних умовах.Standard – це кількість необхідних виробничих витрат (як матеріальних, так і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції. Cost – це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції.

24.Система обліку і калькулювання за замовленнями.

Калькулювання за замовленнями традиційно застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо).

Калькулювання за замовленнями — система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів.У цій системі калькулювання об'єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт (послуг).На підставі замовлення клієнта бухгалтерія підприємства відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення певним виробничим підрозділам на виконання відповідних операцій або їх стадій. Кожному замовленню присвоюють свій код, що вказують в усіх документах, пов'язаних із виконанням робіт та витрачанням ресурсів.Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості використовують відомість (картку) обліку витрат. У цьому обліковому реєстрі фіксують всі фактичні витрати, пов'язані з виконанням замовлення.

Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення, відображають у відомості на підставі вимог або накладних. Пряму заробітну плату переносять у відомість з нарядів чи карток обліку робочого часу. Накладні витрати розподіляють між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі розподілу (прямій зарплаті, машино-годинам тощо

Після завершення замовлення на підставі даних відомості обліку витрат визначають його собівартість. Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом підсумовування всіх витрат, здійснених з моменту початку робіт. Своєю чергою, незавершене виробництво визначається сумою фактичних витрат за кожним незакінченим замовленням.