Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори.docx
Скачиваний:
398
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
375.19 Кб
Скачать

26.Причини національно визвольної війни 1648-1657рр.

Соціально-економічні причини.

Останнє десятиріччя перед визвольною війною 1648—1654 рр. було часом особливо жорстокого феодального гніту. Польські й полонізовані українські магнати й шляхтичі, захопивши родючі українські землі й зайнявши всі адміністративні посади — воєвод, старост, каштелянів та ін.,— грабували природні багатства, експлуатували населення. Панщина у багатьох місцевостях України, зокрема, у Східній Галичині й на Волині, досягла 5—6 днів на тиждень. Крім панщини, селяни платили феодалові також натуральні й грошові податки, розміри яких безперервно зростали. Панові йшло майно померлих селян та майно втікачів. Шляхтич міг робити з селянином все, що хотів,— продати, обміняти, навіть убити,— і селянин ніде не знаходив на нього управи, бо закон був завжди на боці пана. До селянства за своїм соціальним становищем найближче стояли нереєстрові козаки, які в першій половині XVII ст. зосереджувалися в Запорізькій Січі і навколо неї.

Польський уряд намагався підкорити собі запорізьких козаків, ізолювати їх від «волості», Подніпров'я, не пропускати на Січ утікачів. З цією метою в 1639 р. Відбудували фортецю Кодак, комендант якої дістав наказ стежити за тим, щоб «не була пропущена за пороги жодна жива людина…».

Нелегким напередодні визвольної війни 1648—1654 рр. було також становище заможного, реєстрового козацтва та козацької старшини, які теж зазнавали утисків від магнатів і шляхтичів. Після придушення селянсько-козацьких повстань 1637—1638 рр. на Україні польський уряд сеймовою «ординацією» 1638 р. позбавив реєстровців самоврядування і обмежив реєстр 6 тис. чол. Старший комісар та полковники, призначувані з шляхтичів польським урядом, всіляко знущалися з козаків, захоплювали в них землі, батьків і матерів їхніх перетворювали на кріпаків, гроші, належні за службу, не платили.

Міське населення, особливо біднота, ремісники, також терпіли тяжкий феодальний гніт. У містах, які становили приватну власність феодалів, жителі виконували повинності

на користь їхніх власників і платили податки. Міщанство страждало від конкуренції

шляхти в торговельно-промисловій діяльності, бо шляхта мала право безмитного вивезення своєї продукції.

Соціально-економічне гноблення доповнювалося жорстоким національно-релігійним гнітом. Використовуючи зраду найбільших українських магнатів і частини вищого православного духівництва, польські шляхтичі силою насаджували в Україні католицизм і уніатство, перешкоджали розвитку шкіл, освіти, української культури, утискували православних і їхню віру, знущалися з православних священиків, захоплювали й руйнували церкви та монастирі. Та, незважаючи на жорстоке національне і релігійне гноблення, полонізувалась і окатоличилася лише верхівка українських феодалів. Основна ж частина українського населення — селяни, козаки, міщани — лишилися вірними своїй мові, культурі, вірі, національним традиціям.

Варварська експлуатація природних багатств України, небачено тяжкий соціально-економічний, політичний і національно- релігійний гніт, якого зазнавав український народ під владою шляхетської Польщі, децентралізація державного життя, шляхетська «демократія» — все це затримувало зростання продуктивних сил України, її економіки

і культури, гальмувало розгортання творчих сил українського народу і стало основною причиною визвольної війни.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]