- •1.Передісторія України:археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України: Кіммерійці. Скіфи. Сармати.
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Стародавні слов’яни. Перші згадки, прабатьківщина та формування державності східних слов’ян.
- •6. Велике переселення народів (IV-VII ст.)
- •7. Перші слов’янскі державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янскі союзи племен: їх розселення та об’єднання навколо Києва.
- •9. Теорії походження Київської Русі
- •10. Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11. Основні напрями і форми зовнішньої політики кр та її наслідки.
- •12. Політичний устрій Київської Русі (х-хііі ст.).
- •13. Утвердження християнства в Київської Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий Степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства у 1132-1240 рр.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини і наслідки.
- •19.Входження українських земель до Великого князівства Литовського
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21.Польсько-литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Берестейська Церковна унія: зміст та наслідки.
- •23.Винекнення та еволюція Українського козацтва ( до сер.XVII ст..)
- •24. Запорозька Січ – суспільно-політичний устрій та військова організація.
- •25.Козацько-селянські повстання кінця 16 – першій половині 17 століття.
- •26.Причини національно визвольної війни 1648-1657рр.
- •27.Зовнішня політика гетьмана б. Хмельницького.
- •28. Національно-визвольна вільна українського народу під проводом б. Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава (хvii – поч. XVIII) політико-адміністративний устрій, соціальна структура суспільства.
- •30. Переяславсько-московський договір: причини, умови та політико-правове значення.
- •31. Руїни:причини,суть,наслідки.
- •32.Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни.
- •33.Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі(друга половина 17-18ст)
- •34. Національно-культурні процеси в Україні наприкінці XVI - перш пол XVII ст.
- •35. Україна в умовах Північної війни. І.Мазепа.
- •36. "Бендерська конституція" та "Вивід прав України" п.Орлика: політико-правові новації.
- •37. "Українська політика" Петра і та його наступників.
- •38. Ліквідація Запорозької Січі і подальша доля запорозького козацтва.
- •39. Гетьманщина в середині XVIII ст. Реформи гетьмана Кирила Розумовського
- •40. Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківський рух. (Соціальні та національні аспекти).
- •41. Геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. Та їх наслідки для України.
- •1775 Захоплення Австрією Буковини.
- •42. Гетьманщина у складі російської держави та український автономістський рух (кінець XVIII - поч. XIX ст.).
- •43.Національне відродження у Наддніпрянській Україні в XIX ст.: причини та основні етапи.
- •44.Кирило-Мефодіївське братство: ідеологія та програмні засади.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у XIX ст. Та їх наслідки для українського народу.
- •46. Політика російського самодержавства в царині національно-культурного життя України (XIX ст.).
- •47. Національно-культурне та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях в XIX ст.
- •48. Феномен Тараса Шевченка.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху на рубежі XIX-XX ст. Перші українські політичні партії.
- •50. Україна та українці в роки Першої світової війни.
- •51. І-іу Універсали Центральної Ради: еволюція українського державотворення.
- •52.Зовнішня політика Центральної Ради. Брест – Литовський мирний договір.
- •53. Українська держава часів гетьманату п. Скоропадського: державно-політичний устрій та соціально – економічна політика.
- •55.Культурно-осітня робота Центральної Ради й Гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика директорії унр.
- •57.Боротьба за українську державність1917- 1920рр.Уроки иа наслідки.
- •58. Формування радянської державності в україні (1917-1920 рр.)
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 20-х років
- •60. Входження Радянської України до срср проблеми політичної правосуб'єктності.
- •61. Україна в умовах неПу.
- •62. Національно-культурне відродження в Україні 1920-х років.
- •63. Зміни політико-економічного курсу в срср наприкінці 1920-х рр, та їх наслідки для України.
- •64. Західноукраїнські землі в 1920-і – 1930-і рр.
- •65. Індустріалізація в Україні в 1920 – 1930-х рр., її особливості.
- •66. Колективізація Українського села, її особливості, методи здійснення, соціальні та демографічні наслідки.
- •67. Причини та наслідки голодомору в Україні (1932-1933рр).
- •68. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище української історії: теорія та політика (20-30-ті рр. Хх ст.).
- •69. Возз’єднання українських земель та «радянізація» західноукраїнських земель (1939-1951 рр. ХХст.).
- •70. Українське питання напередодні та на початку 2-ої світової війни.
- •71. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору на окупованій території.
- •72. Оун-упа в роки Другої світової війни та в повоєнний період.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75. Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.
- •76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср в повоєнний період (1945-1955).
- •78. Дисидентський рух в Україні 1960-1980-х рр. Гельсінська група.
- •79.Наростання кризових явищ у суспільно-економічному розвитку урср в 1970-початок 80-х рр.
- •80.Україна в умовах демократизації радянського суспільства (1985-1991).
- •81. «Перебудовчий курс» м.Горбачова в Україні.
- •2 Етап усвідомлення основних завдань перебудови, формування та розширення її соціальної бази.
- •82. Історичні обставини та основні етапи державотворення в Україні (1990-і рр.).
- •86. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні після проголошення незалежності.
- •84. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності.
- •85.Конституція України та її історичне значення.
- •87.Розвиток парламентаризму в сучасній Україні.
- •88. Міжнаціональні відносини на українських теренах
- •89. Геополітичне місце України в сучасному світі
- •90. Культурні здобутки 1991-2013 рр.
15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
Київська Русь або Давньоруська держава — середньовічна монархічна держава у Східній Європі з центром у місті Києві, що виникла в IX столітті в результаті об'єднання східнослов'янських племен під владою князів династії Рюриковичів. У період найвищого розквіту давньоруська держава займала територію від Таманського півострова на півдні, Дністра і верхів'їв Вісли на заході до верхів'їв Північної Двіни на півночі. Після смерті Ярослава Мудрого (1054) Київська держава все більше ослаблювалася і роздроблювалася на мало пов’язані між собою князівства. Через Київську Русь проходили торгівельні шляхи і це давало змогу розвитку державі. Кожен з синів Ярослава(Ізяслав - київський князь,Святослав – чернігівський князь, Всеволод - переяславський князь) намагався отримати як можна більше влади. Однією з причин її розпаду стало те, що КР була дуже великою державою : вона була найбільшою в Європі і до складу її входили багато народів, об'єднаних владою спільної династії та Церкви. Постійні вторгнення кочовиків ще більше ускладняло ситуацію. Удільні князівства перетворювалися на політично незалежні від Києва території. Удільні князі видавали закони,карбували монети,чинили суд не залежно від київського князя. Також створювалися великі князівські дружини для охорони уділів та придушення виступів селян-смердів і підвладного населення. Все це призводило до падіння єдиного авторитету київського князя,та до зменшення його абсолютної влади на цих територіях. Під час правління Ізяслава,Святослава та Всеволода було створено збірку законів «Правда Ярославичів». Кожен з князів намагався зміцнити свої володіння і в 1097 (Князівський з’їзд у Любечі) з метою припинень міжусобиць був підписаний Любецький мирний договір. Одними з пунктів цього договору були: рішення про спільну боротьбу проти половців, запровадження засад от чинності(від батька до сина)у володінні князівствами. В удільних князівствах відбувався розвиток ремесел,торгівлі,переживало піднесення землеробство,розквітали міста,але все це було лише в окремих князівствах і тому не давало розвитку КР,як єдиної держави. Наслідки роздробленості КР були негативні:феодальні усобиці між князями,вторгнення в укр. землі кочовиків,загальне послаблення обороноздатності держави на передодні монголо-татарської навали. Також були позитивні наслідки:початок об`єднання удільних князівств у національні держави. Офіційно вважається, що дата розпаду КР збігається з датою смерті Ярослава Мудрого.
16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
В південно-західній частині Русі, де у 1199 р. з´явилося нове державне об´єднання — Галицько-Волинське князівство. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяла низка чинників:
1) вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);
2) необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;
3) енергійна об´єднавча політика князів Романа Мстилавича (1199—1205) та Данила Романовича Галицького (1238-1264);
4) існування на території князівства багатих родовищ, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.
Державний розвиток Галицько-Волинського князівства відбувався в кілька етапів.
І етап (1199—1205) — утворення та становлення. Спираючись на середнє і дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199 р. придушує опір великих бояр і об´єднує Галичину й Волинь. Переможні походи проти Литви та Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. Вже 1202 р. Роман оволодіває Києвом і стає великим князем. Потужна торговельна артерія Буг — Дністер витісняє занепадаючий шлях «із варяг у греки». Проте галицько-волинському князю не вдалося об´єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув поблизу польського містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого.
II етап (1205—1238) — тимчасовий розпад єдиної держави. Зі смертю Романа розпочинається майже 30-річний період боротьби за галицький стіл. Характерними ознаками державного життя у цей час були:
— прогресуюче свавілля бояр, які дійшли до безпрецедентного порушення норм феодального права — оголошення князем боярина Владислава Кормильчича (1213— 1214);
— безперервне втручання у внутрішні справи західно-руських земель сусідніх держав — Угорщини та Польщі;
— зростаюча монгольська загроза, що вперше заявила про себе 1223 р. на березі ріки Калки;
— енергійна боротьба за відновлення державної єдності Данила Галицького, яка успішно закінчилася 1238 р.
III етап (1238—1264) — об´єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом. Відновивши єдність, Галицько-Волинське князівство набирає сили та відвойовує втрачені позиції. На початку монгольського нашестя Данила Галицького не було в князівстві: він перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити феодальну верхівку цих держав до утворення антимонгольського воєнного союзу. Коли полчища Батия рушили в Угорщину, Данило повернувся на рідні землі. Тут його чекали не тільки значні демографічні втрати, руїни та згарища, а й чергове зіткнення зі свавіллям галицьких бояр, які запросили на престол маріонеткового чернігівського княжича Ростислава. Одержавши 1245 р. у битві під галицьким містом Ярославом перемогу над військами Ростислава, Данило знову відновлює єдність Галицько-Волинського князівства. У тому ж 1245 р. князь змушений їхати до Золотої Орди, щоб держати ярлик на управління землями, формально визнавши залежність від хана. Данило намагався тим самим виграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золотоординцях. Князь налагоджує союзницькі відносини зі своїми колишніми ворогами — Польщею, Угорщиною та Литвою. Наприкінці 1254 р. Данило Галицький перейшов у наступ проти військ золотоординського хана Куремси, який намагався окупувати Галицьке пониззя. Внаслідок вдалих та рішучих дій князю вдалося відвоювати в кочівників землі вздовж Південного Бугу, Случі та Тетерева. В цей час литовський князь Міндовг розриває укладений 1254 р. військовий союз.
Це різко змінює ситуацію — протягом 1255— 1256 pp. безперервно триває протистояння з Литвою. Орда розпочинає 1258 р. новий масований наступ. Не маючи сил для протидії, Данило Галицький під тиском вимог нового хана Бурундая був змушений віддати наказ про знищення укріплень Володимира, Луцька, Львова, Кременця, Данилова та інших міст. Після тяжкої хвороби 1264 р. помирає князь Данило.
IV етап (1264—1323) — стабільність і піднесення. Князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя — Левом, Мстиславом і Шварно. На зламі XIII—XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева — князя Юрія І (1301—1315). Це був період, коли Золота Орда втрачала владу над підкореними територіями. За період правління Юрія І стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. Наступниками Юрія І стали його сини — Андрій та Лев II (1315—1323). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Однак братам не вдалося протидіяти експансії Литви — Дорогочинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
V етап (1323—1340) — поступовий занепад. У Андрія та Лева II не було нащадків, тому лише в 1325 р князем був обраний Юрій ІІ (сина Марії, дочки Юрія І Львовича). Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: Посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму. У квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно, внаслідок антикнязівськой агітації, створеної боярами. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.
Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності: зберегло від завоювання південну та західну гілки східного слов´янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності; стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя; модернізувало давньоруську державну організацію; розширило сферу дії західноєвропейської культури, сприяло поступовому подоланню однобічного візантійського впливу; продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі, ще 100 років після встановлення золотоординського іга представляло східнослов´янську державність на міжнародній арені.