5. Причини багатоманітності теорії походження держави

1. Складність процесу виникнення держави;

2. Об’єктивно існуюча складність адекватного сприйняття цього процесу;

3. Різноманітність та протирічність економічних та політичних поглядів та інтересів вчених;

4. Кон’юнктурні процеси в розумінні виникнення політичних і владних процесів;

5. Змішування процесів виникнення держави з іншими суміжними процесами.

Тема: основні сучасні концепції держави

Історія та сьогодення державно-правової і політичної думки характеризуються багатоманітнім концепцій держави, тобто систем наукових знань щодо властивостей й соціального призначення держави, спроб роз'яснити, що являє собою держава та які завдання вона покликана вирішувати у суспільстві. Значна кількість концепцій держави, несхожість і навіть принципова протилежність їх вихідних позицій, положень і висновків об'єктивно обумовлюється, по-перше, складністю держави як соціального явища і, по-друге, історичними особливостями й рівнем розвитку тих чи інших країн, різноманітністю методологічних підходів, рівнем науковості концепції та багатьма іншими чинниками.

На відміну від більш ранніх концепцій держави, що виникали у класово диференційованому суспільстві, а тому тією чи іншою мірою розглядали державу з класових позицій, як ту чи іншу форму класового панування в суспільстві, сучасні концепції держави створюються в нових умовах. Формування в багатьох країнах основ громадянського суспільства приводить до утвердження нових типів суспільних відносин, до принципових змін у соціальній структурі суспільства і формування на цих основах нового державного І правового мислення, що виходить з пріоритету загальнолюдських цінностей. Це зумовило те, що більшість сучасних концепцій держави вбачають у ній специфічний механізм забезпечення цілісності суспільства та вирішення загальних справ, інструмент досягнення соціального компромісу.

Концепція правової держави

Концепція правової держав належить до юридичного напряму державознавства. Держава і громадянське суспільство розглядаються як суб'єкти права, тобто як рівні між собою суб'єкти, що пов'язані взаємними юридичними правами та обов'язками. Публічна влада є прерогативою держави і здійснюється на засадах державного суверенітету у формі публічного права. Громадянське суспільство виступає як матеріальна основа правової держави, що підпорядкована суспільству і діє в інтересах громадян. Народ - це джерело публічної влади держави. Він формує державну владу і контролює її діяльність, безпосередньо створює право. Призначення держави - формулювати в юридичних нормативних документах конкретний юридичний зміст правових відносин, враховуючи при цьому правові звичаї та інші норми, створені суспільством, і охороняти право від порушень з боку будь-яких суб'єктів. Громадяни володіють природними правами і свободами, які невід'ємні і є виразом самообмеження держави. Основним принципом організації та функціонування державного апарату повинен бути принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Правове регулювання суспільних відносин має будуватися за різними типами: шодо громадян - дозволено все, що прямо не заборонено законом; а стосовно держави, її органів та їх посадових осіб - заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом.

І Іраво повинно панувати у суспільстві й відображати інтереси як суспільства в цілому, так і кожного його члена. Правові норми утворюються на широкому соціальному фунті, вбирають у себе загальнолюдські цінності, юридично відображають їх і забезпечуються державою.

Ідеї правової державності не поглинають усіх інших характеристик держави. Вони акцентують увагу на засадах (рівності, свободи, справедливості) здійснення соціальних відносин, у тому числі і державних. Для теорії правової держави властиві єдність і розрізнення права і закону, тлумачення останнього як форми волевиявлення держави, зовнішнього виразу норм права. Норми права і законодавство співвідносяться як зміст і форма з усіма суперечностями, що з цього випливають. Правова держава здійснює свою діяльність у правових формах правотворчості, правозастосування, правоохорони, шо забезпечує контролі, за державою з боку суспільства і взаємну відповідальність між нею і громадянами.