
- •Ефект першого враженя. «я –ідентичність".
- •Правило 90/90. Ефект Фокса
- •Самопрезентація. Складові самопрезентаціі.
- •Стратегїі самопрезентаціі як управління враженням
- •Техніки непрямого управління враженням за р. Чалдіні
- •Види самопрезентаціі
- •Самооцінка і робота в кадрі. Адекватна і неадекватна самооцінка.
- •Впевненість в собі, самовпевненість, надвпевненість.
- •Публічний виступ, виступ перед камерою, страх публічного виступу
- •Самореалізація. «Самореалізація» в полярних, протилежних характеристиках.
- •Головні принципи телевізійного виступу.Драматургія телевізійного виступу.Підготовка до екранного виступу.
- •Харизма і харизматичність.
- •Телегенічність і фотогенічність
- •«Обличчя каналу». Контент, рейтинг, доля , цільова аудиторія.
- •Складові харизми.
- •Ефект «випромінення».
- •Емоційне вигорання .
- •Самооцінка, види самооцінки. Роль самооцінки у роботі ведучого.
- •Перше враження. Техніки керування враженням. (самопідстройка) зошит
- •Міміка. Жестикуляція в роботі ведучого.
- •Пластична культура телеведучого. Рух в кадрі
- •Акторська майстерність у професіі телеведучого.
- •Етикет, правила етикету в конетексті роботи телевізійного ведучого.
- •Ефект першого враженя. «я –ідентичність".
-
Самопрезентація. Складові самопрезентаціі.
Самопрезентація - це процес, за допомогою якого людина намагається сформувати у інших людей враження про самому собі. Успіх самопрезентації залежить від уміння представити себе іншим людям, уміння подати себе, привернути до себе увагу, актуалізувати інтерес людей до своїх якостей. Метою самопрезентації є створення і донесення свого іміджу до інших людей.
Самопрезентація є невід'ємною частиною людської натури. Чому ж люди повинні свідомо займатися самопрезентації? Виділяють кілька основних причин. Люди займаються самопрезентації, тому що вона дозволяє:
-
Отримувати від інших людей потрібні ресурси (матеріальні, інформаційні, емоційні та інші ). Людина, яка вміє подати себе, легше за інших влаштується на роботу, сподобається чоловікові або жінці, знайде спільну мову з керівником і т.д.
-
Конструювати образ власного Я . Образ себе залежить не тільки від наших власних переконань, але також і від того, як, на нашу думку, нас бачать інші. Якщо оточуючі сміються над вашими жартами, це буде формувати у вас уявлення, що ви - людина дотепна, незважаючи на те, що самі ви в цьому не впевнені. Якщо про вас говорять як про компетентному й знаюча, - з часом ви самі повірите в це. Хочете бути - вмійте здаватися (веселим, рішучим, винахідливим і т.д.).
-
Щодо гладко протікати соціальних контактів . Чуйне ставлення до "збереженню особи" цінується практично у всіх культурах. Тому, якщо ви будете тактовно підносити помилки інших, то і вам будуть рідше робити зауваження. У спілкуванні це дозволить істотно згладити моменти критики, знизити конфронтацію і агресію.
-
Стратегїі самопрезентаціі як управління враженням
Базовий аспект існування в суспільстві – само презентація через яку люди дають інформацію про себе, дають зрозуміти якою людино вона є. Враження про себе людина створює словами, невербальними засобами, діями і вчинками. По суті ставиться завдання керувати враженнями інших людей про себе. Це враження інших повинно відповідати нашій меті і нашим потребам в соціальних взаємодіях.
Cтратегії:
1)Намагання сподобатися – це спроба представити себе привабливим в очах інших. На думку зазначених авторів, той, хто намагається сподоба- тися, повинен приховувати реальну мету своєї активності, або він досягне зворотного ефекту. Виділяють декілька основних способів, якими людина може намагатися досягти мети виглядати бажаним для інших: 1) просто погоджуватися з тим, що думає і стверджує об’єкт; 2) похвалити чесноти та особу об’єкта; 3) висловлювати прихильність людині, якій необхідно сподобатися
2) Самопросування (self-promotion) є стратегією самопрезентації, дещо схожою на попередню. Але якщо старання сподобатися – спроба вигляда, то людина, яка просуває себе, намагається виглядати ком- петентною. Самопросування має на меті отримання поваги з боку інших людей. Найбільш ефективний спосіб самопросування – демонстрація своїх знань та умінь.
3) Третя стратегія (отримання влади), за І. Джонсом і Т. Піттманом, – це залякування (intimidation). Людина, яка залякує, повина переконати об’єкт у тому, що вона потенційно небезпечна, тобто може і буде причиною неприємностей, якщо об’єкт відмовиться робити те, що від нього вимагають. Це також небезпечна стратегія. По-перше, той, хто залякує, може виглядати бру- тальним; по-друге, людям не подобаються ті, хто їх залякує, і вони спілкуються з ними, лише маючи на те серйозні причини.
4)Четверта стратегія досягнення міжособистісного впливу – пояснення прикладом. Це також у певному сенсі самопросування. Але, якщо той, хто просуває себе, демонструє компетентність, то той, хто пояснює прикладом, демонструє значущість своєї особистості. Ця стратегія також є небезпечною, оскільки об’єкт може виявити, що той, хто пояснює прикладом, насправді не є тим, ким намагається себе продемонструвати.
5) П’ята стратегія – благання (supplication), демонстрація слабкості і залежності. Благання, на думку авторів, є дієвою стратегією, тому що в західній культурі широко поширена норма піклування про нужденних людей. Але благання також не завжди гарантує успіху, оскільки слабкість не завжди привабливою. Люди з низькою самооцінкою можуть використовувати цю стратегію, аби захистити себе від поразок.