Анатомія людини. Том 2 - В. Г. Ковешніков

один обернений вперед, а другий — назад. Зуби верхньої щелепи мають по 3 корені (два щічних та один язиковий). Останній великий кутній зуб прорізується пізно (як правило після 18 років) і називається запізнілим зубом, dens serotinus (невірна назва — зуб мудрості); у частини людей він взагалі не прорізується. За допомогою кутніх зубів їжа розтирається.

Зміна зубів. У людини буває дві зміни зубів — молочні зуби та постійні.

1 — deciduus (лат.) — опадаючий.

Молочні зуби, dentes decidui1,

починають прорізуватися з 6-7-го місяця після народження, їх прорізування завершується в кінці 2 року. Всього є 20 молочних зубів, їх зубна формула:

2. 0. 1. 2 2.1. 0.2.

2. 0. 1. 2 2. 1. 0. 2.

(два різці, одне ікло і два великих кутніх зуба). Молочні зуби значно менші за розмірами від постійних (Рис. 7). Вони мають маленьку коронку біло-голубого кольору та короткий широкий корінь.

Постійні зуби, dentes permanentes, прорізуються після 6 років на місці молочних зубів, корені яких атрофуються внаслідок тиску на них зубів, що ростуть. (Рис. 8). Процес зміни молочних зубів на постійні закінчується до

зубів верхньої щелепи направляються rr. dentales, які відходять від верхніх альвеолярних артерій

(аа. alveolares superiores posteriores et anteriores), що є гілками a. infraorbitalis із системи верхньощелепної артерії (а. maxillaris). Зуби нижньої щелепи кровопостачаються нижньою альвеолярною артерією (а. alveolaris inferior),

яка проходить в каналі нижньої щелепи і віддає гт. dentales.

Венозний відтік відбувається по однойменних венах в крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus), а також в лицеву вену.

Синонім: glossus (грец.) — язик, термін вживається при утворенні складних термінів. Язик — м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою з багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, залозами і лімфоїдними утвореннями, багатий судинами та нервами (Рис. 9). При замкненій ротовій порожнині язик цілком її заповнює, спинкою торкається піднебіння, кінчиком і краями — зубів та ясен, нижньою поверхнею — слизової оболонки дна ротової порожнини. В спокої язик широкий, сплощений, витягнутий в довжину та м'якої консистенції. Під час рухів форма і розміри язика надзвичайно мінливі.

Частини, поверхні та краї язика:

•radix linguae, корінь язика —

широка, задня фіксована його частина;

•corpus linguae, тіло язика, являє собою середню, більшу частину органа;

•арех linguae, верхівка язика, є

передньою звуженою його частиною;

•dorsum linguae, спинка язика,

обернена до піднебіння;

•facies inferior linguae, tiiiotcmi

поверхня язика, обернена до дна ротової порожнини і з'єднана з слизовою оболонкою ясен за допомогою вуздечки, frenulum linguae;

•margo linguae (dexter/sinister), краї язика (правий і лівий), відділяє спинку органа від

нижньої поверхні.

Слизова оболонка язика має такі утворення:

•sulcus medianus linguae, серединна борозна язика — неглибока, проходить посередині його спинки;

•sulcus terminalis linguae, межова борозна, розташована на межі задньої третини у вигляді римської цифри V;

•tonsilla lingualis, язиковий мигдалик, являє собою скупчення лімфоїдної тканини в ділянці

кореня язика позаду межової борозни. В цьому місці поверхня слизової оболонки має горбистий вигляд;

foramen caecum linguae, сліпий отвір1, знаходиться в центрі пограничної борозни; glandulae linguales, залози

його скороченні язик стає вузьким і товстим;

•m. verticalis linguae, вертикальний м 'яз язика, парний, при ско-

роченні робить язик плоским і широким.

Скелетні м'язи змінюють розташування язика в ротовій порожнині, вони починаються від нижньої щелепи, під'язикової кістки і шилоподібного відростка скроневої кістки;

•m. genioglossus, підборідноязиковий м'яз, починається від spina mentalis нижньої щелепи і віялоподібно вплітається в язик, переходячи в вертикальний м'яз, і закінчується в товщі язика. Тягне язик вперед і вниз;

•m. hyoglossus, під'язиково-язи- ковий м'яз, проходить від бічної частини тіла і великих рогів під'язикової кістки вперед і вгору, закінчується в бічних частинах язика. Тягне язик назад і вниз;

•m. styloglossus, шило-язиковий м'яз, починається від шилоподібного відростка скроневої кістки і вплітається в язик, переходячи в його поздовжні м'язи. Скорочуючись з обох боків, тягне язик назад і вгору, при скороченні з одного боку — тягне язик в свій бік.

Рухова іннервація. Всі м'язи язика іннервує під'язиковий нерв, n. hypoglossus (XII пара).

Чутлива іннервація язика забезпечується V, VII, IX і X парами черепних нервів:

•п. lingualis (від третьої гілки трійчастого нерва) іннервує слизову оболонку передніх двох третин язика. Крім волокон загальної чутливості (больової, температурної, тактильної), язиковий нерв містить і смакові волокна, які проходять від лицевого нерва в складі барабанної струни (chorda tyтрапі) і приєднуються до n. lingualis;

•n. glossopharyngeus (rr. linguales) направляються до слизової оболонки задньої третини язика; язикові гілки нерва містять волокна як смакової, так і загальної чутливості;

•n. vagus —іннервує слизову оболонку в ділянці кореня язика.

Кровопостачання язика: язикова артерія, а. lingualis, відходить безпосередньо від зовнішньої сонної артерії. Проникаючи в товщу язика, а. lingualis віддає rr. dorsales linguae, а також а. profunda linguae, яка є її кінцевою гілкою.

Венозний відтік відбувається по язиковій вені (v. lingualis), що впадає у внутрішню яремну вену.

Лїмфовідтік від язика направлений до піднижньогцелепних (nodi lymph. submandibulares), підпідборідних (nodi lymph. submentales), глибоких шийних лімфатичних вузлів (nodi lymph. cervicales profundi), зокрема, до великого nodus lymph. jugulodigastricus.

Практичні зауваження

Огляд язика і порожнини рота є обов'язковим під час обслідування хворого. Язик може

спостерігається почервоніння і набухання слизової оболонки, з утворенням сірого нальоту за рахунок посиленого злущування епітелію і виділення слизу. У важко хворих утворюються темні кір-

ки з тріщинами. Запалення язика (глоссит) може виникати як ускладнення деяких захворювань. Іноді на язиці виникають білі плями, які чергуються з червоними острівцями («географічний язик»), що є ознакою хронічного запалення. При гіперплазії ниткоподібних сосочків з нашаруванням зроговілих мас поверхня язика набуває ворсинчастого характеру і темного кольору.

До великих слинних залоз відносяться: привушна,піднижньощелепна і під'язикова залози, які розміщуються за межами ротової порожнини.

ПРИВУШНА ЗАЛОЗА, GLANDULA PAROTIDEA1

Привушна залоза є найбільшою, вона має часточкову будову і ділиться на глибоку та поверхневу частини.

Топографія. Глибока частина, pars profunda, оточує скронево — нижньощелепний суглоб і лежить в fossa retromandibularis. Поверхнева частина, pars superficialis,

поширюється на обличчя і вгорі доходить до скроневої дуги, вни-

зу — до краю нижньої щелепи, спереду — до середини жувального м'яза, ззаду — до груднинно- ключично-соскоподібного м'яза (Рис. 10). В товщі привушної залози проходять лицевий і вуш- но-скроневий нерви, зовнішня сонна артерія, занижньощелепна вена; тут знаходяться лімфатичні вузли. Залоза оточена привушною фасцією, fascia parotidea, яка, розщеплюючись, охоплює залозу і утворює для неї фасціальний футляр. По своїй будові це складна альвеолярна залоза, що виділяє серозний секрет.

Привушна протока, ductus рагоtideus, має довжину 5-6 см, виходить з переднього краю залози, перетинає жувальний м'яз і, пройшовши

невеликим отвором в присінок ротової порожнини на слизовій оболонці щоки напроти другого верхнього великого кутнього зуба.

В цьому місці є невеликий сосочок привушної протоки, papilla ductus parotidei. По ходу протоки на жувальному м'язі буває невелика додаткова часточка: додаткова привушна залоза glandula parotidea accessoria.

Практичні зауваження

Нерідко у дітей зустрічається двостороннє гостре запалення привушних залоз («свинка»), яке викликається вірусом і поширюється епідемічно. При цьому виникає набряк і значне опухання привушних залоз.

Кровопостачання: rr. parotidei з поверхневої скроневої артерії (а. temporalis superficialis).

Венозний відтік направлений в v. retromandibularis.

Лімфатичні судини привушної залози доходять до привушних вузлів (nodi lymph. parotidei).

Іннервація. Загальна чутливість забезпечується гілками n. аи- riculotemporalis (від третьої гілки трійчастого нерва). Секреторні (парасимпатичні) прегангліонарні волокна йдуть у складі гілок язикоглоткового нерва (IX) до вушного вузла (ganglion oticum),

YV\VVVOA.' wocwaMx тата досягають залози у складі n. аигі- culotemporalis. Симпатичні постгангліонарні волокна відходять від верхнього шийного вузла і прямують до залози у вигляді сплетень по ходу зовнішньої сонної і поверхневої скроневої артерій.

ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНА ЗАЛОЗА, GLANDULA SUBMANDIBULARIS

Залоза має потовіцену округлу форму, часточкова. Вона є складною альвеолярно-трубчастою залозою, що виділяє змішаний секрет.

Топографія. Піднижньощелеина залоза розташована в піднижньощелепному трикутнику. Їїверхня поверхня прилягає до m. mylohyoideus (рис. 10). По задньому краю м'яза вона завертається вгору у вигляді невеликого відростка. Залоза відокремлена від шкіри підшкірним м'язом і поверхневою пластинкою шийної фасції. Вона оточенащільноюфасціал ьною кап - сулою, від якої всередину залози відходять численні відростки, що поділяють її на часточки. В товщі залози проходять лицева артерія і вена. Навколо неї знаходиться велика кількість лімфатичних вузлів.

Піднижньощелепна протока, ductus submandibularis1, оги-

нає задній край m. mylohyoideus, йде по верхній його поверхні медіально від під'язикової залози і відкривається під язиком на caruncula sublingualis.

Кровопостачання: а. faciaiis, її

rr.glandulares, венозний відтік — по v. facialis у внутрішню яремну вену.

Лімфовідтік: в nodi lymph. submandibulares.