Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків

Артеріальна гіпертензія (АГ) – це патологічний стан, який характе­ризується підвищенням системного АТ в результаті порушення складного механізму нейрогуморальної регуляції співвідношення величин судинного периферичного опору, серцевого викиду і об’єму циркулюючої крові.

Артеріальна гіпертензія – одна із самих розповсюджених хронічних захворювань людини в промислово розвинутих країнах і нею страждають 15-30% дорослого населення. Вона має схильність до розвитку таких фатальних ускладнень, як ішемічна хвороба серця, інфаркти міокарда, мозкові інсульти, хронічна ниркова недостатність, загрозливі життю аритмії серця, недостатність кровообігу та ін.

В 2003 році в Україні офіційно зареєстровано біля 10 мільйонів хво­рих на артеріальну гіпертензію. Зростання цього показника на 81% у порівнянні з 1997 р. і на 53% у порівнянні з 1999 роком свідчить про позитивну тенденцію, яка є наслідком ефективної роботи по виявленню цієї патології.

Указом Президента України від 4 лютого 1999 року № 117/99 затвер­джено Національну Програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні.

Мета програми – зниження захворюваності населення на артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, судинні ураження мозку, смертності від ускладнень гіпертензії, підвищення тривалості і якості життя хворих на серцево-судинні захворювання.

У дітей та підлітків поширеність АГ з кожним роком зростає. За да­ними епідеміологічних досліджень, підвищений АТ виявлено в 4,8-14,3% дітей, а в шкільному віці – у 6,5%.

За даними польських дослідників, які провели популяційне дослід­ження в 1993-2000 рр., АГ виявлялась у 1-3% всіх дітей. Згідно з да­ними І.В. Леонтьевої та Л.І. Агапітова (2000 р.), АГ діагностується у 12-18% школярів, за даними М.М. Коренева та співавторів (2002 р.) – у популяції підлітків підвищення АТ відмічається у 8,8%, а такий фактор ризику АГ, як дисліпопротеінемія – у 22,8%. Звертає на себе увагу те, що 30-40% хворих не знають, що вони хворі на АГ (Р.Г. Оганов, 1997 р.).

Численні дослідження гіпертонічної хвороби в дорослих довели про­гностичне значення рівня АТ в пубертатний період. Встановлено, що пер­винна АГ, виявлена у дорослих, часто починається в дитячому віці.

У дітей та підлітків первинна АГ може бути дебютом гіпертонічної хвороби. Перехід в гіпертонічну хворобу частіше виявляється в тінейджерів віком 13-18 років з надлишковою масою тіла та несприятливим сімей­ним анамнезом по АГ, у яких середній висхідний рівень САТ дорівнює 130 мм рт.ст. і вище, а ДАТ – 85 мм рт.ст. і вище та АГ характеризується стабільністю до підвищення.

Згідно Рекомендацій по діагностиці, лікуванню та профілактиці артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (2004 р.) нормальним ар­теріальним тиском вважається систолічний АТ та діастолічний АТ, рі­вень якого нижчий 90-го процентилю кривої розподілу АТ в популяції для відповідного віку, статі та зросту.

У разі, якщо рівень САТ та/або ДАТ ≥ 90 але ≤ 95 процентилю, або якщо АТ перевищує 120/80 мм рт.ст., навіть якщо < 90 процентилю, даний стан вважається гіпертензією.

Якщо рівень САТ та/або ДАТ ≥ 95 процентилю згідно зі статтю, віком та зростом визначається в 3-х або більше вимірювань, можна говорити про наявність у дитини артеріальної гіпертензії.

В таблиці 9 наведені найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди.

Таблиця 9