Дозування дигоксину в педіатричній практиці

Вік	Тотальна доза насичення дигоксину		Добова підтримувальна доза дигоксину, яка дається у 2 приймання на добу
	перорально	в/в	перорально	в/в
Недоношені Доношені новонароджені 1 міс. - 2 роки 2 роки - дорослі Максимально допустима доза	20-30 мкг/кг 25-40 мкг/кг 35-60 мкг/кг 30-40 мкг/кг 0,75-1,5 мг	15-25 мкг/кг 20-30 мкг/кг 30-50 мкг/кг 25-35 мкг/кг 0,5-1,0 мг	5-7,5 мкг/кг 6-10 мкг/кг 10-15 мкг/кг 7,5-І5 мкг/кг 0,125-0,5 мг	4-6 мкг/кг 5-8 мкг/кг 7,5-12 мкг/кг 6-9 мкг/кг 0,1-0,4 мг

Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей

• Дитина має бути госпіталізована до відділення реанімації та інтенсивної терапії.

• Підвищене положення пацієнта у ліжку (положення ліжка з під­няттям головного кінця на 30°).

• Оксигенотерапія в режимі штучної вентиляції легенів із засто­суванням піногасників (30% розчин етанолу або 10% розчин антифомсиналу). Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів.

• Петльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

• Інфузійна терапія з використанням 10% розчину глюкози з дода­ванням 4% розчину хлориду калію або панангіну. Добове надходження рідини обмежується до 2/3 вікової потреби. Харчування висококалорійне.

• Седативні, аналгетичні засоби, антигіпоксанти (промедол 2% 0,05-0,1 мл/год, седуксен 0,1 мл/кг, ін.) внутрішньовенно.

• Інфузія допаміну 5-10 мкг/кг/хв або добутаміну – 5-15 мкг/кг/хв внутрішньовенно за допомогою інфузійного насоса.

• Глюкокортикостероїди (преднізолон 5-7 мг/кг) внутрішньовенно.

• Корекція кислотно-лужного стану.

• Кардіометаболіти (панангін, фосфаден, кокарбоксилаза, рибоксин, L-карнітин, мілдронат, тощо).

• Антимікробна терапія (антибіотики широкого спектра дії) внут­рішньовенно.

• Муколітичні (ацетилцистеін та ін.), ситуаційні засоби за пока­заннями.

• Специфічне лікування (екстрена комісуротомія при тяжкому ступе­ні мітрального стенозу, антиаритмічні заходи при аритмогенній формі серцевої недостатності тощо).

• Лікування основного захворювання, що призвело до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.

Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей

• Специфічне лікування, що спрямоване на лікування основного захворювання, котре ускладнилося розвитком гострої правошлуночкової серцевої недостатності: міотропні спазмолітики (но-шпа, атропін) та Я-адреноблокатори (пропранолол) при природжених вадах серця зі зменшеним легеневим кровообігом, при тромбоемболії легеневої артерії -

гепарин та фібринолітичні засоби, емболектомія, при тяжкому нападі бронхіальнії астми- глюкокортикоїди, бронхоспазмолітики за показан­нями – видалення стороннього тіла із дихальних шляхів тощо.

• Оксигенотерапія, за показаннями – штучна вентиляція легень.

• Петльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

• Корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу.

• Можливе вкрай обмежене застосування периферичних вазодилататорів (нітрогліцерин або нітропрусид натрію в/в краплинно) в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії.

• Серцеві глікозиди можуть поглиблювати клінічні прояви правошлуночкової серцевої недостатності і погіршувати прогноз захворювання.