Електрокардіографія

• постійна тахікардія;

• реєструються часто ектопічні передсердні аритмії, особливо пароксизмальна, а пізніше і постійна форма фібриляції передсердь;

• може виявлятися гіпертрофія і виражене перевантаження передсердь (високі, загострені зубці Р, зниження сегмента S-Т, інвертованість зубця Т);

• гіпертрофія шлуночків не характерна для РКМП;

• порушення внутрішньошлуночкової провідності проявляється в наявно­сті зазубреності комплексу QRS , парціальних і повних блокад ні­жок пучка Гіса;

• електрична вісь серця відхилена ліворуч, вольтаж шлуночкового комплексу підвищений.

Рентгенографія

• виражена кардіомегалія, як правило, відсутня, крім випадків наяв­ності випоту в перикарді та дилатації одного або обох передсердь;

• легеневий рисунок підсилений за рахунок венозного застою.

Еходоплеркардіографія

• це один з основних методів діагностики РКМП, який дає великий об'єм інформації;

• може виявлятись потовщення ендокарда шлуночків;

• у частини хворих порожнина шлуночків може бути зменшена за раху­нок облітерації верхівкового сегмента;

• при вираженому венозному застої у великому колі кровообігу в по­рожнині перикарда виявляється рідина;

• характерна виражена атріомегалія за рахунок дилатації одного або двох передсердь;

• інколи в шлуночках виявляються шаруваті ехопозитивні сигнали при­стінкових тромбів;

часто виявляють помірну ретургітацію крові через частково фіброзовані стулки мітрального і тристулкового клапанів;

• Індекси скоротливості та релаксації зменшені.

Із додаткових методів дослідження можуть застосуватись методи комп'ютерної або ядерної матнітнорезонансної томографії та ендоміокардіальної біопсіі.

Дифиренційна діагностика спрямована на виключення констриктивного перикардиту. Наявність ознак хво­роб накопичення, є підставою для діагностування рестриктивної кардіоміопатії.

Прогноз РКМП серйозний і в багатьох випадках несприятливий. Щорічна летальність становить 10,2%. П'ятирічного терміну життя досягають 45% пацієнтів. Найчастішими причинами смерті є застійна рефрактерна серцева недостатність, тромбоемболія, порушення серцевого ритму.

Лікування

• базисною терапією є діуретики;

• при порушенні розслаблення міокарда доцільним є застосування антагоністів кальцію(верапаміл, ніфедипін);

• призначення серцевих глікозидів, як правило, не призводить до позитивного ефекту;

• не показано призначення неглікозидних інотропних засо­бів.

Перипартальна кардіоміопатія

Перипартальна кардіоміопатія (післяпологова кардіоміопатія) - це ідіопатичне захворювання серцевого м'яза, яке характеризується всіма ознаками дилятаційної КМП і проявляється у вигляді застійної СН, що розвивається на останньому триместрі вагітності або в перші 3-5 місяців після пологів у здорових жінок. Проблема перипартальної КМП є актуальною як для педіатрії, так і для підліткової медицини.

В усьому світі за останні роки зростає кількість випадків під­літкової і ранньої вагітності (молоді матері 13-18 років), які скла­дають групу медико-соцільного ризику. У молодих матерів в декілька разів частіше виявляються ускладнення в пізні терміни вагітності і значно вищий відсоток смертності.