Фізикально

• пульс може бути помірно прискореним, неревномірним, поштохоподібним;

• систолічний і пульсовий АТ має тенденцію до зниження;

• ділянка серця, як правило, не деформована, крім випадків, коли рано розвинулась кардіомегалія і лівосторонній горб;

• верхівковий поштовх підсилений, припіднятий, помірно розлитий, зміщений вліво;

• можливе систолічне дрижання;

• межі серця можуть бути нормальними або значно зміщеними вліво і вверх в пізні терміни при зростанні декомпенсації;

• аускультативно I тон не змінений, II тон в пізніх стадіях захворювання може бути патологічно акцентований без роздвоєння. У верхівці серця може вислуховуватись IV тон;

• вислуховуються два систолічні шуми: перший – на верхівці серця, другий в III-IV міжребер'ї;

• при збільшенні гіпертрофії міжшлуночкової перегородки може з'явитись мезодіастолічний шум внаслідок неповного відкриття стулки мітрального клапана (ця ознака є прогностично несприятливою);

• виникнення діастолічного шуму аотальної регургітації також є прогностично несприятливою.

Гіпертрофічна КМП має декілька варіантів перебігу. Виділяють наступні форми захворювання: малосимптомну, вегетодистонічну, інфарктоподібну, кардіологічну, аритмічну, декомпенсовану, псевдоклапанну, миттєву, змішану.

Такий поділ деякою мірою є умовним і ґрунтується на домінуючому клініко-інструментальному симтомі.

Додаткові методи дослідження: ЕКГ, ФКГ, апекскардіографія, рентгенографія органів грудної клітки, магнітно-резонансна томографія, генетичне дослідження, ендоміокардіальна біопсія (ЕМБ), холтер-моніторинг.

Електрокардіографія

• ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, зубець Q у відведенні II, III, aVF, V5-6, глибокі, негативні зубці Т, депресія сегмента S-T;

• ознаки гіпертрофії лівого передсердя «Р-мітрале»;

• часто реєструються блокади передньо-верхньої гілки лівої гілки пучка Гіса;

• можливі порушення ритму серця і провідності (екстрасистолії, пароксизмальна тахікардія, феномен Вольфа-Паркінсона-Уайта та ін).

Апекскардіографія

• двогорба хвиля вигнання;

• подовження часу вигнання крові із лівого шлуночка і фази його ізометричного розслаблення;

• зменшення хвилі швидкого наповнення шлуночка, збільшення амплітуди і тривалості систоли лівого передсердя.

Фонокадіографія

• амплітуда I і II тонів, як правило, не змінена, і лише при декомпенсації лівих відділів серця амплітуда II тона може бути збільшена над легеневою артерією без роздвоєння;

• над верхівкою і в точці Ерба-Боткіна в пізній діастолі може реєструватись IV тон серця, який обумовлений інтенсивним скороченням перевантаженого і гіпертрофованого лівого передсердя. Там же записуеться «інтервальний», з піком в другій половині систоли, «ромбоподібний» або «веретеноподібний», середньочастотний або високочастотний, мезосистолічний «шум вигнання»;

• в аксилярній ділянці може реєструватись пов'язаний з I тоном «зменшуючий», середньочастотний і середньоамплітудний систолічний шум мітральної регургітації;

• амплітуда і тривалість шумів варіабельні в залежності від зміни положення тіла, фаз дихання, фізичного навантаження, проведених фармакологічних проб.