Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей

Систолічний АТ			Діастолічний АТ
Об’єм плеча, см	Корекція,кПа (мм рт.ст.)	Об’єм плеча, см		Корекція,кПа (мм рт.ст.)
15-18	+ 1,9 (+ 15)	15-18		0(0)
19-22	+ 1,3 (+ 10)	21-26		– 0,6 (– 5)
23-26	+ 0,6 (+ 5)	27-31		– 1,3 (– 10)
27-30	0 (0)	32-37		– 1,9 (– 15)
31-34	– 0,6 (– 5)	38-43		– 2,6 (– 20)
35-38	– 1,3 (– 10)	44-47		– 3,3 (– 25)
38-41	– 1.9 (– 15)
42-45	– 2,6 (– 20)
46-49	– 3,3 (– 25)
51-56	– 0,6 (– 5)

дитини лежить на столі і повернута долонею доверху при повному м’я­зовому розслабленні.

Дитина повинна сидіти на стільці з прямою спинкою поруч зі сто­лом. Для вимірювання АТ в положенні стоячи використовують стійку з регульованою висотою і підтримуючою поверхнею для руки й тонометра. Висота столу і стійки повинна бути такою, щоб середина манжети, нак­ладеної на плече, була на рівні серця (четвертого міжребер’я в поло­женні сидячи). Якщо рівень середини манжети зміщений доверху чи донизу від рівня серця, показники АТ будуть відповідно знижені чи завищені на 0,8 мм рт.ст. на кожен см зміщення.

Манжетку накладають на плече так, щоб вона вільно, але не щільно прилягала до шкіри, пропускаючи під себе 1-2 пальці. Розміщують ман­жетку посередині плеча на рівні серця, щоб її нижній край знаходив­ся на 2-2,5 см вище ліктьової ямки.

Гумовий резервуар манжетки має одноразово, а краще – в півтора ра­зу охоплювати плече чи стегно, ширина манжетки повинна становити 2/3 довжини плеча чи стегна.

Стандартна манжетка (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) вико­ристовується у осіб з нормальними та худими руками. У осіб з муску­листими або товстими руками повинна застосовуватись манжетка 42 см у довжину, у дітей віком до 5 років – 12 см у довжину.

Перед початком вимірювання АТ лікар пальпує плечову артерію і згодом накачує повітря у манжетку до величини тиску, що на 30-40 мм рт.ст. перевищує той тиск, при якому було відмічено припинення пуль­сації артерії. Після цього на судину встановлюють фонендоскоп і почи­нають повільно знижувати тиск в манжетці, строго контролюючи момент першої появи тонів, а згодом і їх повного зникнення. Це дослідження повторюють тричі з інтервалом 2-3 хвилини. При розходженні результа­тів більше, ніж на 5 мм рт.ст. необхідно зробити повторні виміри че­рез декілька хвилин.

При першому вимірюванні АТ слід визначати на обох руках, в поло­женні стоячи і лежачи. До уваги беруться більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному АТ.

Вимірювання АТ на першій та п’ятих хвилинах після переходу в ортостаз необхідно обов’язково проводити у хворих похилого віку, з цукровим діабетом і в усіх випадках ортостатичної гіпотензії або при підозрі на неї.

Аналогічно здійснюють вимірювання АТ на нижніх кін­цівках. Манжетку вибирають з урахуванням співвідношення ширини пневмокамери манжетки і об’єму стегна. Дослідження АТ проводять в поло­женні дитини лежачи на животі, фонендоскоп розміщається в підколінній ямці.

У дітей перших місяців життя вико­ристовують дослідження АТ за методом «приливу». Манжетки накладають на плече або стегно, як було описано вище. В манжетці підвищується тиск до 180 мм рт.ст. При цьому з’являється збліднення долоні і ступні. Після цього тиск повільно знижують і реєструють його рівень, при якому шкіра стає рожевою.

У дітей періоду новонародженості функціональний градієнт АТ на верхніх і нижніх кінцівках може коливатись від 15 до 30 мм рт.ст. Якщо він залишається незмінним на протязі 2-3 тижнів, необхідно провести додаткове обстеження для виключення вродженої вади серця (коарктація аорти, аномальне відходження підключичної артерії від низхідної частини аорти та ін.).

З віком АТ в аорті зростає, що є результатом відносного зменшен­ня кількості капілярів і дрібних судин, поступового звуження просвіту артерій і артеріол, підвищення тонусу судинної стінки.

Величина артеріального тиску також залежить від серцевого викиду і периферичного опору. При збільшенні серцевого викиду і незмінному судинному опорі АТ підвищується; при зниженні серцевого викиду і незмінному судинному опорі він знижується. При незмінному серцевому викиді і підвищеному судинному опорі АТ збільшується; при зниженні серцево-судинному опору і незмінному серцевому викиді він зменшується.

Часто у дітей спостерігаються відхилення АТ від нормальних до віку значень.

В таблиці 5 представлені критерії ІІ-ї програми контролю АТ при виражених та тяжких формах артеріальної гіпертензії у дітей і підлітків.

Таблиця 5