
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Диспансерізація
Проблеми диспансерного спостереження, лікування і реабілітації пацієнтів з пролапсом мітрального клапану розроблені недостатньо.
Усі діти з ПМК, в залежності від симптомів ураження сполучної тканини, потребують диспансерного нагляду лікарів різних спеціальностей (педіатра, кардіоревматолота, ортопеда, окуліста, гастроентеролога, нефролога, психоневролога, ендокринолога, медичного генетика та ін.).
При наявності ізольованої дисплазії сполучної тканини серця без порушення функціональної здатності і відсутності ускладнень підлітки і діти мають третю групу здоров’я. Огляд 1-2 разу на рік, ЕКГ, ФКГ, ехокардіографія.
При виражених фенотипічних ознаках дисплазії сполучної тканини, але без виражених порушень з боку внутрішніх органів – четверта група здоров’я. Огляд – двічі на рік і за показниками ЕКГ, ФКГ, ехокардіографії.
При виражених порушеннях функціональної здатності внутрішніх органів, і в першу чергу серця – п’ята група здоров’я. Огляд – не менше 2-4 рази на рік 1 за показниками з дослідженням ЕКГ, ехокардіограми, ФКГ.
При погіршенні показників (збільшення мітральної регургітації чи наростання міксоматозних змін стулок клапанів) показана госпіталізація в кардіологічне відділення для визначення тактики лікування.
Дітям і підліткам із порушенням серцевого ритму треба проводити добовий моніторинг ЕКГ з використанням проб із дозованим фізичним навантаженням.
Проведення профілактичних щеплень залежить від імунологічного стану хворого і вирішується індивідуально після консультації імунолога.
Професійна придатність залежить від ступеня функціональних порушень унаслідок дисплазії сполучної тканини.
Заняття фізкультурою і спортом
При максимальному ступені (III) ПМК відзначається дезадаптивна відповідь кровообігу на фізичне навантаження і низька працездатність, у зв’язку з чим такі діти повинні звільнятись від занять фізкультури в основній групі. Їм необхідно рекомендувати заняття фізкультурою в спецгрупі і лікувальну гімнастику.
При 1-2 ступені аускультативного пролапса показано заняття фізкультурою з обмеженням прийняття участі у спортивних змаганнях.
Тактика ведення дітей з «німою» формою ПМК визначається характером і вираженістю вегетативних порушень. При нормальній фізичній працездатності і відсутності проявів нейродистрофії по даним ЕКГ цим дітям дозволяється заняття фізкультурою і спортом.
Кардіоміопатії
Кардіоміопатія (КМП) – це захворювання міокарду невідомої етіології некоронарогенного походження, що характеризується кардіомегалією, серцевою недостатністю, прогредіентним перебігом та фатальним закінченням.
За класифікацією В003 (1980), основаною на етіологічних ознаках, виділяють два основних типи кардіоміопатій:
первинний тип, який представляє собою захворювання серцевого м’яза з невідомими чинниками;
вторинний тип, при якому чинник захворювання міокарду відомий або пов’язаний з ураженням інших органів.
Основні клінічні прояви кожної етіологічної групи позначені як Д – дилатаційна, R – рестриктивна, Н – гіпертрофічна кардіоміопатія.
До первинного типу кардіоміопатій відносяться:
ідіопатичні кардіоміопатії (Д,R,Н);
сімейні кардіоміопатії (Д,Н);
еозинофільне ендоміокардіальне захворювання (R);
ендоміокардіальний фіброз(R); До вторинного типу кардіоміопатій відносяться:
інфекційні (Д ) – вірусні, бактеріальні, грибкові, протозойні кардити;
метаболічні (Д) – тиреотоксикоз,гіпотиреоз, феохромоцитома;
спадкові (Д,R) – глікогенози, мукополісахаридози;
дефіцитні (Д) – електролітні (гіпокаліемія, гіпомагніемія та аліментарні);
при системних захворюваннях (Д,Н) – дерматоміозит, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, склеродермія, вузликовий поліартеріїт;
лейкемія, інфільтати та гранульоми (Д,R) – амілоїдоз, саркоїдоз, злоякісні новоутворення, гемохроматоз;
нейром’язові ураження (Д) – м’язова дистрофія, міотонічна дистрофія, атаксія Фрідрейха;
токсичні реакції (Д) – лікарські засоби (доксорубоміцин, сульфаніламіди, циклофосфан); радіація, алкоголь;
захворювання серця пов’язані з вагітністю (Д);
ендоміокардіальні фіброеластози (К ).
Експертами ВООЗ (1995) було запропоновано класифікацію КМП, відповідно до якої виділяють: дилатаційну, гіпертрофічну, рестриктивну, аритмогенну кардіоміопатію правого шлуночка, а також некласифіковані кардіоміопатії /фіброеластоз, систолічна дисфункція з мінімальною дилатацією тощо/.
На мал.12 схематично представлено анатомічні зміни при кардіоміопатіях (за В.Г.Майданником, 1999).
Мал.12. Анатомічні зміни при кардіоміопатіях
ЛП – ліве передсердя; ЛШ – лівий шлуночок.
Крім того, експертами ВООЗ було виділено групу специфічних КМП, ураження міокарда за якої пов’язане з певними (специфічними) серцевими або системними розладами.
До групи специфічних КМП відносять:
1. Ішемічні КМП, які являють собою дилатаційну КМП з порушеною контрактильною здатністю, але не поясненим ступенем хвороби коронарних артерій чи ішемічних уражень.
2. Вальвулярні КМП, які пов’язані зі шлуночковою дисфункцією.
3. Гіпертензивні КМП, які часто пов’язані з гіпертрофією лівого шлуночка в поєднанні з дилатаційною або рестриктивною і КМП й серцевою недостатністю.
4. Запальні КМП, які являють собою міокардити з дисфункцією серця та вірусного, бактеріального, рикетсіозного, грибкового, протозойного (хвороба Шагаса) походження.
5. Метаболічні КМП включають:
ендокринні (при акромегалії, гіпокортицизмі, тиреотоксикозі, мікседемі, ожирінні, цукровому діабеті, феохромоцитомі);
при інфільтративних і гранульоматозних процесах, хворобах нагромадження
(амілоїдоз, гемохроматоз, саркоідоз, лейкоз, мукополісахароидоз, глікогеноз (хвороба Помпі), ліпідоз (хвороба Гоше, хвороба Фабрі);
при дефіциті мікроелементів (калій, магній, селен тощо), вітамінів і поживних речовин (бері-бері, квашщиоркор), а також при анеміях.
6. КМП при системних захворюваннях сполучної тканини (дерматоміозит, ревматоїдний артрит, системна склеродермія, системний червоний вовчак).
7. КМП при системних нейро-м'язових захворюваннях:
нейром’язових розладах (атаксія Фрідрейха, синдром Нунана, лентигіноз);
м’язових дистрофіях (Дюшена, Бекера, міотонії).
8. КМП при впливі токсичних фізичних факторів (алкоголю, кокаїну, кобальту, свинцю, фосфору, ртуті, антрациклінових антибіотиків, циклофосфаміду, уремії, проникаючої (йонізуючої) радіації.
9. Перипартальна (післяпологова) кардіоміопатія - рідкісне захворювання невідомої етіології, що характеризується розвитком у післяпологовому (рідше в передпологовому) періоді у раніше практично здорових молодих жінок кардіомегалії, дилатації серцевих порожнин, тяжкої застійної серцевої недостатності, що часто призводить до фатального результату.