Судомна форма гк

Судомна форма ГК – це пізня і виражена фаза енцефалопатії, яка зустрічається при тривалому або злоякісному перебігу АГ, частіше у хворих старшого віку.

Вона проявляється значним і різким підвищення АТ, який супроводжується швидким зростанням мозкової симптоматики, втратою свідомості і розвитком клонічних і тонічних судом.

Гіпертонічні кризи можуть тривати від декількох годин до де­кількох діб, після чого хворі інколи приходять до свідомості, од­нак часто виникають повторні кризи з наступними мозковими усклад­неннями (набряк мозку, субарахноідальний крововилив та ін.) і навіть смертю.

Генез «судомних» ГК пов’язують з порушенням ауторегуляторних механізмів, при якому не відбувається адекватного звуження судин мозку у відповідь на різке підвищення системного АТ.

Лікування гіпертензивних кризів

В лікуванні гіпертензивних кризів, на відміну від планового лікування АГ, необхідно притримуватись певного алгоритму терапев­тичних заходів, при цьому вони повинні проводитись невідкладно або екстремально із-за можливості виникнення тяжких ускладнень зі сто­рони органів-мішеней і навіть смертельних ісходів.

Крім того, терапія ГК диференційована в залежності від харак­теру і важкості супутніх клініко-патофізіологічних або синдромальних проявів або ускладнень (нейровегетативна форма, водно-сольова форма, судомна або енцефалопатична форма, ГК з набряком легень або лівошлуночкової серцевої недостатності, ГК при феохромоцитомі та ін.).

Важність ГК визначаються не стільки ступенем підвищення АТ, скільки наявністю органних ускладнень.

При неускладненому ГК не потребується термінова госпіталізація, він може бути усунений пероральним прийомом препа­ратів зі швидким початком і коротким періодом дії, збільшенням ко­роткості їх приймання.

При ускладненому ГК хворий повинен бути терміново госпіталізований і йому необхідна інтенсивна парентеральна (інфузійна) терапія.

Початковою ціллю лікування є знижен­ня АТ (протягом декількох хвилин до 2-х годин) не більше ніж на 25%, а протягом наступних 2-6 годин – до рівня «робочого» АТ або рівня який дещо перевищує верхню межу норми для дітей цього віку (ВО3-МОАГ,1999; ДАГ-1, 2000).

АТ необхідно вимірювати кожні 15 хвилин. Не потрібно добиватись надто значного зниження АТ за невеликий період, так як це швидко зменшує величину перфузійного АТ і провокує виникнення ішемії го­ловного мозку, серця і нирок, а також порушує механізми ауторегуляції кровообігу.

Для ургентної терапії ГК необхідно мати невелику «обойму» гі­потензивних засобів, але із різноманітними механізмами дії:

1. Блокатор кальцієвих каналів ніфедипін (корінфар, адалат).

2. Нейротропний препарат клонидін (клофелін, гемітон).

3. Петлевий діуретик фуросемід (лазикс).

4. Прямий вазодилататор нітропрусид натрію.

5. Гангліоблокатор пентамін.

Нейровегетативна форма гк

При неважкому перебігу:

• ніфедипін (корінфар) по 2,5-5 мг під язик (можна роз­жувати і потримати в роті) або в краплях (адалат) всередину кожні 30-60 хвилин. Ефект настає через 5-15 хвилин, при знижен­ні САТ і ДАТ на 25%;

• клонідин (гемітон, клофелін) 0,075 мг всередину або під язик, потім по 0,0375 мг через 1 годину до отримання ефекту – режим насичуючих доз, ефективність такої терапії дося­гає 90%;

• при недостатньому ефекті ці препарати можна комбінувати або добавити фуросемід по 10-20 мг всередину.

При важкому перебігу:

• клонідін 0,05 мг (0,5 мл 0,01% р-ну) в/в повільно в 20 мл ізотонічного р-ну хлориду натрію;

• або α- і Я-адреноблокатор лабеталол (нормодін, трандат) по 50-100 мг в/в краплинно в 150-200 мл 0,9% р-ну хлориду натрію, зі швидкістю 0,5-1,5 мг/хвилину;

• або нітропрусид натрію по 10-15 мг в 150-250 мл 5% р-ну глюкози в/в краплинно. Підвищувати швидкість уведення від 0,1 мкг до 1 мкг /кг. хвилину/, під контролем АТ;

• або триметафан (арфонад) по 150-250 мг в 250 мл 5% р-ну глюкози в/в краплинно, зі швидкістю 1,5-3 мг/хвилину. При в/в уведенні необхідний постійний контроль (через кожні 15 хвилин) ЧСС і АТ;

• хороший гіпотензивний ефект чинить гангліоблокатор пентамін, який уводиться по 10-35 мг (0,2-0,75 мл 5% р-ну) в/в струминно, повільно або краплинно в 150 мл, 5% р-ну глюкози, можна разом з 1,5-2,5 мг дроперідолу. Однак при уведенні пентаміну досить важко контролювати АТ, тому його застосуван­ня доцільно тільки у випадках вкрай необхідності і відсутно­сті інших засобів термінового зниження АТ;

• для підсилення гіпотензивного ефекту можна увести лазикс в разовій дозі 1,0-2,0 мл 1% р-ну в/в струминно повільно;

• при вираженій симпато-адреналовій тахікардії – пропранолон по10-20 мг під язик;

• при емоційнії лабільності і відчутті страху – тіоридазин (сонапакс) по 10-25 мг всередину або седуксен (діазепам) по 1-2 мл (5-10 мг) в/в струминно