- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Судомна форма гк
Судомна форма ГК – це пізня і виражена фаза енцефалопатії, яка зустрічається при тривалому або злоякісному перебігу АГ, частіше у хворих старшого віку.
Вона проявляється значним і різким підвищення АТ, який супроводжується швидким зростанням мозкової симптоматики, втратою свідомості і розвитком клонічних і тонічних судом.
Гіпертонічні кризи можуть тривати від декількох годин до декількох діб, після чого хворі інколи приходять до свідомості, однак часто виникають повторні кризи з наступними мозковими ускладненнями (набряк мозку, субарахноідальний крововилив та ін.) і навіть смертю.
Генез «судомних» ГК пов’язують з порушенням ауторегуляторних механізмів, при якому не відбувається адекватного звуження судин мозку у відповідь на різке підвищення системного АТ.
Лікування гіпертензивних кризів
В лікуванні гіпертензивних кризів, на відміну від планового лікування АГ, необхідно притримуватись певного алгоритму терапевтичних заходів, при цьому вони повинні проводитись невідкладно або екстремально із-за можливості виникнення тяжких ускладнень зі сторони органів-мішеней і навіть смертельних ісходів.
Крім того, терапія ГК диференційована в залежності від характеру і важкості супутніх клініко-патофізіологічних або синдромальних проявів або ускладнень (нейровегетативна форма, водно-сольова форма, судомна або енцефалопатична форма, ГК з набряком легень або лівошлуночкової серцевої недостатності, ГК при феохромоцитомі та ін.).
Важність ГК визначаються не стільки ступенем підвищення АТ, скільки наявністю органних ускладнень.
При неускладненому ГК не потребується термінова госпіталізація, він може бути усунений пероральним прийомом препаратів зі швидким початком і коротким періодом дії, збільшенням короткості їх приймання.
При ускладненому ГК хворий повинен бути терміново госпіталізований і йому необхідна інтенсивна парентеральна (інфузійна) терапія.
Початковою ціллю лікування є зниження АТ (протягом декількох хвилин до 2-х годин) не більше ніж на 25%, а протягом наступних 2-6 годин – до рівня «робочого» АТ або рівня який дещо перевищує верхню межу норми для дітей цього віку (ВО3-МОАГ,1999; ДАГ-1, 2000).
АТ необхідно вимірювати кожні 15 хвилин. Не потрібно добиватись надто значного зниження АТ за невеликий період, так як це швидко зменшує величину перфузійного АТ і провокує виникнення ішемії головного мозку, серця і нирок, а також порушує механізми ауторегуляції кровообігу.
Для ургентної терапії ГК необхідно мати невелику «обойму» гіпотензивних засобів, але із різноманітними механізмами дії:
1. Блокатор кальцієвих каналів ніфедипін (корінфар, адалат).
2. Нейротропний препарат клонидін (клофелін, гемітон).
3. Петлевий діуретик фуросемід (лазикс).
4. Прямий вазодилататор нітропрусид натрію.
5. Гангліоблокатор пентамін.
Нейровегетативна форма гк
При неважкому перебігу:
ніфедипін (корінфар) по 2,5-5 мг під язик (можна розжувати і потримати в роті) або в краплях (адалат) всередину кожні 30-60 хвилин. Ефект настає через 5-15 хвилин, при зниженні САТ і ДАТ на 25%;
клонідин (гемітон, клофелін) 0,075 мг всередину або під язик, потім по 0,0375 мг через 1 годину до отримання ефекту – режим насичуючих доз, ефективність такої терапії досягає 90%;
при недостатньому ефекті ці препарати можна комбінувати або добавити фуросемід по 10-20 мг всередину.
При важкому перебігу:
клонідін 0,05 мг (0,5 мл 0,01% р-ну) в/в повільно в 20 мл ізотонічного р-ну хлориду натрію;
або α- і Я-адреноблокатор лабеталол (нормодін, трандат) по 50-100 мг в/в краплинно в 150-200 мл 0,9% р-ну хлориду натрію, зі швидкістю 0,5-1,5 мг/хвилину;
або нітропрусид натрію по 10-15 мг в 150-250 мл 5% р-ну глюкози в/в краплинно. Підвищувати швидкість уведення від 0,1 мкг до 1 мкг /кг. хвилину/, під контролем АТ;
або триметафан (арфонад) по 150-250 мг в 250 мл 5% р-ну глюкози в/в краплинно, зі швидкістю 1,5-3 мг/хвилину. При в/в уведенні необхідний постійний контроль (через кожні 15 хвилин) ЧСС і АТ;
хороший гіпотензивний ефект чинить гангліоблокатор пентамін, який уводиться по 10-35 мг (0,2-0,75 мл 5% р-ну) в/в струминно, повільно або краплинно в 150 мл, 5% р-ну глюкози, можна разом з 1,5-2,5 мг дроперідолу. Однак при уведенні пентаміну досить важко контролювати АТ, тому його застосування доцільно тільки у випадках вкрай необхідності і відсутності інших засобів термінового зниження АТ;
для підсилення гіпотензивного ефекту можна увести лазикс в разовій дозі 1,0-2,0 мл 1% р-ну в/в струминно повільно;
при вираженій симпато-адреналовій тахікардії – пропранолон по10-20 мг під язик;
при емоційнії лабільності і відчутті страху – тіоридазин (сонапакс) по 10-25 мг всередину або седуксен (діазепам) по 1-2 мл (5-10 мг) в/в струминно
