- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
|
Клас препаратів |
Встановлені показання |
Можливі показання |
Протипоказання |
Можливі протипоказання |
|
діуретики |
серцева недостатність; пацієнти похилого віку; систолічна гіпертонія |
цукровий діабет |
подагра |
дисліпідемія |
|
в-адреноблокатори |
стенокардія; перенесений інфаркт міокарда; тахікардія |
серцева недостатність; вагітність; цукровий діабет |
бронхіальна астма; обструктивні захворювання легень; атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня; |
дисліпідемії спортсмени та фізично активні пацієнти; ураження периферичних судин |
|
інгібітори АПФ |
серцева недостатність; дисфункція лівого шлуночка; перенесений інфаркт міокарда; діабетична нефропатія |
|
вагітність; гіперкаліємія; двобічний стеноз ниркових артерій |
застійна серцева недостатність |
|
антагоністи кальцію |
стенокардія; пацієнти похилого віку; систолічна гіпертензія |
захворювання периферичних артерій |
атріовентрикулярна блокадаІІ-Ш ступеня (верапаміл та ділтіазем)
|
ортостатична гіпотонія |
|
а-блокатори
антагоністи рецепторів ангіотензинуІІ |
доброякісна гіпертрофія простати
непереносимість (кашель) інгібіторів АПФ |
порушення толерантності до глюкози дисліпідемії; серцева недостатність |
вагітність; гіперкаліємія; двобічний стеноз ниркових артерій |
|
Пропранолол (обзідан, анаприлін, індерал) призначають починаючи з невеликих доз – 0,5мг/кг/добу і збільшують по ефективності до 1 мг/кг/добу всередину в 4 приймання. Віскен призначається початковою дозою по2 мг З рази в день.
Курс лікування невеликими дозами Я-адреноблокаторів можна проводити протягом 3 місяців під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ, із наступним таким же повільним зниженням до повної відміни, вважаючи загрозу повторного (рикошетного) підвищення АТ.
Ефект від проведеного курсового лікування зберігається протягом 3-6 місяців. При серцевій недостатності Я-адреноблокатори рекомендується призначати в низькій дозі, яку потім повільно титрують.
Я-адреноблокатори не показані при обструктивних захворюваннях легень і порушеннях провідності серця. Потрібні вагомі докази доцільності їх застосування у спортсменів і фізично активних осіб.
Хворим з ваготонією, гіпокінетичним типом кровообігу, брадикардією, систоло-діастолічним типом АГ і розладами вегетативного характеру призначають настої трав з седативним і сечогінним ефектом (листя брусниці, трава хвоща польового, сушениця болотня, звіробій та ін.), а також невеликі дози діуретичних препаратів.
Фуросемід по 0,5-1 мг/кг/добу, гіпотіазід по І2,5-50 мг/добу, а краще в поєднанні з калійзберігаючими засобами - фуросеменом (фуросемід + триамтерен) по Ѕ-1 таб. 2 рази; триампуром (триамтерен і гіпотіазид) Ѕ-1 таб. 2 рази в день або модуретиком (гіпотіазид+ амілорид) – Ѕ-1 таб. 2 рази в день 3-5 днів на тиждень.
Гіпотіазид, триампур, модуретик більше прийнятий для тривалого лікування, і їх призначають 2 рази на добу, вранці і вдень. Відміна сечогінних повинна бути поступовою, із-за можливості виникнення феномену «рикошету».
Діуретики особливо показані при поєднанні АГ із серцевою недостатністю, ожирінням, при ізольованій систолічній АГ, але протипоказані при поєднанні АГ з подагрою. В низьких дозах вони не викликають серйозних побічних ефектів /гіпокаліемія, дизліпідемія, порушення толерантності до глюкози, імпотенція тощо/ та підсилюють дію інших антигіпертензивних засобів, тому широко застосовуються в комбінаціях з ними.
Для визначення індивідуальної чутливості до діуретиків, та її можливої індивідуальної гіпотензивної ефективності рекомендується перед початком лікування провести пробу з фуросемідом.
Використовують індопамін (арифон), який ефективний в формі ретард добовою дозою. І,5мг.
При АГ систоло-діастолічного типу і при початкових ступенях АГ, які протікають з великим підвищенням ДАТ і загальним периферійним опором, ефективні блокатори кальцієвих каналів.
Препарати цієї групи (верапаміл, ніфедипін, амлодипін, ділтіазем та ін.) затримують накопичення кальцію в клітинах судинної стінки, зменшуючи здібність судин до звуження, а також знижують реакцію резистивних судин на вплив ангіотензину 11, що призводить до зменшення периферичного судинного опору і ДАТ.
Ніфедипін (корінфар, кордафен, адалат) сильніше інших препаратів цієї групи розширює резистивні судини і може застосовуватись у вигляді монотерапії з 1-м ступенем ЕГ.
Ніфедипін інколи можна поєднувати з клофеліном і пропранолоном, які підсилюють його гіпотензивний ефект. У дітей і підлітків препарат можна застосовувати у вигляді монотерапії в дозі по 5 мг 3 рази на добу перорально (під язик або за щоку – до розсмоктування). Однак не рекомендується використовування короткодіючого ніфедипіну у високих дозах із-за загрози виникнення ішемічних ускладнень.
Верапаміл і ділтіазем протипоказані при АГ, яка поєднується з порушеннями провідності і серцевою недостатністю.
При первинній артеріальній гіпертензії і початкових ступенях АГ, які протікають з гіперкінетичним синдромом, тахікардією і збільшеним серцевим викидом, можуть бути ефективні стимулятори (агоністи) центральних α2-адренорецепторів (клофелін, гемітон, гуанабенз). Ці препарати сповільнюють серцевий ритм, зменшують хвилинний об’єм крові, знижують нирковий опір і підтримують нормальний нирковий кровотік.
Клонідин (клофелін, гемітон) ефективний при проведенні монотерапії при 1-2 ступенях АГ навіть при призначенні дуже низьких доз препарату.
У дітей та підлітків лікування починають з дози 0,0375 мг (Ѕ таб.) 2 рази в день, збільшуючи її по ефективності через 3-7 днів до 0,075 мг 1 раз в день або по 0,15 мг 1 раз в 2 дні.
Зниження АТ краще виявляється в вертикальному положенні, але ортостатична гіпотензія виникає дуже рідко. Відміняти препарат необхідно поступово.
Побічні ефекти: сухість в роті, сонливість, закрепи, потенціювання дії снотворних засобів, помірна затримка натрію і води.
В США розроблений принципово новий препарат з унікальною дією не тільки на а2-рецептори мозку, але й на імідазолінові рецептори в ЦНС – моксонідин (ЦІНТ), майже позбавлений центральних побічних ефектів. Його застосовують у вигляді монотерапіі у звичайній дозі для дорослих 0,2 мг 1-2 рази на добу.
Значно рідше в теперішній час дітям з ПАГ або АГ 1-го ступеня, яка протікає з гіперкінетичним синдромом і тахікардією, призначають симпатолітики центральної і периферійної дії – препарати рауволфії (резерпін, рауседіл, раунатін, раувазан).
Це пов’язано з наявністю у них великого спектру побічних ефектів (слабкість, сонливість, депресія, нудота, діарея, виражена брадикардія, закладеність носа, гіперемія очей, бронхоспазм ), особливо виражених у резерпіну.
Менше побічних ефектів у раунатіну (раувазан), який можна застосовувати початковою дозою 1-2 мг /1/2-1 таб./ на ніч, збільшуючи її до 2 мг 2 рази на добу. Після досягнення гіпотензивного ефекту (через 7-12 днів) препарат продовжують приймати в підтримуючій дозі 1 таб. на ніч протягом 1 місяця.
Використовують також комбінований препарат резерпіну адельфан-езідрекс К (резерпін 0,1 мг + периферійний вазодилататор дігідразин + салуретик діхлотіазид 10 мг + калію хлорид 0,6 мг)
Курс лікування гіпотензивними препаратами становить не більш ніж 1,5-2 місяці, оскільки тривале застосування Я-адреноблокаторів й антагоністів кальцію у підлітків може призвести до зниження рівня тестостерону.
Діти з первинною артеріальною гіпертензією мають перебувати на диспансерному обліку.
