
- •Перелік умовних скорочень
- •Передмова
- •Артеріальний тиск у дітей та підлітків
- •Величина ат у дітей в залежності від віку
- •Величина ат у дітей в залежності від статі (мм рт.Ст.)
- •Різновиди манжеток для вимірювання ат у дітей різного віку
- •Корекція величин сат і дат в залежності від об’єму плеча у дітей
- •Критерії іі-ї програми контролю ат у дітей і підлітків (1997 р.)
- •Показники нормального ат у дітей різної статі, віку і росту
- •Процентильне розподілення артеріального тискуу дітей та підлітків для північно-східного регіону України (Пономарьова л.І., 2002 р.)
- •Причини, які дозволяють запідозрити вторинну артеріальну гіпертензію
- •Цифрові вимірювачі артеріального тиску і пульсу
- •Артеріальна гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
- •Найбільш часті причини артеріальної гіпертензії в різні вікові періоди
- •Первинна артеріальна гіпертензія (ювенільна)
- •Класифікація
- •Класифікація артеріальної гіпертензії з ураженням органів-мішеней (вооз, 1993 р.)
- •Діагностика артеріальної гіпертензії
- •Обстеження хворих на артеріальну гіпертензію
- •Вторинні ( симтоматичні ) артеріальні гіпертензії
- •Ознаки деяких вторинних артеріальних гіпертензій
- •Ниркова артеріальна гіпертензія
- •Ренальні гіпертензії Ренопаренхіматозна аг
- •Лікування ренопаренхиматозних аг
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Феохромоцитома
- •Первинний гіперальдостеронізм
- •Синдром (хвороба) кушинга
- •Гіперфункція щитоподібної залози
- •Первинний гіперпаратиреоз
- •Кардіоваскулярна (гемодинамічна) гіпертензія
- •Нейрогенні артеріальні гіпертензії
- •Артеріальна гіпертензія при вагітності
- •Артеріальна гіпертензія при ожирінні
- •Рефрактерна та злоякісна артеріальна гіпертензія
- •Лікування хворих на артеріальну гіпертензію Основні принципи лікування:
- •Основні засоби лікування:
- •Немедикаментозна терапія
- •Медикаментозна терапія
- •Рекомендації вооз і мтг (1999) щодо вибору антигіпертензивних препаратів
- •Диспансерний нагляд
- •Профілактика артеріальних гіпертензій
- •Гіпертензивні кризи
- •Енцефалопатичний синдром
- •Кардіопатичний синдром
- •Нейровегетативна форма гк
- •Набрякова форма гк
- •Судомна форма гк
- •Лікування гіпертензивних кризів
- •Нейровегетативна форма гк
- •Водно-сольва форма гк
- •Судомна (енцефалітична) форма гк
- •Гіпертонічний криз, який ускладнився гострою лівошлуночковою серцевою недостатністю і набряком легень, особливо при наявності ангінозних болей в серці
- •Гіпертонічний криз при феохромацитомі
- •Артеріальні гіпотензії
- •Лікування артеріальної гіпертензії
- •Медикаментозна терапія
- •Профілактика артеріальної гіпотензії
- •Пролапс мітрального клапана
- •Аускультація:
- •Електрокардіографія:
- •Фонокардіографія:
- •Рентгенографія:
- •Мал. 11. Пролапс мітрального клапана Ехокардіографія:
- •Діагностика первинного пмк
- •Ускладнення пмк:
- •Диференційний діагноз:
- •Прогноз:
- •Пролапс тристулкового і аортального клапанів
- •Незначні аномалії сполучної тканини
- •Лікування дітей із пролапсом мітрального, тристулкового і аортального клапанів
- •Вторинна профілактика інфекційного ендокардиту
- •Диспансерізація
- •Заняття фізкультурою і спортом
- •Кардіоміопатії
- •Епідеміологія
- •Дилатаційна кардіоміопатия
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Ехокардіографія
- •Лікування
- •Режим і дієта:
- •Медикаментозна терапія
- •Хірургічне лікування
- •Перебіг захворювання і прогноз
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Мал.13. Схематичне зображення рухів передньої стулки мк при гіпертрофічній кардіоміопатії: лп – ліве передсердя; лш – лівий шлуночок; Ао – аорта; мк – стулка мітрального клапана.
- •Класифікація (робоча) гіпертрофічної кардіоміопатії (о.А. Мутафьян і співавт., 2003)
- •Клінічна картина
- •Фізикально
- •Електрокардіографія
- •Апекскардіографія
- •Фонокадіографія
- •Ехокардіографія
- •Рентгенографія огк
- •Магнітно – резонансна томографія
- •Диференційний діагноз
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Медикаментозна терапія
- •Кардіохірургічне лікування
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Патоморфологія і патофізіологія
- •Етіологія
- •Клінічна картина
- •Електрокардіографія
- •Рентгенографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Лікування
- •Перипартальна кардіоміопатія
- •Епідеміологія
- •Електрокардіографія
- •Еходоплеркардіографія
- •Перебіг захворювання
- •Лікування
- •Диспансерний нагляд та реабілітація хворих дітей з кардіоміопатіями
- •Додатки витяг з наказу міністерства охорони здоров’я україни № 362від 19.07.2005 р. «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей»
- •Протокол діагностики та лікування гострої ревматичної лихоманки у дітей
- •Протокол діагностики та лікування хвороб, що характеризуються підвищеним кров’яним тиском у дітей
- •Протокол діагностики та лікування пролапса мітрального клапану у дітей
- •Протокол діагностики та лікування ендокардиту у дітей
- •Протокол вторинної профілактики інфекційного ендокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування міокардиту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування кардіоміопатій у дітей
- •Протокол діагностики та лікування серцевої недостатності
- •Дозування дигоксину в педіатричній практиці
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій лівошлуночковій недостатності у дітей
- •Протокол невідкладної допомоги при гострій правошлуночковій недостатності у дітей
- •Рекомендації з діагностики,оцінки та лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків (четвертий перегляд, 2004 р.)
- •Антигіпертензивні препарати для амбулаторного лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком 1-17 років
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при гіпертензивних станах у дітей та підлітків
- •Основні лікарські засоби та їх застосування при знятті гіпертензивних кризів у дітей і підлітків
- •Основні лікарскі засоби та їх застосування при гіпотензивних станах у дітей та підлітків
- •Антигіпертензивні засоби
- •Метаболічні препарати, що використовуються в дитячій та підлітковій кардіології
- •Міністерство охорони здоров'я україни наказ
- •Міністр а.В. Підаев
- •Література
Гіперфункція щитоподібної залози
Гіперфункція щитоподібної залози (тиреотоксикоз) і пов’язана з нею гіперпродукція тиреоїдних гормонів – тироксину і трийодтироніну – приводить до підвищення основного обміну, зростанню швидкості метаболічних процесів і потреби тканин в кисні. Це супроводжується компенсаторною активацією системи кровообігу у вигляді тахікардії, збільшення сили серцевих скорочень, ударного і серцевого індексів, ОЦК.
Гіперкінетичний тип кровообігу супроводжується АГ, яка має систолічний характер зі стійким підвищенням САТ до помірних величин (130-150 мм рт.ст.). Підвищення САТ пов’язано зі значним збільшенням серцевого викиду за рахунок зростання сили і частоти серцевих скорочень, ударного об’єму і об’ємної швидкості викиду.
Діастолічний АТ у дітей з тиреотоксикозом не підвищується, але може бути помірно зниженим (у середньому на 7%) із-за зменшення УПО (на 43%), а пульсовий АТ при цьому суттєво збільшується (на 43%).
Артеріальну гіпертензію при тиреотоксикозі можна в рівній мірі віднести як до ендокринної, так і до гемодинамічної групи артеріальних гіпертензій.
На ЕКГ у 34% хворих виявляється сповільнення внутрішньопередсердної і у 28% – внутрішньошлуночкової провідності, у 16% – АВ-блокада І ст., у 8% випадків реєструється міграція джерела ритму і нижньопередсердний ритм, а у 4% хворих виявляється передсердна екстрасистолія. Ознаки гіпертрофії відділів серця відсутні.
Діагностика базується на результатах визначення вмісту тироксину (Т4) і трийодтироніну (ТЗ) (підвищені) і рівня тиреотропного гормону (знижений) в крові, визначенні концентрації білковопов’язуючого йоду і кривої захоплення радіоактивного йоду (131) щитоподібного залозою.
Лікування. АГ при тиреотоксикозі не потребує спеціальної гіпотензивної терапії і АТ нормалізується після оперативного і медикаментозного (мерказоліл, метимізол та ін.) лікування дифузного токсичного зобу. В еутиреоїдній фазі захворювання у деяких хворих після тривалого і тяжкого перебігу дифузного токсичного зобу можливий розвиток АГ з гіпокінетичним типом кровообігу, порушень ритму серця у вигляді миготливої аритмії і екстрасистолії, сповільнення внутрішньопередсердної провідності, неповна блокада правої ніжки пучка Гіса. Тривало зберігається сплощення зубця Т.
Первинний гіперпаратиреоз
Первинний гіперпаратиреоз – це ендокринне захворювання, яке характеризується надмірним виробленням паратгормону паращитоподібними залозами внаслідок гіперплазії залозної тканини або розвитку поодиноких аденом (70%), рідше – гіперплазії всіх чотирьох паращитоподібних залоз (10%).
Частота виникнення хвороби 1:10000 населення в рік, нерідко воно має сімейний характер і розглядається як прояв множинного ендокринного аденоматозу.
При цій патології порушуються кальцієвий і фосфорний обмін, зменшується вміст в кістках солей кальцію, відзначаються гіперкальційемія і гіпофосфатемія, відкладання кальцію в м’яких тканинах і нирках (нефрокальциноз), гіперкальційурія і гіперфосфатурія. Гіперпаратиреоз зустрічається в 0,1-0,2% всіх випадків АГ.
Клініка. Захворювання характеризується зменшенням апетиту, схудненням, міастенією, закрепами. Артеріальна гіпертензія в 30-70% хворих пов’язана в основному з гіперкальційемією, хоча в ряді випадків вона обумовлена недіагностованим вторинним пієлонефритом або сечокам’яною хворобою.
Схожий тип АГ інколи виникає і при надмірному вживанні вітаміна Д (гіпервітаміноз Д) або препаратів кальцію. Солі кальцію спроможні відкладатися в стінках великих судин і в перикарді. Гіпертензія відноситься до систоло- діастолічного типу.
Фізикально виявляється схильність до брадикардії, глухість 1-го тона. На ЕКГ реєструється скорочення інтервалу Q-Т. В подальшому розвивається дистрофія міокарда, а пізніше і серцева недостатність.
Крім того, виявляється остеопороз, нефрокальциноз, поліурія, ніктурія, сечокам’яна хвороба (50% випадків), пієлонефрит.
Діагностику полегшує той факт, що одночасно підвищуються рівні кальцію і паратгормона в сироватці крові (в нормі гіперкальціемія призводить до зниження рівня паратгормона).
Лікування. При лікуванні АГ при первинному гіперпаратиреозі не показані тіазидні діуретики, так як вони ще більше підвищують концентрацію кальцію в сироватці крові.
Методом вибору є операція – паратиреоідектомія, яку необхідно проводити в можливі більш ранні терміни. Незважаючи на значне покращення стану і нормалізацію АГ у деяких пацієнтів гіпертензія після операції зберігається, що, вірогідно, пов’язано з розвитком вторинного нефро- і уролітіазу.