Алгоритм лабораторної роботи.

Оцінити різницю в хімічній поведінці салолу та аспірину при їх взаємодії з FeCl₃. Аргументувати висновок.

У першу пробірку помістити крупинку аспірину та 5-6 крапель води, перемішати і додати одну краплю розчину FeCl₃ (молярна концентрація еквівалента 0,1 моль/л). Фіолетове забарвлення не з’являється.

У другу пробірку помістити крупинку фенілсаліцилату (салолу) та 2 краплі етилового спирту. Перемішати додати 1 краплю розчину FeCl₃ з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/л. З’являється фіолетове забарвлення, яке характеризує вільну фенольну групу.

Заняття 9-10.

ТЕМА. Вищі жирні кислоти. Ліпіди. Фосфоліпіди.

ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Ліпіди виконують важливі функції (енергетична, структурна, регуляторна та інші) для організму людини. Знання будови та фізико-хімічних властивостей ліпідів необхідні лікарю. Біохімічні показники обміну ліпідів широко використовуються в клінічній практиці.

МЕТА.

1. Інтерпретувати механізми реакції, характерних для ліпідів, їх перетворення в біологічних системах.

2. Пояснювати біологічну роль різних класів ліпідів в процесах життєдіяльності.

ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

(самостійна позааудиторна робота студентів).

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення властивостей ненасичених ліпідів.	1.1. У зошит протоколів дослідів записати алгоритм лабораторної роботи. 1.2. Чому реакція Вагнера на не насиченість жиру є якісною?
2. Будова і властивості нейтральних ліпідів.	2.1. Біологічні функції ліпідів. 2.2. Вищі жирні кислоти як складові нейтральних ліпідів. 2.3. Фізіологічне значення гідролізу нейтральних ліпідів. 2.4. Мила.
3. Будова і властивості фосфоліпідів.	3.1. Роль фосфоліпідів у побудові біомембран. 3.2. Класифікація фосфоліпідів. 3.3. Фізико-хімічні властивості фосфоліпідів.

Алгоритм лабораторної роботи.

1. Реакція Вагнера на не насиченість жирів.

У пробірку помістити 2 краплі олеїнової кислоти, додати 2 краплі 5%-го розчину карбонату натрію (Na₂CO₃) та 2 краплі 2%-го розчину КMnO₄. Струснути пробірку декілька разів.

Які зміни з фіолетовим розчином КMnO₄ спостерігаються?

Чому реакція Вагнера на не насиченість жиру є якісною?

2. Омилення жиру водно-спиртовим розчином лугу.

У пробірку помістити 1 мл масла, 1 мл спирту, 1 мл 35-го розчину NaOH, перемішати, нагріти на водяній бані. Омилення відбувається протягом 5 хвилин. Кілька крапель розчину перенести в другу пробірку і додати 2 мл дистильованої води, нагріти до кипіння. Розчинення проби вказує на повноту омилення. Для виділення мила з розчину додати гарячого насиченого розчину NaCl. Шар мила утворюється на поверхні рідини. Після розшарування охолодити розчин і зняти верхній шар мила, який буде використаний у наступному досліді.

Скласти рівняння реакції омилення жиру.

3. Гідроліз спиртового розчину мила.

У пробірку помістити крупинку мила, одержаного у досліді № 2, і додати 1 краплю спиртового розчину фенолфталеїну. Почервоніння не спостерігається. Це підтверджує те, що одержане мило – сіль жирних кислот, не містить лугу. У цю ж пробірку додати 5-10 крапель дистильованої води.

Що спостерігається? Пояснити рівнянням реакції.