Класифікація хронічних верхівкових періодонтитів і фази розвитку процесу за с.А.Вайндрухом (1949)

Фаза розвитку процесу	Форма періодонтита
	Проліферативні ─грануляційні	гнійні
Активна /прогресування/	А.І. Гранулюючий	Б.І. Абсцедуючий
Стабілізована /відмежована/	А.ІІ. Гранульома /гранульоматозний/	Б.ІІ. Відмежований гнійний
Регенеративна /відновлення/	А.ІІІ. Фіброзний	Б.ІІІ. Гнійний у фазі регенерації

При несприятливому перебізі проліферативної форми на будь-якому етапі розвитку може відбутися загострення процесу, що найчастіше призводить до нагною. Гнійна форма зберігає основні свої риси до вилікування можливих ускладнень, зокрема, остеомієлітом.

При рентгенологічному обстеженні виявляють слідуючи ознаки в залежності від форми і фази обстеження.

Для проліферативної форми періодонтиту частіше характерний безсимптомний перебіг і зміни в періодонті можна лише передбачати у зв’язку з наявністю каріозного зуба з некротизованою пульпою. При гнійній формі періодонтиту спостерігаються клінічні ознаки наявності змін в даний момент або свідчення про існування запального процесу раніше. Такі гнійні періодонтити неважко розпізнати за наявністю нориці, рубця на місці, де раніше знаходилась нориця на слизовій оболонці альвеолярного відростка або по виділенню гною з каналу кореня, а інколи біля шийки зуба. При несприятливому перебігу проліферативної форми на будь-якому етапі розвитку може відбутися загострення процесу, що найчастіше призводить до нагною. Для кожної з перерахованих форм з допомогою рентгенівського методу обстеження можна виділити три фази розвитку процесу:

І. Початкову( активну), або прогресування процесу;

ІІ. Стабілізовану (відмежовану), або стабілізації процесу;

ІІІ. Регенеративну (відновну), або репаративних явищ.

Група проліферантивних періодонтитів складається з трьох послідовних видів:

А.І. Гранулюючого- початкова фаза розвитку процесу;

А.ІІ. Гранульоми, що являє собою фазу стабілізації або відмежування гранулюючого періодонтиту;

А.ІІІ. Фіброзного, котрий є фазою відновних явищ внаслідок рубцевого зморщування гранульоми і відновних процесів у кістковій тканині навколоверхівкової зони. Фіброзний періодонтит може розвиватися і від тривалого травматичного впливу на зуб.

В свою чергу група гнійних періодонтитів також складається з трьох послідовних, закономірних у своєму розвитку видів:

Б.І. Апікального процесу, котрий є фазою згасаючого гострого періодонтиту, або стадією абсцедування проліфератиного процесу на будь-якому етапі його розвитку;

Б.ІІ. Відмежування гнійного періодонтиту;

Б.ІІІ. Відновних явищ наприкінці хронічного гнійного періодонтиту.

Гнійна форма зберігає основні свої риси до її вилікування або вірогідних ускладнень, наприклад остеомієлітом, незважаючи на те, що в перебігу гнійних періодонтитів завжди є елементи проліферативного характеру.На це вказує і М.А.Рабухіна (1991), котра пише, що всі деструктивні періодонтальні процеси, що виникають як ускладнення карієсу, розцінюються як прояви більш або менш активного оститу. При неактивному оститі у вогнищі запалення спостерігається розростання грануляційної тканини. Останнє викликає резорбцію компактної та губчатої кістки альвеоли та цементу зуба. Будь-які зміни загального стану організму, зовнішні негативні впливи: стрес, переохолодження, ГРВІ і т.п., сприяють переходу неактивного оститу в гнійно-некротичний остеомієліт. Цей процес рентгенологічно характеризується ознаками характерними для гнійного періодонтиту. При цьому спостерігаються осередки деструкції з високим ступенем прозорості розрідження. Подібна тіньова характеристика може бути зумовлена близькістю вогнища деструкції до кортикальної пластинки щелепи і початком перфорації цієї пластинки. При згасанні процесу такі ділянки набувають округлої форми, як при будь-якому остеомієліті, який стабілізується. Навколо нього розвиваються склеротичні зміни. У випадках активного гнійного запального періапікального процесу частіше зустрічаються періостити, ускладнені норицями та одонтогенними гайморитами.

На рентгенограмі при хронічному періодонтиті оцінюються такі рентгенівські ознаки:

1.Ширина періодонтальної щілини - розширення, звуження;

2.Зміни кортикальної пластинки - остеопороз, остеосклероз, деструкція, ширина;

3.Стан губчатої речовини - остеопороз, остеосклероз, деструкція;

4. Зміни кореня - узурація, резорбція, гіперцементоз.

Рентгенологічні ознаки періодонтиту представлені в таблиці 2,3.