Класифікація.

Карієс ділять на простий, неускладнений, ускладнений.

у клініці прийнята класифікація карієсу з урахуванням глибини ураження:

• стадія п”ятна;

• поверхневий карієс /процес не доходить до емалеводентинного кордону/;

• середній карієс /процес переходить через емалеводентинний кордон/;

• глибокий карієс /процес розповсюджується на значну частину дентину, але не проникає у пульпову камеру/.

Ускладнений карієс супроводжується наявністю запальних змін в пульпі /пульпіт/ і в періодонті /періодонтит/. Крім того карієс ділять на первинний, і вторинний /рецидивуючий/,що розвивається під пломбою.

По інтенсивності розрізняють одиничні /уражені окремі зуби/, множинні каріозні ураження і системне ураження /втягнуті майже всі зуби/.

Рентгенологічна класифікація карієсу.

К₁-порожнина тільки в межах емалі і не більше ½ її товщини.

К₂-більш чим на ½ товщі емалі, але не доходить до емалеводентинного кордону.

К₃-порожнина в емалі і дентині не більша ½ товщі твердих тканин зуба.

К₄ ─ порожнина у емалі і дентині більша ½ товщі твердих тканин зуба.

К₅-каріозний дефект, проникаючий в порожнину.

Найбільш успішно рентгенологічно карієс розпізнається на контактних поверхнях і ріжучих краях центральних зубів. Початкові апроксимальні дефекти на рентгенограмах мають трикутну форму, або У-подібну форму з вершиною, направленою до емалево-дентинного кордону. По мірі поглиблення ураження правильності порожнини втрачається. Карієс на язичній і щічній поверхнях інколи краще виявляється на рентгенограмах, ніж при огляді і дає тіньову картину спочатку лінійних, а потім округлих просвітлень на фоні твердих тканин зуба. Дефекти цементу в зоні шийок зубів мають півмісячну форму і особливо часто зустрічається у осіб старших груп і хворих пародонтитом, маючим глибокі гінгівальні кармани, їх слід відрізняти від заглиблень в шийній області, які є нормальним рентгенологічним феноменом і обумовлені меншим об”ємом тканин і відсутністю емалі в цих відділах. При цьому каріозні дефекти мають протяжність вздовж кореня.

Дефекти цементу в області кореня такі: мають півмісячну форму і такі частіше зустрічаються у осіб старших вікових груп, або у хворих пародонтитом, які мають глибокі гінгівальні кармани. Каріозні дефекти більш глибокі, середній і глибокій можуть мати різну форму, чіткість кордонів цих порожнин різна.

На розвиток середнього карієсу пульпа реагує утворенням замісного вторинного дентину на тому рівні, де розвинувся карієс. В наслідок чого зменшується розмір пульпової камери, або кореневого каналу.

Вторинний карієс, розвивається під пломбою, дає полоску просвітлення між контуром пломби і дентином.

Множинний карієс розрізняють так: А. Площинний карієс; Б. Циркулярний.

Площинний карієс дає обширні, але не глибокі порожнини, частіше локалізується тільки в емалі, але не поглиблюється в зубовину. Циркулярний карієс дає дефекти тіні коронки близько ріжучого краю, але і в центральному відділі і в пришийковій області. По рентгенограмах можна відрізнити карієс від порожнини запломбованої рентгено-прозорим матеріалом – наприклад, із селікат цементу, епоксидного матеріалу і пластмас, які не дають тіні. В цьому разі видно контури сформованої порожнини і прокладку, ізолюючу пломбу від дентину, розташованою під прокладкою, лікувальна паста зливається з прокладкою і дає інтенсивну тінь. Тільки при дуже малому вмісті окису цинку у лікувальній пасті можна бачити між ними смужку просвітлення, щоб відрізнити в цих випадках лікувальну пасту від вторинного карієсу, слід урахувати характер контурів в цієї смужки – при наявності лікувальної прокладки вони рівні.При вторинному карієсі контури цієї смужки нерівні.

Рентгенологічно розпізнаються слідуючи помилки, допущені лікарем у процесі лікування карієсу:

• Пломба з нависаючим краєм дає інтенсивну тінь за межами зуба.

• Пломба, накладена одночасно на дві порожнини нероздільна.

• Перфорація стінки кореня.

• Вихід пломбіровочного матеріалу за верхівку кореня.

• Створення помилкового шляху при розширенні вістя або самого каналу з перфорацією стінки дна, стінки порожнини зуба або каналу.

• Уламок ін6струменту в порожнині або в каналі.

• Недостатньо запломбовані канали.

Карієс необхідно диференціювати з:

• Гіпоплазією твердих тканин.

• Ерозивною формою флюоррзу.

• Злущування емалі при деяких формах недосконалого емалегенеза.

• Клиновидні дефекти при пародонті.

• Ерозіях: хімічні, ендокринні.

• Патологічній стертості, відповідно оцінювати рентгенологічні зміни необхідно тільки разом з клінічними показниками.

Резорбція твердих тканин зубів, які розвиваються зовні може бути обумовлена не тільки карієсом, але і зайвою механічною силою або оклюзивним навантаженням /наприклад, при ортопедичному лікуванні, або інших видах шинування/, ростом новоутворень близько зубів. Резорбція твердих тканин зуба може проходить і з середини твердих тканин, що може бути при хронічній пульпіті.