
- •Особливості дихальної системи у дітей. Афо та семіотика уражень
- •Додаткові пазухи
- •Методика обстеження системи органів дихання у дітей
- •Пальпація
- •Перкусія
- •Аускультація
- •Семіотика уражень системи органів дихання у дітей
- •Вроджені вади розвитку органів дихання
- •Синдром Муньє-Куна
- •Синдром Вільямса-Кембелла
- •Синдром Картагенера
Вроджені вади розвитку органів дихання
Вроджені вади розвитку дихальної системиу дітей є однією з найбільш складних проблем дитячої пульмонології, в силу різноманітності і частого поєднання з аномаліями розвитку інших органів та систем, генетичних та спадкових синдромів. Єдиної загальноприйнятої класифікації вроджених вад розвитку дихальної системи в даний час не існує. Однією з найбільш використовуваних в педіатрії є класифікація С.В. Рачинського (1987)
Вади розвитку, пов’язані з недорозвиненням бронхолегеневих структур (агенезія, аплазія, гіпоплазія легень)
Вади розвитку стінки трахеї та бронхів:
А. Поширені вади розвитку стінки трахеї та бронхів
- трахеобронхомегалія (синдром Мун’є-Куна)
- трахеобронхомаляція
- синдром Вільямса-Кембелла
- бронхомаляція
- бронхіолоектатична емфізема
Б. Обмежені вади розвитку стінки трахеї та бронхів
- вроджений стеноз трахеї
- вроджена лобарна емфізема
- дивертикули трахеї та бронхів
- трахео-бронхостравохідні нориці
Кість легень
Секвестрація легень
Синдром Картагенера
Вади розвитку легеневих судин:
- агнезія та гіпоплазія легеневої артерії та її гілок
- артеріальні аневризми та нориці
- аномальне впадання легеневих вен (транспозиція)
Синдром Муньє-Куна
Вроджена система аномалія трахеї та бронхів з їх значним розширенням (тобто трахеобронхомегалія) внаслідок недорозвинення хрящових, еластичних та м’язових структур трахеобронхіального дерева.
Клінічно синдром проявляється:
бітональним подразнюючим кашлем
приступами рецидивуючого трахеобронхіту, бронхоетазів
Можливе поєднання хронічної інфекції з постійними вологими різнокаліберними і сухими хрипами в легенях, виділенням гнійного харкотиння, дихальною недостатністю, відставанням дитини в фізичному розвитку.
Діагноз ставиться на основі бронхоскопії та бронхографії.
Синдром Вільямса-Кембелла
Генералізоване порушення розвитку тканин сегментарних та субсегментарних бронхів, з формуванням бронхоектазів.
Перші ознаки хвороби розвиваються в грудному віці. Початок хвороби пов'язаний з перенесенням інтеркурентної інфекції. Нагадує важку форму пневмонії: задишка, ціаноз, кашель з харкотинням, наявність бронхообструктивного компоненту, з вираженими симптомами хронічної гіпоксії та інтоксикації, відставання в фізичному розвитку.
На рентгенограмі – розповсюджене посилення та деформація легеневого малюнку, здуття легені. Проводять для діагностики бронхоскопію та бронхографію.
Гіпоплазія легень – одночасне недорозвинення бронхів і легеневої паренхіми. Клінічно проявляється дуже варіабельно та залежить від ступеня і поширення гіпоплазії. Для дітей старшого віку є характерним формування вторинної хронічної пневмонії, кашель з великою кількістю харкотиння, ослаблення чи відсутність дихальних шумів над гіпоплазованими ділянками, зміщення середостіння в хвору сторону, відставання в фізичному розвитку.
Синдром Картагенера
Вроджена комбінована патологія, що включає:
situs viscerus inversus
бронхоектази
риносинусити
Основними діагностичними ознаками є зворотне розміщення внутрішніх органів, рецидивуючі рино-синусо-отити і трахеобронхіти.
Клінічно: кашель, виділення харкотиння, фізикальні зміни в легенях, дихальна недостатність, прояви хронічної гіпоксії та інтоксикації, відставання в фізичному розвитку. Ці прояви часто розпочинаються вже в ранньому віці. По мірі рецидивування процесу кашель стає постійним з виділенням гнилісного харкотиння. В період загострення сильніше виражені перкуторні та аускультативні дані: загальні сухі та різнокаліберні вологі хрипи, при наявності бронхоектазів, постоянні «тіскаючі» хрипи.
Ідіоматичний фіброзуючий альвеоліт(синдром Хаммена-Річа) - патологічний процес в інтерстиціальній тканині легень, призводить до прогресуючого пневмофіброзу і супроводжується наростаючою дихальною недостатністю.
Початок захворювання, як правило, припадає на кінець першого, початок другого півроку життя і є поступовим:
сухий кашель, інколи з малою кількістю мокроти;
задишка;
ціаноз при фізичному навантаженні.
Вказані симптоми приймають постійний характер і прогресують. Вираженість задишки не відповідає аускультативній симптоматиці (непостійна крепітація). У дитини збільшується загальна слабкість, знижується маса тіла, відбуваються зміни нігтьових флангів пальців в вигляді «барабанних паличок» та нігтів в виді «годинникових скелець».
Часті інспіраторні інфекції призводять до розвитку хронічного запального процесу, розвивається легенева гіпертензія, формується легеневе серце. Характерною є «сотова легеня», на рентгенограмі – різке посилення та деформація легеневого малюнку, дифузне зниження прозорості, ознаки легеневого серця.