Вісмуту нітрат основний Bismuthi subnitras

Хімічний склад вісмуту нітрату основного непостійний. Він являє собою суміш:

Отримання .

Властивості. Білий аморфний або дрібнокристалічний порошок ; практично не розчинний у воді , спирті , розчинний у HCl , HNO₃ . Змочений у воді порошок забарвлює синю лакмусовий папір у червоний колір ( рН < 7).

 

Ідентифікація .

1. Реакції на Bi₃⁺ ( a , b ) ( ДФУ ) :

2. Реакція з калію йодидом :

Утворюється чорний осад , розчинний в надлишку реактиву .

3. При прожаренні субстанції утворюються жовто -бурі пари і залишок ярко -жовтого кольору :

Кількісне визначення . Комплексонометрія ( Ph.Eur . ) ; В присутності індикаторної суміші ксіленового оранжевого. Титрант - 0,1 М розчин натрію едетат .

В точці еквівалентності відбувається зміна забарвлення розчину від рожево - фіолетового до жовтого :

Розрахунок роблять на вісмут оксид ( s = l / 2).

Застосування . В'яжучий , антисептичний засіб .

Зберігання . У добре закупореній тарі , що охороняє від дії світла .

Лікарські речовини, що містять вуглець Вугілля активоване ( Carbo activatus )

Отримують при сухій перегонці листяних порід дерев , без доступу повітря. Для збільшення адсорбційної здатності вугілля обробляють перегрітою парою при 180 ° С. При цьому віддаляються смолисті речовини. Кращі сорти вугілля отримують обробкою розчинами цинку хлориду , магнію хлориду , натрію гідроксиду або кислоти фосфорної з наступним нагріванням до ( 300-400 ) ° С для видалення просочень . Далі вугілля ретельно очищається від домішок промиванням водою і потім висушується . У субстанції є мікропори - видимі в мікроскоп d = 10^-1 до 10^-3 см; ультра пори - невидимі в мікроскоп

d = 9,2*10^-7 см. Ультра пори грають головну роль в адсорбційних процесах . Загальна поверхня цих пір в 1 г активованого вугілля 1000м² .

Так як речовина застосовується у великих дозах , Ph. Eur . пред'являє високі вимоги до чистоти . Не повинно бути сульфідів ( свинцево –ацетатний папір не повинен фарбуватися в коричневий колір) , міді , свинцю , цинку , які визначають атомно - адсорбційну спектрометрію ( ДФУ , 2.2.23 ) і мікробного забруднення.

Адсорбційну здатність визначають шляхом розчинення наважки активованого вугілля ( 0,3000 г) і антипірину (0,5 г) у воді (відбувається адсорбція антипірину ) . Антипірин , який не адсорбувався , визначають броматометрично (метод піпетування ) , індикатор - метиловий червоний. Титрування продовжують до знебарвлення індикатора. Паралельно проводять контрольний досвід.

У 100 г вугілля активованого повинно адсорбуватись не менше 40 г антипірину (диметилфенілліразоліна ) у розрахунку на суху речовину .

Застосування . При диспепсії , харчових інтоксикаціях , отруєннях алкалоїдами , солями важких металів.

Зберігання . У добре закупореній тарі.

Натрію гідрокарбонат ( дфу ) ( Natrii hydrohenocarbonas )

Отримання . Метод Сольве ( аміачний ) :

Гідрокарбонат натрію випадає в осад , так як він важко розчинний у воді.

Властивості. Кристалічний порошок білого кольору. Розчинний у воді , практично не розчинний у 96 % спирті

Нагрівання сухої субстанції або її розчину призводить до поступового перетворення в натрію карбонат .

Ідентифікація .

1. Реакції на Nа⁺ ( ДФУ ) .

2. При додаванні до 5% розчину субстанції 0,1 мл розчину фенолфталеїну з'являється блідо - рожеве забарвлення ( ДФУ ) .

3. При додаванні до субстанції розведеної СН₃СООН відбувається виділення бульбашок газу , при пропущенні якого через розчин барію гідроксиду утворюється осад , розчинний в кислоті хлористоводневій ( ДФУ ) .

4. Відмітна реакція СО₃^2- від НСО₃^- при взаємодії з насиченим розчином MgS0₄ . Гідрокарбонат утворює осад тільки при кип'ятінні.

Випробування на чистоту . Визначають прозорість , кольоровість розчину , домішки хлоридів , солей амонію , сульфатів , миш'яку , кальцію , важких металів , заліза.

Карбонати . pH водного розчину має бути не вище 8,6.

Кількісне визначення . Ацидиметрія ( ДФУ ) ; індикатор - метиловий оранжевий; ( s=1) :

Застосування . Антацидний засіб при підвищеній кислотності шлункового соку.

Зберігання . У добре закупореній тарі.