Приклади формулювання діагнозів:

№

п/п

Пропозиція

1.

Оптимальне ведення пацієнтів із коксартрозом полягає в комбінації нефармакологічних та фармакологічних підходів;

2.

При лікуванні хворих на коксартроз ураховують:

а)ризик фактора коксартрозу(ожиріння, несприятливі механічні чинники, фізична активність, дисплазія);

б)загальні ризики – фактори(вік, стать, супутні захворювання та фармакотерапію);

в)вираженість больового синдрому та ФНС;

д)локалізація та ступінь структурних ушкоджень;

г) побажання та сподівання пацієнта;

3.

Нефармакологічне лікування при коксартрозі вимагає постійного навчання хворого, виконання фізичних вправ, застосування допоміжних засобів(палиці та ін.), зменшення маси при ожирінні чи надмірній масі тіла.

4.

При слабкому та помірному больовому синдромі ефективним і безпечним анальгетиком першого ряду є парацетамол(до 4г/на добу) У разі ефективності засіб також є найкращим для тривалої пероральної аналгезії.

5.

У випадку неадекватної відповіді на парацетамол слід додати НПЗЗ у мінімальній ефективній дозі чи замінити парацетамол НПЗЗ. Краще призначати комбінацію неселективного або селективного ЦОТ – 2(коксиб).

6.

За наявності протипоказань, неефективності та /чи незадовільної переносимості НПЗЗ, як альтернатива показані опої дні анальгетики, можливо в комбінації з парацетамолом.

7.

Повільнодіючі симптоматичні засоби(глюкозамін, сульфат, хон дротин сульфат, діацерити авокадо,соя, гіалуронова кислота зменшують прояви ОА та є малотоксичними.

8.

При загостренні резистентному до анальгетиків та НПЗП, розглядається можливість в/с введення ГК, яке має проводитись під УЗД або рентгенограм.

9.

У молодих пацієнтів із симптоматичним коксартрозом, особливо за наявності дисплазії чи вірусної/вальгусної деформації, обговорюють такі хірургічні втручання, як остеотомія, та операції, що зберігають суглоб.

10.

Протезування суглобів виконуюється в разі рентгенологічно підтвердженого коксартрозу за наявності рефрактерного болю та ФНС.