Тема 5. Розробка та ухвалення управлінських рішень

5.1. Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень. Переваги та вади групового ухвалення рішень.

Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень виправдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв'язанні складних, істотних проблем, так званих ситуаціях з багатьма невідомими. При вирішенні простих, несуттєвих, шаблонних проблем процедурного характеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.

При використанні групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників, владні стосунки між ними та фізичне середовище, у якому працює група.

Переваги та вади групового ухвалення рішень.

Більший обсяг знань та інформації, що береться до уваги.

Час, що витрачається на розробку та ухвалення рішення.

Зростає кількість запланованих альтернатив. Тиск, примус з метою нав'язати власне рішення однією із сторін.

Краще сприйняття, розповсюдження та забезпечення виконання управлінського рішення. Можливе передчасне ухвалення (до розгляду всіх пропозицій) та нечітко визначена відповідальність.

Чим різноманітніша за складом група, тим більше ідей та пропозицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди. Індивідуальності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, примусове обмеження полеміки та робоче середовище активно впливають на ситуацію і на процес ухвалення рішення.

Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що обмежують проблеми групового мислення:

1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування проектів рішення;

Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення починається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив бажання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Основна умова висувати ідеї може будь-хто з учасників.

2) номінальний груповий спосіб;

Цей метод засновано на таких принципах:

а) з'ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює свої ідеї з цього приводу;

б) кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не розпочинається і)о тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну думку стосовно даного питання;

в) групове обговорення поклики не підсумувати, увиразнити та оцінити висунуті ідеї',

г) кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що визнана найдосконалішою.

5.2. Джерела та причини виникнення ризику. Дії керівника в умовах невизначеності.

Поняття ризикової ситуації можна визначити як сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику.

Ризикова ситуація зв'язана зі статистичними процесами і її супроводжують три одночасних умови:

• наявність невизначеності;

• необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різновидом вибору);

• можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

Слід зазначити, що ризикова ситуація якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності характеризується тим, що ймовірність появи результатів подій чи рішень стосовно цих подій у принципі не має одностайної альтернативи.

Ризикову ситуацію можна охарактеризувати як різновид невизначеності, при якій поява події ймовірна і може бути визначена. Тобто в цьому випадку об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність появи подій, що виникають у результаті сумісної діяльності партнерів по виробництву, дій конкурентів чи противника, впливу природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних досягнень тощо.

В умовах ризику керівник, що приймає рішення, має об’єктивне знання середовища дій і здатний об’єктивно прогнозувати ймовірну сутність явищ і результат або віддачу щодо кожного з можливих варіантів рішення.

Невизначеність ситуації ухвалення рішення пояснюється такими причинами, як відсутність достатньо повної інформації, виникнення випадкових факторів тощо. Тому ризик існує тоді, коли керівник, який приймає рішення, не знає заздалегідь його результатів, але здатний встановити об’єктивний розподіл імовірності можливих станів зовнішнього середовища й пов’язаних із

ними віддач або результатів. Аналіз факторів невизначеності у процесі прийняття управлінських рішень визначає вибір методів і підходів, які дають змогу урахувати дані фактори.

Отже, в системі підготовки кадрів для органів і підрозділів цивільного захисту все більшого значення набувають функції, принципи та методи управлінської діяльності, основи прийняття управлінських рішень.