Хi. Який внесок народу України у її визволення вiд фашистської окупацiї I перемогу срср над Нiмеччиною?

Проблема, що заключається в запитаннi, прямо стосується характеру вiйни проти фашистських загарбникiв у 1941-1945 рр. i в стислому виглядi формулюється так: чи була це вiтчизняна всенародна вiйна, чи, навпаки, народ України займав у нiй пасивну позицiю? В iсторичнiй лiтературi зустрiчаються обидвi трактовки, iстина ж встановлюється за допомогою методiв об'єктивностi та iсторизму.

Вже в першi мiсяцi вiйни з 22 червня 1941 р. до лав Червоної Армiї i Флоту з України влилося 2,5 млн.чол., а за останнiми пiдрахунками - понад 3 млн. чол. (без захiдноукраїнських областей). Згодом, в ходi визволення України з-пiд фашистської окупацiї червоноармiйцями стали ще близько 3,5-4 млн. чол., що загалом склало 6-7 млн.чол.

Проте, можливо, за такою масовiстю приховувалась примусова мо­бi­лiзацiя українцiв до чужої їм армiї, в якiй вони не хотiли воювати? Не можна заперечити, що стосовно незначної частини людей це мало мiсце, адже були в Українi й такi (як вiдзначав Президент України Л.Кучма в доповiдi з приводу 50-рiччя звiльнення республiки вiд фашистської окупацiї), хто з полiтичних мiркувань чи то з образи на владу або ж на несправедливiсть навiть служили гiтлерiвцям i їх окупацiйному режиму, приносячи в жертву Батькiвщину заради власних iнтересiв. Iсторик О.Субтельний нараховує таких близько 220 тис.чол. Однак узагальнення всiєї сукупностi фактичного матерiалу свiдчить протилежне. Лише в 12 областях України протягом 1941 р. до народного ополчення добровiльно вступило 1,3 млн. чол. Масовою була й явка громадян у вiйськкомати з проханням про їх мобiлiзацiю до Червоної Армiї, навiть з подоланням обмежень та перешкод за вiком, станом здров'я та iн.

Як же воювали українцi та уродженцi України в складi Червоної Армiї? З 9 млн. бойових нагород, що їх отримали представники народiв СРСР, на українцiв припадає до 2,5 млн орденiв та медалей. За кiлькiстю Героїв Радянського Союзу - 2 тис.чол. - вони посiдають друге мiсце пiсля росiян. У числi генералiтету Червоної Армiї в роки вiйни налiчувалось понад 300 українцiв. З 15 фронтiв, що дiяли в Червонiй Армiї за весь час вiйни, бiльше половини очолювались маршалами та генералами-українцями за походженням.

Стратегiчне значення у зривi фашистського плану "блискавичної вiйни" мали обороннi бої Червоної Армiї на Українi в 1941-1942 рр. i, особливо, оборона Києва (про неї дивись окреме запитання). Сотнi тисяч мирних жителiв України взяли активну участь у забезпеченнi цих боїв, будуючи обороннi споруди, мости, склади боєприпасiв i т.д.

Важливим свiдченням великого внеску народу України в перемогу СРСР над Нiмеччиною є масовий опiр ворогу на окупованiй ним територiї України. Про найпоширенiшi форми цього опору - економiчний саботаж i уникнення трудових мобiлiзацiй - йдеться в окремих запитаннях посiбника. Зупинимося на найбiльш активнiй i дiєвiй формi антифашистської боротьби (яка була й найбiльш небезпечною для людей), на пiдпiльно-партизанському руховi.

Пiд час фашистської окупацiї в Українi дiяли двi основнi сили партизанських i пiдпiльних формувань - комунiстичнi (тобто оранiзованi й керованi компартiєю, або стихiйно орiєнтованi на неї) та нацiоналiстичнi (ОУН-УПА). Масова героїчна ефективна боротьба українського народу проти фашистiв у першiй з названих сил має точнi науковi вимiри, оскiльки вона достатньо чiтко органiзовувалась i винагороджувалась. Близько 600 тис. месникiв України (501750 чол. у складi партизанських формувань i 103462 чол. у пiдпiльних органiзацiях i групах) знищили понад 0,5 млн. окупантiв та 5 тис. їх ешелонiв, 1568 танкiв i бронемашин, 15 тис. автомашин, 19 гармат, 211 лiтакiв, завдали багато iнших втрат. За цi результати партизани й пiдпiльники України отримали 63,5 тис державних нагород iз 152 тис.нагород для всiх партизан i пiдпiльникiв СРСР.

Спроби деяких iсторикiв применшити кiлькiсть українцiв у комунiстичних партизанських формуваннях, навiть з посиланням на окремi документи (О.Субтельний, наприклад, називає цифру 50 тис. чол.), не витримують наукової критики через їх вибiрковiсть щодо фактiв i документiв. Адже партизанськi загони створювались, несли втрати чи й повнiстю знищувались фашистами,а натомiсць виникали новi загони протягом 1941-1944 рр. Тому встановлення кiлькостi партизан потребує комплексного аналiзу всiєї сукупностi фактiв i документiв, на основi якого вже й у посткомунiстичнiй Українi 1994 року iсторики вийшли на цифру 600 тис.чол.

Стосовно антифашистської боротьби ОУН-УПА, то попри нама­ган­ня одних iсторикiв цiлком заперечити її, а iнших - ствердити, незаперечним є факт, що в самiй УПА вiдсутнi скiльки-небудь суттєвi узагальненi данi про органiзацiю, облiк i результативнiсть цiєї боротьби. Це якнайкраще засвiдчує їхню вiдсутнiсть, а окремi факти анти­фашистських боїв УПА локального значення лише пiдкреслюють їх тактичну виключнiсть у стратегiї керiвництва ОУН-УПА.

Великим є внесок України в створення матерiально-технiчної бази перемоги СРСР над Нiмеччиною.З республiки було евакуйовано i тим врятовано вiд ворога понад 550 великих пiдприємств - третину всiх заводiв i фабрик, евакуйованих з охоплених вiйною районiв Радянського Союзу. Евакуацiя 3,5 мiльйонiв жителiв України, передусiм квалiфiко­ваних робiтникiв та спецiалiстiв, науково-технiчної i творчої iнтелiгенцiї значною мiрою сприяло формуванню iндустрiальної бази фронту. Зокрема, на Урал прибуло 10-15% промислових робiтникiв України.

Темпи поновлення i пуску евакуйованих пiдприємств були надзвичайно високими. На кiнець 1942 року обладнання, евакуйоване з України, становило майже половину воєнної економiки країни. Воно давало бiльше воєнної продукцiї, нiж на старих мiсцях. Так, колектив Харкiвського заводу iм. Комiнтерну в 1942 роцi дав танкiв Т-34 в 3,6 рази, а в 1944 - в 5,3 рази бiльше, нiж у 1941 р. Через 18 днiв пiсля прибуття на нове мiсце почав випускати боєприпаси Київський завод будiвництва верстатiв iм.Горького, а ще через мiсяць все обладнання було введене в експлуатацiю. У 1942 р. завод виробив продукцiї в 2 рази бiльше (в грошовому виразi), нiж у 1940 р., хоч робiтникiв на заводi стало на одну третину менше.

Протягом 1941 р. також з України було евакуйовано понад 6 млн. голiв худоби, понад 1,6 млн. т. зерна та майже 300 тис. т. зернопродуктiв, 30 тис. тракторiв та частину комбайнiв автомашин, iн. матерiалiв і сировини, що стало вагомим фактором продовольчого забезпечення СРСР у вiйнi. Завдяки самовiдданiй героїчнiй працi селян вже до 15 липня 1941 р. у пiвденних областях України було зiбрано зернових з 959 тис. гектарiв, тодi як у 1940 р. на такий час їх було зiбрано тiльки з 415 тис. гектарiв. У рядi районiв Росiї евакуйованi з України селяни налагодили вирощування таких сiльськогосподарських культур, яких до того часу там не вирощували. Зокрема, в Саратовськiй областi у 1942 р. вiсiм українських колгоспiв вперше виростили цукровi буряки.

& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:

История второй мировой войны 1939-1945гг.- Т.3.- М., 1975.

Кучма Л. Велич подвигу народного // Урядовий кур'єр.- 1994.- 11 жовтня.

Коваль М. Український фактор у II свiтовiй вiйнi // Рiдна школа.-1995.- №5.

Король В. Цiна перемоги, мiфи та реальнiсть // Трибуна.- 1995.- №1-2.

Муковський I. Про внесок України у перемогу над нiмецько-фашистськими загарбниками // Народна армiя.- 1995.- 27 квiтня.

Муковський I.Т,Лисенко О.Є. Звитяга i жертовнiсть. Українцi на фронтах другої свiтової вiйни.- К.,1997.

Зiнченко Ю.,Кучер В. Правду iсторiї не затьмарити // Радянська Україна.- 1991.- 20-21червня.

С кем воевала УПА // Всеукраинские ведомости.- 1995.-5 мая.

Субтельний Орест. Україна: iсторiя.- К., 1991.

Сторiнки iсторiї Компартiї України: запитання i вiдповiдi.- К., 1990.