- •Методичні вказівки
- •Для студентів спеціальності 7.092203 “Електромеханічні системи автоматизації та електропривод” денної та заочної форм навчання
- •1. Синтез цифрової частини позиційної слідкучої системи з цифровим програмним керуванням
- •1.1. Проектування цифрової частини
- •1.2. Вибір типу датчика положення.
- •1.3 Вибір структури зрівняльного пристрою.
- •1.4. Побудова перетворювача цифра-аналог (цап)
- •2.Проектування аналогової частини позиційної слідкуючої системи.
- •2.1. Навантаження приводу псспк
- •2.2. Вибір виконавчого двигуна та редуктора
- •2.3 Вибір підсилюючих та корегуючих елементів псспк
- •3. Розрахунок елементів та основних параметрів позиційної слідкуючої системи з цифровим програмним керуванням
- •3.1. Завдання на проект.
- •3.2. Попередній вибір двигуна і типу підсилювача потужності
- •Вибір двигунів і розрахунок редуктора
- •3.3.1. Вибір двигуна постійного струму і розрахунок редуктора
- •Вибір двофазного асинхронного двигуна і розрахунок редуктора
- •Розрахунок редуктора
- •Розрахунок підсилювача потужності псс
- •3.4.1. Розрахунок трифазного реверсивного тиристорного перетворювача
- •3.4.2. Розрахунок реверсивного мостового підсилювача з транзисторами в ключовому режимі
- •3.4.3. Розрахунок двотактного транзисторного підсилювача потужності з навантаженням на змінному струмі
- •3.5. Проектування та розрахунок цифрової частини псс
- •Алгоритм розрахунку Генератор імпульсів та подільник частоти
- •3.6.Розрахунок параметрів нестабілізованих псс
- •Розрахунок параметрів нестабілізованої слідкуючої системи з двигуном постійного струму в лінійному наближенні
- •Розрахунок параметрів нестабілізованої слідкуючої системи з асинхронним двофазним двигуном у лінійному наближенні
- •3.7. Розрахунок параметрів псс, стабілізованих жорсткими зворотними зв’язками (ж33)
- •Розрахунок параметрів псс з двигуном постійного струму, яка стабілізована жз3.
- •Розрахунок параметрів псс з асинхронним двофазним двигуном, стабілізованим жзз.
- •3.8. Розрахунок попереднього підсилювача псс
- •3.8.1. Попередній підсилювач псс з двигуном постійного струму
- •3.8.2. Попередній підсилювач псс з двофазним асинхронним двигуном
- •4. Банк даних для виконання проектування та розрахунку псспк б1. Банк електродвигунів б1.А. Банк двигунів постійного струму
- •Б1.Б. Банк двофазних асинхронних двигунів серії ем-м
- •Б2. Банк спеціальних електричних машин б2.А. Тахогенератор постійного струму сл-м (з постійними магнітами)
- •Б2.Б. Асинхронний тахогенератор тг-5а
- •Б2.В. Безконтактний індукційний фазообертач (обертовий трансформатор) биф-112
- •Б3. Банк напівпровідникових приладів
- •Б5. Банк аналогових інтегральних мікросхем
- •Список літератури
3.5. Проектування та розрахунок цифрової частини псс
До цифрової частини ПСС входять (рис.3.15):
ОТ - обертовий трансформатор;
ПФК - перетворювач фаза-код;
ПЗ - пристрій зрівнювання;
РРО - регістр різниці та обмеження;
ЦАП - перетворювач цифра-аналог;
Кл - знаковий ключ;
ГІ - генератор імпульсів;
ПЧ - подільник частоти;
Ф - фільтр;
П - підсилювач.
Елементи ГI, ПЧ,Ф та П створюють джерело двохфазної напруги для живлення обмоток ОТ. ПФК є перетворювачем аналогового сигналу зворотного зв’язку в цифровий (АЦП). Елементи ПЗ та РРО утворюють вимірювальний пристрій з цифровим виходом, а разом з ЦАП - з аналого-вим виходом.
Вхідний та вихідний U1 сигнали ЦЧ - аналогові. Задане значення регульованої величини N вводиться в ПЗ двійковим кодом. Аналоговим є також вихідний сигнал Ф, П та ОТ.
Вихідні сигнали ГI та ПЧ являють собою послідовність однополярних прямокутних імпульсів. Вихідний сигнал ПФК виробляється в унітарному, а сигнали ПЗ та РРО - в двійковому кодах.
Діаграми сигналів показано на рис.3.16.
Генератор імпульсів (Рис.3.17)
Складається з логічних елементв НЕ1-НЕ4 та кварцового резонатора КР. Елемент НЕ1, який працює на ємнісне навантаження, та елемент НЕЗ, що керується пилоподібним сигналом (рис.3.18), повинні бути з відкритим колектором.
Частота ГI fг не повинна перевищувати допустимої для серії К155 величини 10 МГц. Рекомендується прийняти fг = 8 МГц.
Подільник частоти (рис.3.19).
Складається з трьох чотирирозрядних двійкових лічильників та логічного елемента НЕ. Вихідні сигнали Ncos та Nsin, що знімаються відповідно з виходів Q1 та Q4 третього лічильника (рис.3.20), являють собою послідовність прямокутних імпульсів, які зміщені один відносно другого на четверть періоду.
Рекомендується прийняти число розрядів ПЧ
nпч = 12 (2)
(три елементи (лічильника) з чотирма виходами кожний). Тоді частота вихідних імпульсів
fпч = fг/ 2nпч = 1,95 кГц (3)
буде знаходитися в межах робочого діапазону ОТ.
Квант кута
2 2nпч =2 -11 рад = 5,3` (4)
порядку похибки ОТ.
Діюче значення першої гармоніки вихідної напруги ПЧ
Uпч = (2/)(U1 - U0 ) (5)
де U1 та U0 - напруги логічних “1” і “0” на виході ПЧ.
Полосовий фільтр
Застосовується активний фільтр на частоті, найближчої до (З). Вихідна напруга Ф:
Uф = kф Uпч (6)
де kф - коефіцієнт підсилення фільтру.
Повинна справджуватися умова Uф Uвих m
Фільтр складається з двох мікромодулів типу 273 ФЕ1-01133, які включаються в канали синусоїдального та косинусоїдального сигналів.
Обертовий трансформатор
Застосовується безконтактний індукційний ОТ типу БИФ-112 з номінальною частотою fN=2 кГцfпч=1,95 кГц і похибкою О= 4,5` ,який працює у фазовому індикаторному режимі.
Повний опір обмотки збудження ОТ
Z=UN / IN (7)
де UN, IN - номінальні значення напруги та струму обмотки збудження ОТ .
Похибка вимірювання пристрою
в =от + =10` =2,910-3 рад
Допустима моментна похибка
м = с-в =с - 2,910-3 рад (8)
Підсилювач (рис.3.21)
Від Ф
Рис. 3.21. Підсилювач.
Кожний з двох каналів П складається з операційного підсилювача та емітерного повторювача на транзисторі Т.
Рекомендується вибирати напруги джерела живлення емітерного повторювача та емітерний опір на рівнях
Uж =+15 В; Re=Z
Діюче значення вихідної напруги емітерного повторювача повинно задовольняти нерівності:
(9)
яке випливає з умови відсікання транзистора Т ( приймається допущення, що Z активне). Максимальна потужність, яка виділяється на переході к - е транзистора Т
(10)
Транзистор вибирається з умов:
Uке доп > 2Uж; Pке доп Pке m (11)
Найбільший струм бази
(12)
Повинна справджуватися нерівність:
Iб m Uвих m / Rн min (13)
де Uвих m - напруга насичення ОП; Rн min - мінімально допустимий опір навантаження ОП.
Коефіцієнт підсилення П
kп = Uy / Uф = R2 / R1 (14)
Вихідна напруга ОТ
U= kот Uy, (15)
де kот - коефіцієнт трансформації ОТ.
Перетворювач фаза-код (рис.3.22)
До складу перетворювача входять:
К 1,2 - компаратори;
ФКI 1,2 - формувачі коротких імпульсів;
Т - R-S - тригер;
И - логічний елемент.
Перетворювач виробляє на виході в кожному тактовому інтервалі пакет імпульсів, що являє собою кут в унітарному коді N. тактова частота (3) визначається генератором ГI з поділь-ником частоти ПЧ. Фронт та зріз пакета відповідають моментам початку додатніх напівхвиль відповідно напруг Usin та U (див. Рис.3.16). Число імпульсів у пакеті
N= (/2)2nпч = 4096 (/2) (16)
В якості тригера можна використовувати і J-К- тригер. При цьому входи J,К та С заземлю-ються.Формувачі коротких імпульсів (рис.3.23) виробляють на виході короткі імпульси в моменти появи фронтів на виходах компараторів (рис.3.24). У ФКІ використовуються логічні елементи НЕ та И - НЕ з відкритим колектором. Ємкість С беруть порядку декількох сотень пФ.
Пристрій порівняння (рис.3.25)
Якщо m < , застосовується 12 - розрядний двійковий реверсивний лічильник, причому старший розряд Q12 застосовується як знаковий. Лічильник складається з трьох чотирирозрядних мікросхем. Задавальний сигнал у вигляді 11- розрядного двійкового коду подається з програмного пристрою на входи Д1Д11 лічильника.
Сигнал Nв унітарному коді подається протягом тактового інтервалу з виходу ПФК на вхід “-1” першого лічильника. Сигнал розузгодження Qв двійковому коді знімається з вихо-дів Q 1Q11.
Команда на скидання результату і початок нового відрахунку подається на входи С, R у вигляді коротких імпульсів Uy1, що виробляються ПФК в тактові моменти часу (див. рис. 3.22).
Лічильник відпрацьовує додатнє розузгодження в прямому двійковому коді з нулем в знаковому розряді
>0 Q=0, Q11,……,Qі,…….Q1 (17)
Від’ємне розузгодження відпрацьовується в зворотному двійковому коді з одиницею в знако-вому розряді
< 0 Q= 1,Q11,….Qі,…Q1, (18)
Де
Qі =1-Qі (19)
У тому випадку, коли <m< 2 , всі 12 розрядів лічильника використовуються як інформа-ційні, а знаковим служить молодший розряд додаткової (четвертої) чотирирозрядної мікросхеми.
Регістр різниці та обмеження (рис.3.26)
Блок РРО запам’ятовує в моменти появи імпульсів Uy2 (з ПФК) сигнал ПЗ і обмежує його рівень при “0” в знаковому розряді ПЗ восьмирозрядним двійковим числом з одиницями у всіх розрядах, якому відповідає число квантів розузгодження No =28 -1=255 (рис.3.27). При “1” у знаковому розряді та “0” хоча б в одному з розрядів 911 ПЗ, вихідний сигнал блоку приймає нульові значення в усіх восьми розрядах.
До складу РРО входять чотирирозрядні буферні регістри БР1 та БР2 і логічні елементи. При “0” на знаковому розряді і двійковому числі Q, що не виходить за границі восьми розрядів, на виході елемента 2И-1 буде “0”, а на виході елемента 2ИЛИ-3 -“1”.Сигнали розрядів 18 Q через елементи 4х2ИЛИ та 4х2И будуть передані на входи Д1Д8 БР1 та БР2.
Якщо з’явиться “1” в одному з розрядів 911, то на виході 2И-1 буде “1” і через елементи 4х2 ИЛИ та 4х2И на входи Д1Д8 поступлять одиниці. При “1” на знаковому розряді та розрядах 911 на виході 2И-1 буде “0”, а на виході 2ИЛИ-3 -“1”. Через елементи 4х2ИЛИ та 4х2И на входи Д1Д8 буде передано код Q. При появі “0” в одному з розрядів 911 на виході 2ИЛИ-3 буде “0”, елементи 4х2И розірвуть ланки входів Д1Д8 і на виходах Q1Q8 встановляться нулі.
Команда на зчитування у вигляді вузького імпульсу Uy2 поступає в тактові моменти часу від ПФК.
Якщо в ПЗ є 12-й інформаційний розряд, то в логічну схему РРО добавляються елементи 2ИЛИ-4 та 2И-2.
Цифро-аналоговий перетворювач (рис.3.28)
Перетворює вихідний двійковий код РРО Q0 в аналоговий сигнал-ступінчасту напругу U1. До складу ЦАП входять:
РМК - резистивна матриця з комутуючими ключами;
ОП - операційний підсилювач;
Кл - ключ (переривач).
Вихідний сигнал РРО Q0 у восьмирозрядному двійковому коді подається на входи
Q1Q8 РМК. Крім того, на РМК подається від’ємна опорна напруга, а на інверсний вхід ОП через Кл, що комутується знаковим розрядом ПЗ Qзн, та резистор R1 - додатня опорна напруга.
Q0
При Qзн =0 в деякому масштабі U1 повторює праву вітку (див. рис.3.27). В якості РМК застосовується 10-розрядний мікромодуль К 572 ПА1, в якому заповнюються тільки вісім розрядів
(20)
Максимальний вихідний сигнал при Qi=1 та i=18 дорівнює
(
-10
Величина кванта вихідної напруги
U1 =Uоп 2-10 (22)
При Qзн =1 з виходу РРО поступає сигнал в оберненому двійковому коді Q0, а ключ Кл замкнений і
де R=5 кОм - опір елемента резистивної матриці.
При опорі
R1=4R/(1-2-8) (23)
який забезпечує симетрію додатньої та від’ємної віток характеристики (рис.3.29),
(24)
Коефіцієнт підсилення цифрової частини ПСС
k1=U1/ (25)
Для резистивної матриці К 572 ПА1 |Uоп |доп =17 В. В ЦАП , який виробляє сигнал на постійному струмі, рекомендується
Uоп = 10 15 В (26)
У ПСС з двофазними асинхронними двигунами ЦАП є одночасно і модулятором. В якості опорного використовується напруга змінного струму на частоті обмотки збудження двигуна. Амплітуда опорної напруги не повинна перевищувати |Uоп| доп. Для К 572 ПА1 рекомендується
Uоп =7-10 В, діюче (27)
Якщо необхідно підвищити U1m, то можна використовувати в якості інформаційних 9 або 10 розряди РМК. У цьому випадку РРО повинен бути зроблений на таке ж число розрядів:
(28)
Слід замітити, що Uоп повинна вибиратися так, щоб U1m (або його амплітуда у випадку змінного струму ) не була більшою Uвих m ОП.