МВ-ДП-ЕКО-маг-2013
.pdfОрієнтація на будь-яке одне джерело інформації веде до порушення системного підходу.
Принцип всебічності вимагає враховувати всі, внутрішні зв'язки і відносини системи, а також фактори, що впливають на її функціонування.
Принцип системотворчих відносин вимагає визначення саме тих зв'язків між частинами або елементами системи, які забезпечують її цілісність, існування та розвиток.
Принцип субординації дозволяє будувати ієрархію елементів і відносин за певними чітко визначеними критеріями (мобільність, адекватність, керованість).
Принцип динамічності характеризує систему як таку, що постійно змінюється. Динамічність зумовлює існування достатньо гнучких зв'язків внутрігосподарської взаємодії між елементами системи.
Для теоретичного дослідження та практики суттєве значення має творче узагальнення передового досвіду, а також принцип випереджувального відображення, згідно з яким не слід обмежуватись лише констатацією наявного стану системи, — необхідно прогнозувати їх вірогідний розвиток у майбутньому.
Принцип всебічного системного підходу тісно пов'язаний з комплексним підходом, сутність якого проявляється у дослідженнях об'єкта в; цілому та окремих його елементів, включаючи внутрішні зв'язки. Комплексний підхід враховує також можливі напрями і побічні наслідки реалізації; заходів програми, проекту тощо.
Системний підхід зумовлює використання системного аналізу у наукових дослідженнях. Загальноприйнятої методики системного аналізу немає. Зазвичай до наукових інструментів системного аналізу відносять:
методи і процедури теорії дослідження операцій, що дають змогу розробляти кількісні рекомендації, необхідні при плануванні й організації цілеспрямованих дій;
методи аналізу систем, що використовуються для визначення завдань і вибору шляхів розвитку систем, оцінки поведінки систем в умовах невизначеності;
методи системотехніки – методи проектування і синтезу складних
систем у результаті вивчення способів функціонування їх елементів. За своїм характером системний аналіз є науковою методологією.
Використання системного аналізу в наукових дослідженнях передбачає проходження таких етапів:
формулювання проблеми;
визначення цілей;
використання і генерування альтернативних варіантів, які ведуть до досягнення поставлених цілей;
взаємне порівняння альтернатив та вибір оптимального способу досягнення мети.
11
3. СТРУКТУРА І ЗМІСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ (ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ)
3.1 Мета і завдання кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи
Дипломна (магістерська) робота є результатом теоретичної і практичної підготовки в рамках нормативної та варіативної складових освітньопрофесійної програми підготовки, а також конкретного самостійного теоретичного, експериментального чи інших досліджень. Вона є підтвердженням досягнення студентом необхідного кваліфікаційного рівня і сприяє розвитку ініціативи і самостійності, привчає майбутніх спеціалістів постійно поповнювати і поновлювати отримані в університеті знання, служить важливим етапом для цілеспрямованої ефективної майбутньої наукової роботи окремих із них. Глибоке знайомство з науковою літературою, вміння планувати й проводити експерименти, застосовувати набуті знання до розв'язування поставлених завдань, аналізувати та інтерпретувати отримані дані, використовувати сучасні комп'ютерні технології, вміння оформити і захистити роботу – це умови, які визначають рівень і якість підготовки магістра.
Виконання дипломної (магістерської): роботи передбачає:
систематизацію, закріплення та розширення теоретичних "знань студентів з екології;
поглиблене вивчення ними питань що розкривають глибину поставленого завдання в межах магістерської дипломної кваліфікаційної роботи;
оволодіння навичками самостійної, теоретичної, експериментальної роботи, комп'ютерними технологіями, користування літературними джерелами, прикладними програмами;
отримання науково достовірних результатів, їх методично правильне опрацювання й інтерпретацію;
якісне оформлення роботи, короткий і доступний виклад суті, роботи та чітке формулювання висновків.
3.2Тематика кваліфікаційної, дипломної (магістерської) робіт
Дипломна магістерська робота покликана засвідчити, відповідний рівень
фахової освіти студента. Вимоги щодо її змісту, творчого характеру, теоретичної і практичної значущості результатів є значно вищими, ніж вимоги до дипломної роботи. Теми магістерських робіт визначає випускаюча кафедра вищого навчального закладу. Однак студент-магістрант має право запропонувати свою тему роботи, належно обґрунтувавши її доцільність.
Тематика кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи повинна бути актуальною, відповідати сучасному розвитку науки і техніки. Передбачається можливість вибору теми із переліку, запропонованого кафедрою, що відповідає напрямкам наукових досліджень кафедри або тих закладів, в яких студенти проходять виробничу чи переддипломну практику. Можливий вибір тем з проблем наукових досліджень, які є спільними для декількох кафедр. При
12
підборі тематики дипломних робіт слід враховувати актуальні завдання науки, сільського, народного господарства і екологічної освіти.
Обрати тему магістерської роботи можуть допомогти такі процедури:
перегляд каталогів захищених робіт, ознайомлення з уже виконаними на кафедрі роботами;
ознайомлення з новітніми результатами досліджень у суміжних галузях науки і техніки, оскільки на межі різних галузей знань можна знайти нові, часом неочікувані рішення;
оцінка методів дослідження у конкретній галузі науки, передбачення можливості застосування методів, які засвідчили свою ефективність у суміжних галузях;
перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів, з
нових теоретичних позицій.
Істотно допомагають при виборі теми ознайомлення з аналітичними оглядами, статтями у спеціальній періодиці, консультації зі спеціалістамипрактиками, в процесі яких можна виявити маловивчені важливі питання.
При виборі теми основними критеріями є науковий і практичний інтерес студента та його нахил. Перевага надається темам, які мають зв'язок із затвердженими науковими програмами, планами, темами кафедр. Магістерська робота може бути продовженням і логічним завершенням досліджень, розпочатих у курсових роботах (проектах) та в період виробничих практик, які знайшли відображення у попередніх звітах. На матеріалах організації, яка була базою переддипломної практики студента, повинні вирішуватись конкретні виробничі задачі, формуватись розвиток самостійності й активності студента.
У відповідності до теми кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи студент отримує від наукового керівника завдання встановленого зразка з встановленим терміном завершення роботи (Додаток Б), яке затверджується рішенням засідання кафедри.
Науковим керівником магістерської роботи призначають, як правило, професора чи доцента кафедри, у сфері наукової компетенції якої спеціалізується магістрант, а для робіт, що виконуються на межі наукових напрямів, — одного чи двох наукових консультантів. Науковий керівник допомагає магістрантові оцінити можливі варіанти рішень. Проте прийняття рішення є прерогативою дослідника. Тільки автор роботи відповідає за прийняті рішення, за правильність отриманих результатів та їх інтерпретацію.
3.3 Етапи виконання магістерської роботи
Виконання магістерської роботи складається з таких основних етапів:
самостійне визначення напряму дослідження;
вибір і затвердження теми та плану магістерської роботи;
проведення досліджень і написання роботи (польовий, камеральний, лабораторно-практичний, теоретичний етапи, залежно від обраної теми, поставленої мети і методів виконання);
оформлення магістерської роботи;
13
підготовка матеріалів для їх впровадження в учбовий процес, або у виробництво (у разі отримання значущих науково-практичних результатів);
підготовка до публічного захисту і захист роботи.
Графік виконання магістерської роботи затверджується на початку проектування, контролюється науковим керівником і кафедрою. У випадку грубого порушення графіку, в результаті якого поставлені задачі не можуть бути виконані, студент не допускається до захисту магістерської роботи. Подання клопотання про відсторонення студента від захисту магістерської роботи здійснюється рішенням кафедри.
4. ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ 4.1. Основні положення
Якісне оформлення кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи має важливе значення, оскільки сприяє в подальшому розвитку необхідних навичок при написанні наукових робіт – статей, звітів, вмінню представити отримані наукові результати. Велику увагу потрібно звернути на грамотність і стиль викладу матеріалу. В роботі повинні зберігатись загальноприйняті назви одиниць вимірювання, система позначення різних величин, а також правила укладання бібліографічних описів та переліків.
Кваліфікаційна, дипломна (магістерська) робота повинна:
в стислій формі розкривати мету дослідження;
містити короткий аналіз стану вивчення проблеми за літературними та іншими інформативними джерелами;
мати обґрунтування методів дослідження, опис проведених експериментів, розрахунки та аналіз отриманих результатів, їх обговорення і висновки.
Матеріал представляється у вигляді таблиць, графіків, схем, діаграм, фотокопій, програмних продуктів і ін. Перевага надається графічним засобам, допускаються табличні варіанти, як вихідні, що розміщуються в додатках. Обробка результатів експерименту, проведених обчислень, здійснюється з використанням комп'ютерної техніки, що гарантує точність і виключає випадкові помилки.
Остаточно оформлена кваліфікаційна, дипломна (магістерська) робота має бути віддрукована в текстовому редакторі Microsoft Word, 14 pt, через 1,5 інтервали, береги: зверху, зліва, справа, знизу: 2; 3; 1,5; 2 (см) відповідно.
Кваліфікаційна, дипломна (магістерська) робота повинна містити такі обов'язкові частини:
титульний аркуш (Додаток А);
індивідуальне завдання (Додаток Б);
анотація (українською мовою);
зміст;
вступ;
14
основна частина, яка містить наступні розділи: літературний огляд проблеми; експериментальна частина (з результатами науково дослідницьких робіт); висновки;
перелік використаної літератури;
додатки.
Титульний аркуш є першою сторінкою пояснювальної записки. Типовий вигляд титульного аркуша до магістерської роботи виконаний відповідно до наказу №384 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від
29.03.2012 (Додаток А).
Індивідуальне завдання на магістерську роботу виконане відповідно до наказу №384 Міністерства освіти і науки України від 29.03.2012 видається на спеціальному бланку випускаючої кафедри і розміщується за титульним листом (Додаток Б). В загальну кількість аркушів не входить.
В завданні формулюють тему роботи, вказують вихідні дані, перелік питань, що належить розробити, перелік графічного матеріалу, який необхідно подати в результаті розробки. Наводиться календарний план етапів виконання роботи.
Анотація в стислій формі відображає зміст, методи дослідження і містить оцінку оригінальності й новизни отриманих результатів. Обсяг анотації до однієї сторінки машинопису у загальному для тексту форматі.
Зміст укладається з розділів та підрозділів роботи з указанням сторінок їх розташування у тексті. Оформляти зміст рекомендується, передбаченою для цього функцією програми Microsoft Office.
Вступ містить коротку характеристику теоретичного і прикладного значення теми, яка розробляється, оцінку актуальності та формулювання мети роботи. Тут автор вказує, в чому полягає новизна і актуальність роботи, обґрунтовує необхідність її виконання.
Основна частина роботи включає такі розділи: аналітичний – огляд літератури (стан проблеми), аналіз умов безпеки роботи і: охорони навколишнього середовища і розділи, які відображають методику, зміст і результати виконаної роботи.
В огляді літератури висвітлюють історію вивчення наукової проблеми, яка обрана для дослідження, подають повне і систематизоване представлення про сучасний стан питання, узагальнюють літературні дані, а також формулюють питання, які ще не достатньо вивчені і пропонується для розгляду в магістерській роботі. Огляд містить також характеристики вибраних методів дослідження, виклад основних теоретичних положень роботи.
В усіх формах накопичення матеріалу необхідно точно вказувати вихідні дані інформаційного джерела, а саме: прізвище та ініціали автора, назву публікації, видавництво, місце та рік видання, відповідні сторінки тексту, загальний обсяг роботи.
У процесі наукового пошуку дослідник звертається до великої кількості літературних джерел, в яких можна зустріти різні тлумачення окремих понять. Це викликає необхідність проведення теоретичної роботи з уточнення
15
поняттєвого апарату дослідження, що передбачає вибір та осмислення тих наукових визначень, які найбільш точно характеризують поставлену проблему.
Правильним є застосування вже апробованих, поширених, зрозумілих в екологічному плані термінів, що має суттєву ознаку високого рівня проведеного дослідження. Цього можна досягти, глибоко вивчаючи літературу, ознайомлюючись із різними існуючими підходами до визначення змісту певних наукових понять, вибору однієї з можливих точок зору та пояснення його в теоретичній частині дослідження.
Врозділі, в якому розглядається методика, зміст і обговорення результатів кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи, необхідно чітко і послідовно викласти зміст роботи, і описати всі проміжні і кінцеві результати. Він повинен відображати особистий творчий вклад магістранта в розробку теми. У кваліфікаційній, дипломній (магістерській) роботі, виконання якої пов'язане із проведенням експерименту, потрібно досить повно описати методику досліджень з обґрунтуванням її вибору. Якщо використовувались відомі методи, то детально описувати їх в основній частині роботи не потрібно. Опис цих методик можна помістити в додатках або зробити посилання на відповідні першоджерела.
Впідрозділі, де описуються проведені експерименти, необхідно-вказати мету конкретних дослідів, їх суть, оцінку точності і достовірність методики, доцільно дати характеристику приладів і апаратури, які використовувались при дослідженнях. Необхідно також привести дані про використані матеріали і методику їх обробки, приготування зразків, їх валідність і репрезентативність. Результати експериментальних досліджень представляються в Міжнародній системі одиниць (СІ) у відповідності з діючими стандартами.
Врозділі «Експериментальна частина» формулюються встановлені факти
ізалежності, приводяться міркування про переваги або недоліки обраної методики, виконується співставлення отриманих даних з теоретичними положеннями і порівняння з результатами інших досліджень, а також обговорення їх можливого застосування.
Врозділі «Висновки» рекомендується коротко, в кількох окремих тезах сформулювати отримані результати, їх оцінку на тлі сучасних знань, а також пропозиції щодо їх впровадження, перспективи подальших досліджень.
Врозділі «Додатки» включається допоміжний матеріал. Сюди належать:
картографічні об'єктів досліджень,
таблиці допоміжних даних;
графічний матеріал, таблиці великого формату;
додаткові ілюстрації або таблиці;
матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, висновки метрологічної експертизи; інструкції, методики);
додатковий перелік джерел, наприклад, Іnternet - ресурси, на які не було посилань у ПЗ, але які можуть викликати інтерес;
опис апаратури і приладів, які використовувались під час проведення експерименту, вимірів та випробувань;
16
акти або довідки про впровадження результатів наукових досліджень у
навчальному процесі чи у виробництві.
Кваліфікаційна робота повинна мати всі необхідні підписи. Підписання здійснюється в такому порядку:
студентом - автором роботи;
консультантами з відповідних розділів;
керівником дипломного проекту (роботи);
завідувачем випускаючої кафедри;
рецензентом.
За відсутності хоча б однієї з зазначених підписів магістерська робота до захисту не допускається.
4.2. Загальні вимоги до оформлення пояснювальної записки
Пояснювальна записка дипломного проекту (роботи) — це документ, який містить описовий матеріал про роботу, дослідження, розробки, що виконуються.
Пояснювальна записка (ПЗ) виконується відповідно до стандарту ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх комбінацій, залежно від особливостей та змісту.
Пояснювальна записка до дипломного проекту (роботи) роботи повинна бути надрукована українською мовою за допомогою редактора Word, шрифтом Times New Roman, розмір шрифту – 14, через 1,5 інтервал, на одному боці білого паперу А4 (210х297мм.). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297х420 мм).
Сторінки ПЗ слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші та його звороті не проставляють. Сторінки ПЗ нумерують, починаючи з 2 сторінки, номер сторінки проставляють в штампі пояснювальної записки.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам.
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
17
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.
Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т. д.
Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т. д.
Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.
Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т. д.
Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти і далі – на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять.
Якщо розділ або підрозділ складаються з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.
Позначення фізичних величин подаються в системі СІ.
При комп’ютерному наборі створення формул різного виду виконується за допомогою програми Microsoft Equation. Однойменні позначення у формулах і в тексті повинні бути однаковими за розміром та зовнішнім виглядом. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом ―де‖ без двокрапки.
При використанні у тексті нестандартних скорочень назв необхідно давати їх розшифрування.
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують
18
над таблицею. Назва має бути стислою , відбивати зміст таблиці і мати таку структуру:
Таблиця ___ – ______________________________________________________
номер назва таблиці
Таблицю розміщують на сторінці із урахуванням полів. Якщо таблиця займає кілька сторінок, потрібно її головку заміняти відповідно номерами граф, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці і на наступні сторінки переносити тільки номери граф.
Слово «Таблиця __» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження таблиці __» з зазначенням номера таблиці.
Примітки і виноски до таблиці потрібно писати безпосередньо під нею. Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.
Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід виконувати чітко, на білому аркуші паперу (з одного боку аркуша) і розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів. Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом «Малюнок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Малюнок 3 – Схема розміщення».
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.
Додатки слід оформляти після основного тексту на наступних сторінках пояснювальної записки. Додатки розташовують у порядку появи посилань на них у тексті. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» і велика літера, що позначає додаток. Для позначення додатків послідовно використовуються великі літери української абетки за винятком літер: Г, Є, З, І, Ї, Й, О,Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. д.
Більш детально з вимогами до оформлення робіт студенти можуть ознайомитись за стандартом ДСТУ 3008 – 95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".
19
4.3. Правила оформлення графічної частини
Усі схеми, графіки, креслення та карти повинні бути виконані з використанням комп'ютерних графічних редакторів. Як виняток, допускається вже на роздрукованих плакатах робити позначки тушшю або олівцем.
Міждержавний стандарт ГОСТ 2.301-68 «Единая система конструкторской документации. Форматы» встановлює такі формати аркушів креслень та інших документів, виконаних в електронному або паперовому виді, передбачених на конструкторську документацію всіх галузей промисловості і будівництва:
А0 = 841 • 1189 мм ± 3,0 мм;
А1 = 841 • 594 мм ± 3,0 мм;
А2 = 420 • 594 мм ± 2,0 мм;
АЗ = 420 • 297 мм ± 2,0 мм;
А4 = 210 • 297 мм ± 2,0 мм.
Увипадку коли доповідь проводиться із застосуванням мультимедійного проектора наочний матеріал друкується на аркушах формату А4 та скріплюється в окремі папки, а графічну частину дипломної роботи дозволяється друкувати на аркушах формату А3 в чорно-білому зображенні.
Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні написи, що заповнені відповідно до вимог.
Підпис керівника дипломного проекту (роботи) та завідувача кафедри на всіх аркушах графічної частини є обов'язковим.
Плакати є допоміжними засобами для аудиторного захисту дипломної роботи і виконуються за допомогою ЕОМ на аркушах формату А1. Вони повинні відображати графічний та текстовий матеріал необхідний для висвітлення суті роботи. На плакат можуть виноситись такі елементи: математичні моделі або формули розрахунків; графіки та діаграми; таблиці; схеми; тематичні карти-схеми; короткі текстові пояснення.
Всі плакати повинні мати заголовок, написаний без переносів і крапки в кінці. Нумерація плакатів здійснюється в правому верхньому кутку в порядку їх згадування в докладі. Формули, таблиці та ілюстрації повинні мати наскрізну нумерацію по всіх плакатах. Крім того, всі ці матеріали повинні мати заголовок. Заголовок розміщують над відповідним зображенням.
Лінії на картах і схемах, а також роздільні лінії в таблицях повинні бути товщиною не менше 1 мм.
Обсяг роботи. Обсяг кваліфікаційної, дипломної (магістерської) роботи погоджується із науковим керівником і складає орієнтовно 60-80 сторінок машинописного тексту. Додатковий матеріал, розрахунки, таблиці з експериментальними і проміжними даними, опис методик окремих специфічних досліджень, які є допоміжними, розміщуються в додатку не обмежуються за об'ємом і не входять в кількість загальних сторінок.
20