64. Реформаторські сили в кпрс на поч. 80-их рр. Історична роль ю.Андропова.

Позитивна роль Юрія Володимировича Андропова у викритті корупції, зміцненні обороноздатності країни загальновизнана. Але йому не вдалося увійти в історію країни реформатором. І причина того не тільки в передчасної смерті.

Андропов ніколи не соромився своєї ролі в боротьбі з дисидентами. Тому вся відповідальність за це в 1967-1982 роках лежить на ньому. Це, звичайно, підірвало позиції СРСР у світі. Але Андропов був переконаний у важливості боротьби. При Андропова не тільки розширився штаб КДБ, тут з'явилися нові підрозділи, навчальні заклади, НДІ. На керівних посадах опинилися люди з числа партійних працівників.

Андропов вважав, що з усякого роду противниками марксизму-ленінізму потрібно боротися. Не без участі КДБ виконувалися рішення про висилку Солженіцина, Сахарова.

У нього були конфлікти з Брежнєвим, один з яких закінчився заявою про відставку. Брежнєв не прийняв відставку Андропова, а пізніше навіть визнав, що отримана ним інформація з КДБ, що викликала у Брежнєва недовіру і протест, була вірною.

У той же час за участю Андропова була проведена широкомасштабна пропагандная кампанія з підвищення престижу органів безпеки і створення нового образу сучасного чекіста. З'явилося багато фільмів про розвідників, найкращим прикладом з яких є фільм "Дванадцять миттєвостей весни".

Діяльність Андропова була сконцентрована на знятті з постів корумпованих високопоставлених чиновників.

У влади (зовнішня політика).

Тільки-но зайнявши кабінет вождя Андропов вже 10 грудня 1982 року, погодився на обговорення на "самому верху" питання "Про залучення радянських громадян єврейської національності до активної участі в контрсіоністской пропаганді ". Природно, вирішили створити відповідну групу під егідою КДБ.

Андропов, як і раніше, будучи Головою КДБ, не відкинув від себе і кілька делікатної сфери діяльності.

У жовтні 1983 політбюро обговорило незвичайне питання: "Про ініціативу Радянської держави у зв'язку з майбутнім вступом людства в третє тисячоліття ". Утворили навіть спеціальну комісію (Черненко, Горбачов, Алієв), вирішили виступити з ініціативою в ООН про прийняття підготовленого в Москві проекту декларації "Світ, прогрес і процвітання "(програма міжнародного співтовариства націй на 1985-2000 роки).

Сам Андропов в 1983 році чи не більшу частину часу свого швидкоплинного правління присвятив ракетної темі. Були зроблені широкомасштабні спроби мобілізувати світ, громадської думки проти ядерних планів США сконцентрувати на цьому зусилля західно-європейських робітників і комуністичних партій.

65. М. Горбачов і концепція перебудови в срср, її криза у 1990–1991 рр. Державний

сувере­ні­тет України й суспільно-політична боротьба з проблеми збереження СРСР.

Прихід до влади М. Горбачова На середину 80-х рр. СРСР охопила економічна, соціальна і політична криза, що безпосередньо відбивалася на морально-психологічному стані суспільства. Спроби реанімувати систему силовими методами під час короткого перебування при владі Ю. Андропова (листопад 1982 р. —лютий 1984 р.) не виправдали себе. Обрання на вищі партійні й державні посади престарілого і тяжко хворого К. Черненка перетворилося на загальний фарс, проте за ним стояли консервативні, неосталіністські сили. У березні 1985 р., після смерті К. Черненка, постало питання про нового генерального секретаря ЦК КПРС. На пленумі ЦК КПРС (11 березня) лідером партії, за вирішальної підтримка А. Громика, було обрано 54-річяого секретаря ЦК КПРС І члена політбюро Михайла Горбачова, який уособлював реформаторське крило вищого керівництва КПРС. З приходом до влади М. Горбачова сталися кардинальні зміни в керівництві партії та країни, без яких було неможливо починати здійснення нового політичного курсу.

Передумови перебудови.

Більше ніж десять рокiв тому керiвництво КПРС проголосило курс на перебудову. За масштабом викликаних нею змiн в Європi, та й у всьому свiтi її справедливо порівнюють з такими iсторичними подiями, як Велика французька революцiя чи Жовтень 1917 року в Росiї. Вiрно й те, що вона носить затяжний характер. В останнiй час все рідше вимовляють саме це слово - " перебудова ", зате все частiше кажуть , що вона завершилася , вичерпавши себе i зазнала поразки.

Так закінчилась перебудова чи ні? Вона є чи, в усякому разі, була? Щоб вiдповiсти на цi запитання , проглянемо в загальних рисах як вона розвивалася , і які викликала зміни.

Отже, термiн " перебудова " з'явився в нашiй полiтичнiй лексицi в 1985 році. Але чим саме була тогочасна “перебудова "?

Квiтень 1985 року поклав початок повiльним , обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення iснуючої системи. Причиною " ремонту " стало вiдставання вiд США в гонцi космiчних озброєнь : нездатність з економiчних причин дати вiдповiдь на програму " зоряних вiйн " впевнила керуючі кола СРСР у тому, що змагання в сферi високих технологiй вже майже програно ( про близькiсть економiчної кризи каже хоч би такий факт : в 1971-1985 рр. була присутня вiд'ємна динамiка зростання по найважливiшим економiчним показникам. Темпи зростання нацiонального прибутку складали у восьмiй п'ятирiчцi - 41 %, у дев'ятій -28, у десятій - 21, в одинадцятій - 17 вiдсоткiв. ) .

Отож новий Генеральний секретар М. С. Горбачов спочатку лише вiдроджував часи хрущовської " відлиги ". Мова йшла зовсім не про те, щоб змiнити систему - iснуюча цiлком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - передусiм мiжнародних умов. В першому проектi перебудови в основу ставилася технологiя, а не людина ,якій вiдводилася незрозумiла роль " людського чинника " Суспільно-політична боротьба з проблеми збереження СРСР

Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників - антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС;рос. - ГКЧП). До нього увійшло 8 чоловік, серед яких були голова Веховної Ради СРСР А.Лук"янов, віце-президент СРСР Г.Янаєв , прем"єр-міністр В.Павлов , голова КДБ В. Крючков , міністр оборони Д .Язов, міністр внутрішніх справ Б .Пуго. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій , громадських організацій і масових рухів . Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій , страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були

введені танки та бронетранспортери.

Щоб зупинити процес стихійного, хаотичного розпаду існування союзних структур,не допустити пролиття крові, 7-8 грудня 1991 р. відбулася зустріч в Бєлавезькій пущі (Білорусь)керівників Білорусі,РРСФР і України, на якій було підписано" Угоду про створення СНД ", відкритого для всіх колишніх республік СРСР.

Після цього Президенту неіснуючого Союзу нічого іншого не залишалося як подати заяву ,в якій він писав ,що вважає свою місію завершеною.

Таким чином, 25 грудня 1991 р. М.С. Горбачов склав свої повноваження.

Отже, СРСР припинив своє існування, а колишні його республіки (у тому числі і Україна)стали незалежними юридично ,їх народ приступив до розв"язання трьох доленосних історичних завдань:

- створення незалежних держав;

- знищення тоталітаризму ;

- реформування комуністичного способу виробництва.