2. Історія та перспективи розвитку урбанізації.

Утворення та постійне збільшення площі і чисельності населення міст, надбання сільськими поселеннями міських признаків, масове переселення у міста, збільшення ролі міст у соціально-економічному розвитку суспільства, формування міського населення, що веде специфічний спосіб життя, а також „міських” популяцій флори і фауни складають сутність процеса, який називається урбанізацією. (від лат urbanus – міський). Показник урбанізованості країни чи регіону – це доля населення, що проживає у містах, і визначається по даних національних переписів населення.

Перші міста з’явилися більш ніж 5000 років тому. Це були невеликі поселення людей, об’єднані загальними інтересами (безпека, землеробство, скотарство). Символом міста була стіна, яка захищала мешканців. Населення – дек. тисяч чоловік, розміри – відстань, яку мігла пройти людина пішком. Створювалися старовинні міста в долинах річок (Ніл, Тібр, Інд) найбільш благодатні для землеробства та скотарства. Покращення умов життя в поселеннях, велика безпека активізували ріст міст, створювалися міста – держави (Рим, чисельність до початку ери 1 млн, Афіни, Спарта). Ці міста дали людській цивілізації фундаментальні основи державного управління, культури і мистецтва. Але це не були міста в сучасному розумінні, це величезні сільські поселення з окремими великими будівлями, хоча рівень життя в них (для еліти) достатньо був комфортний.

Сам процес формування міст можна умовно поділити на 3 стадії:

1 стадія. (до 16-17 ст.) жителі міста використовували в основному місцеві джерела їжі та води, енергію вітрових і водяних млинів, коней, переважав ручний труд. Відходи – продукти життєдіяльності людей і домашніх тварин. Екологічні проблеми – забруднення відходами джерел водозабезпечення – інфекційні захворювання, перенесення хвороб з тварин на людей (чума від крис).

2 стадія – розвиток доріг, морського та сухопутного транспорту, відкриття можливостей використання теплової енергії для транспортних і виробничих цілей. Вплив промисловості не перевищував границь самоочищення довкілля. (18 ст.)

3 стадія – початок її - 19 ст., пов’язана з промисловою революцією, що привело до різкого збільшення впливу на довкілля. Уже в 1900р в сучасному розумінні урбанізованою стала Великобританія, а в 2 половині 20 ст практично всі індустріальні країни стали урбанізованими. Ускорений темп урбанізації на сучасному етапі пов’язаний з подальшим розширенням енергетичних потреб суспільства, появою нових видів транспорту, розвитком системи комунальних послуг, високим рівнем комфорту життя, інтелектуального спілкування.

На рубежі 20 і 21 століття населення Землі, по даним ООН, досягло 6 млрд чоловік. При цьому темпи росту населення різко збільшилися у 2 половині 20 століття. В цей же період різке збільшення міського населення, чисельність якого на межі віків складає 3 млрд (половина). Нині у світі нараховується 160 міст з мільйонним населенням. З’явилися міста – мегаполіси, чисельність населення в яких становить 10 млн чоловік і більше (Нью-Йорк, Мехіко,Токіо, Лондон, Москва ін)

Значно зростає чисельність населення і у містах України. Так, у порівнянні з довоєнним переодом кількість населення у містах збільшилося: Львів – у 2-3 раза, у Луцьку, Житомирі – 5-6 р, Києві, Дніпропетровську, Кривому розі – у 7-10р. У Києві мешкає близько 3 млн ч.

Особливістю сучасного етапу урбанізації є укрупнення міст, злиття близько розташованих міст і селищ в единий міський комплекс – мегаполіс) Приклад: Великий Нью-Йорк, Бостон, Вашингтон з населенням більше 30 млн ч.; Амстердам – Брюссель- Кельн – 50 млн ч.; в Україні – Горловка – Донецьк – Макеевка, краматорск – Константиновка – Славянск. Ці зверхміста називаються конурбації.

Інтенсивність урбанізації в країнах істотно залежать від рівня їх промислового розвитку. В найбільш розвинутих індустріальних країнах рівень урбанізації – 60-70%. У міру промислового зростання ступінь урбанізації країн що розвиваються, зростатиме. Це перший резерв урбанізації. Другий – подальший ріст міст промислово розвинутих країн.

Розглянемо перспективу урбанізації.

З усієї поверхні землі (510 млн км²) площа суші (146 млн км²), яка придатна для життя за кліматичними умовами - 70,6 млн км, тобто не більше як 3% загальної площі суходолу. Площа, придатна для міської забудови 28,1 млн км². На сьогодні 15% даної території під містами. Середня щільність населення людей на Землі – 50 люд/км², у містах в 10 р. більша. Зараз існує в крайньому разі 7-кратний запас площ, придатних до урбанізації.

Отже, можливості розширення площі міст значні. І цим широко користується міське населення. За останні десятиліття темп росту міста в 2 рази перевищує темп росту їх населення. Місто наступає на приміські території, які в свою чергу на сільську місцевість.

Рисунок 1 - Динаміка урбанізації за період 1990 – 2010рр

млн. чол (тис км²)

12 000 600

10 000 3 500

8000 400 чол/км²

6000 1 300

4000 2 200

2000 100

00

1950 1960 1970 1980 1995 2010

роки

1 – площа міст (тис км²)

2 – чисельність міського населення (млн чол)

3 – щільність міського населення (чол/км²)

Міські жителі потребують не тільки території, але і інші важливі ресурси і продукти (вода, їжа, енергія). Збільшення споживання ускладнює екологічні, соціальні, економічні проблеми урбанізації.

20 століття вважається століттям урбанізації. Очікується, що в перспективі населення Землі мешкатиме переважно в містах. Але потрібно розуміти, що не тільки чисельність міст, кількість їх населення та площа визначає урбанізацію. У країнах, що розвиваються (Азії, Африки) спостерігається так звана „неправдива урбанізація”: доля міського населення росте, а ступінь урбанізованості ні, тому що мігранти з сільської місцевості зберігають попередній спосіб життя. В той же час у багатьох розвинутих країнах, серед найбільш багатого населення спостерігається тенденція до поселення за територією міста, але це не зменшує урбанізацію. Тому можна зробити вивід, що міським вважається населення, яке веде особливий – міський спосіб життя.

Так житель міста має більший вибір товарів та послуг, не виходячи за межі свого населеного пункту, більшу можливість отримати добру освіту та реалізувати себе, доступ до культурних цінностей та інформаційних ресурсів; частіше користується міським та особистим транспортом, місто роботи і життя в різних місцях, в той час як у сільського ферма є і місце проживання і робота. Відпочинок „без цілі”, туризм – признак міського способу життя. Політичне життя в містах.

З іншої сторони, висока щільність населення, конкуренція на ринку праці роблять життя міських жителів більш насиченими стресами, крім того в місті високий рівень забруднення, патології у міського населення в порівнянні з сільським. У містах нища народжуваність, тому урбанізацію розглядають як фактор регуляції чисельності населення. У містах соціальні „хвороби” – невирішені житлові питання, злочинність, наркоманія, більше самовбиств. Порушення сімейних контактів, звуження „сімейного круга” спілкування приводять до більшої замкнутості населення, у порівнянні з селом. Індивідалізм, раціоналізм і прагматизм міського життя протиставляється традиційному громадському укладу селян.

Але не можна вважати урбанізацію чимось протиприроднім. Процес урбанізації приводить до суттєвих змін як біологічних, соціальних характеристик людини, так і середовища її існування. Причини, що визвали урбанізацію:

1. накопичення і розподілення природніх і людських ресурсів, концентрація виробництва, обміну, управління в цілях їх ефективного використання (концентрація)

2. найбільшого задоволення різних суспільних і індивідуальних потреб людини – біологічних, психологічних, етнічних, трудових, економічних, соціальних (бажання жити краще)

Урбанізація відбулася під впливом багатьох факторів, які можна згрупувати за ознаками: промислове виробництво, невиробнича містоутворювальна діяльність, інтенсифікація с/г, міжфункціональна взаємодія, вплив світового господарства, наслідки „демографічного вибуху”.

З іншої точки зору, урбанізація – це розвиток „видової програми” homo sapies, а місто є одним із типів проживання людини. Процес урбанізації носить глобальний характер, і є фактором перетворення географічної оболонки в цілому.

СРБ. Глобальний кризи цивілізації

Лекція 2