ekzamen_kultura_1

Пам'ятник Т.Г.Шевченку в Полтаві роботи Кавалерідзе

Архітектурний стиль: соціалістичний реалізм з елементами кубізму та конструктивізму

Скульптор: Кавалерідзе Іван Петрович

Встановлений: 12 березня 1926

Пам’ятник класику російської літератури Гоголю Миколі Васильовичу встановлено у 1934 р. на перехресті вул. Леніна і Гоголя. До 1 листопада 1913 року на спорудження пам'ятника М.В. Гоголю було зібрано достатньо коштів, пам'ятник планувалось встановити перед приміщенням міського театру ім. М. В. Гоголя, але в зв'язку з першою світовою війною справу було відкладено. У перші роки Радянської влади місцеве керівництво заборонило ставити пам'ятник "буржуазному" письменнику і скульптура лежала на одному із складів до 1934 року. Автор - скульптора Л. В. Позен.

Мініатюра «Євангеліст Іоанн з Прохором»

Назва: Пересопницьке Євангеліє

Дата створення: 1556–1561

Обсяг: 482 аркушів (пергамент)

Розміри: 380 x 240 мм (оправа, вага 9,3 кг)

Тип документа: Рукопис з мініатюрами

Предмет: Євангеліє

Національна бібліотека України, Київ

Т.Г.Шевченку

Гоголь М.В.

ПолтНТУ

Девіз: Де єдність, там і перемога

Заснований 1930

Рівень акредитації IV

Ректор Онищенко Володимир Олександрович

Розташування Полтава

Студентів ~10000

Докторів наук 32

Професорів 36

Адреса Полтава, Першотравневий проспект, 24.

Пектораль із Товстої могили — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е.

Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана зі золота 958 проби[1]. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. На думку вчених, пектораль була виготовлена ​​грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Образами, з яких можна робити списки ікон Трійці, встановленими Стоглавим собором у 1551 році, являються старі грецькі фрески і ікона "Живоначальної Трійці" Андрія Рубльова. Образ Трійці, створений Андрієм Рубльовим, передає індивідуальність кожного ангела за допомогою художніх засобів, але без додання ангелам іпостасей. Ікона Трійці, створена за образом "Живоначальної Трійці" Андрія Рубльова відповідно до канонів Православ'я, підписується "Свята Трійця". (ІКОНОПИС)

Замок Любарта або Луцький замок

Статус: Пам'ятка архітектури національного значення

Місце розташування:Волинська область, м. Луцьк

Архітектурний стиль: готика, ренесанс

Матеріал: цегла

Початок будівництва: 1350-ті

Центральний корпус університету — пам'ятка архітектури першої половини 19 століття (класичний стиль) — є складовою частиною ампірного ансамблю Полтави, споруджений у 1828—1832 роках за проектом петербурзького архітектора Людвіга Шарлеманя як приміщення для інституту шляхетних панн.

Пектораль виявлено 21 червня 1971 року під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила поблизу міста Орджонікідзе Дніпропетровської області.Керівник експедиції — Б. М. Мозолевський.

Розташування Україна, Київ

Замовник князь Володимир Великий, князь Ярослав Мудрий

Початок будівництва 1011

Кінець будівництва 1018 (інші дані — 1017, 1037)

Стиль: візантійський (первісний), українське бароко (сучасний)

Адреса: Софійська площа

Належність: музей

Свя́то-Хрестовоздви́женський жіно́чий монасти́р (Здвиженський, Воздвиженський монастир) — православний жіночий монастир розташований у Полтаві, заснований у XVII ст.Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господня споруджений як головний храм монастиря 1689–1709 коштом Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея. За деякими даними освячений 1759. Пам'ятка архітектури українського бароко.

Монумент встановлено 30 серпня (12 вересня) 1903 року. Розташований пам'ятник на своєму первинному місці — на бульварі Котляревського (до 1908 року — Протопопівський бульвар).Проект погруддя Котляревському належить Леоніду Позену, постаменту — архітектору О. Ширшову; виконав з дніпровського граніту архітектор П. Певний.

Автор проекту: Леонід Позен, О. Ширшов

Архітектор: П. Певний, О. Зінов'єв

Скульптор: П. Певний

Матеріал: граніт, бронза

Встановлений: 20 серпня (12 вересня) 1903

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі.

Адреса м. Полтава, вул. Свердлова, 2-а

Належність УПЦ (МП)

У роботі над пам'ятником брали також участь художник В. Волков і архітектор О. Зінов'єв. Пам'ятник являє собою бронзове погруддя, увінчане лавровим вінком, і встановлено на постаменті.

Головний будинок Полтавського кадетського корпусу зведено у 1835-1840 роках в стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М.І. Бонч-Бруєвича. Займає північно-західну ділянку Круглої площі, яка спочатку відводилася для чоловічої гімназії. Найбільший серед споруд ансамблю (довжина головного фасаду — 132 метри). Мурований, триповерховий, Т-подібний у плані. Розташований на вулиці Жовтневій, 42.

Золоті́ воро́та — головна брама стародавнього Києва. Свою назву одержали за аналогією і зразком із Золотими воротами в Константинополі. Наприкінці 17 століття перед воротами, у зв'язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, збудовано земляні бастіони, а вже у середині 18 століття руїни колись головного виїзду в місто було засипано землею. 1970 року було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би їх, а й відтворював первісний вигляд споруди. Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму.

Полтавський краєзнавчий музей розташований на місці садиби козака Павла Руденка[4], де 1872 року був побудований новий будинок Полтавського губернського земства. Засновано 1891

901 року старий будинок земської управи був розібраний. 1902 року на його місці розпочалося будівництво нового, яке закінчилося у 1908 році. Початковий проект споруди в стилі французького ренесансу розробив полтавський архітектор Олександр Ширшов, але завдяки підтримці українського художника Сергія Васильківського конкурс виграв проект художника і архітектора Василя Кричевського в стилі українського модерну.

В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того періоду. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконано за мотивами стародавньої підлоги Софії Київської.

Свято-Успенський кафедральний собор — православний храм-кафедральний собор (Полтавська єпархія УПЦ КП), розташований у обласному центрі місті Полтаві; визначна пам'ятка козацького бароко 2-ї половини XVIII століття. На місці сучасного Свято-Успенського собору, який був центром полтавської кріпості, старої Полтави, існувала дерев'яна Успенська церква, яка була "градським собором". Останні свідчення її існування записані ще в 1695 р.

Замовник полтавська козацька старшина

Початок будівництва 1751

Кінець будівництва 1770

Стиль українське бароко

Адреса Соборна площа, 1

Належність УПЦ КП: Полтавська єпархія

Іва́н Федоро́вич, Іван Феодорович, Іван Федоров (1510—1530 — † 5 (15) грудня 1583, Львів) — діяч східнослов'янської культури, один із перших (після Швайпольта Фіоля та Франциска Скорини) східнослов'янських типографів, а також гравер, інженер, ливарник. Разом з білорусом Петром Мстиславцем видрукував в 1564 році в Москві свою першу книгу — «Апостол». У 1566 році через переслідуванням з боку вищого російського духівництва та боярства покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. В вересні 1572 року переїхав до Львова, де у 1574 році уклав і надрукував перший східнослов’янський посібник — «Буквар» з граматикою та здійснив друге видання «Апостола».

(руський стиль, різьблення, ужиткове)

"Апостол" поч. 17 ст. Переписаний з "Апостола" Івана Федоровича 1574 року. Музей Острозької академії. 2007 рік.

Пам'ятник Івану Федорову розташований в центральній частині міста на вулиці Підвальній у двох кроках від Домініканського собору та Ансамблю Успенської церкви. Скульптура була зведена 26 листопада 1977 львівськими скульпторами на честь 400-річчя початку книгодрукування на Україні. Іван Федоров - український і російський першодрукар, діяч східнослов'янської культури, один з учасників Львівського Ставропігійського братства, яке сприяло розвиткові української культури і зміцненню політичних і культурних зв'язків з російським народом, організувало школу вищого рівня та друкарню. Федоров в одній руці тримає книгу, а другою рукою ніби сіє зерно знань на львівські тротуари. Навколо пам'ятника розміщується один з найбільших книжкових ринків Львова.

Петро́ Івоні Моги́ла  — молдавський боярин Молдовського князівства, український політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року,екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року. За його участю був заснований найбільший в Малоросії центр освіти - Могилянська академія.

Стиль

візантійський (первісний), українське бароко (сучасний)

Парсуна- ранній «примітивний» жанр портрета в Російському царстві, у своїх живописних засобах знаходився в залежності від іконопису.

Спочатку синонім сучасного поняття портрет незалежно від стилю, техніки зображення, місця і часу написання, спотворення слова «персона», яким в XVII столітті називалися світські портрети.

Григо́рій Са́вич Сковорода́ — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Портрет роботи невідомого художника

Театр – синтетичне м-во.

Собор святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі.

Свя́то-Хрестовоздви́женський жіно́чий монасти́р (Здвиженський, Воздвиженський монастир) — православний жіночий монастир розташований у Полтаві, заснований у XVII ст.

Знаходиться на горі над р. Полтавка, домінуючи над містом і околицями.

 Очолював будівництво ігумен Лубенського Мгарського монастиря Калістрат.

Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господня споруджений як головний храм монастиря 1689–1709 коштом Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея. За деякими даними освячений 1759. Пам'ятка архітектури українського бароко.