19. Статистика цін та тарифів на макрорівні

З економічної теорії відомо, що ціна є формою виразу споживчої вартості одиниці товару або послуги. В конкретних умовах місця та часу ціна може мати певні відхилення від реальної споживчої вартості, обумовлені впливом випадкових причин та обставин, або дією системних чинників. Показники статистики цін дають характеристику їх рівня, структури та динаміки. Державна статистика веде спостереження та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі та інші ціни і тарифи.

В умовах ринку значення статистичних досліджень цін і тарифів та складність отримання інформації одночасно підвищуються, що знайшло своє відображення в багатьох розділах Програми реформування державної статистики на період до 2002 року (К., 1998), яка успішно виконується.

До завдань статистики цін та ціноутворення безпосередньо входять:

а) дослідження рівня, структури та динаміки оптових та роздрібних цін і тарифів на послуги;

б) внутрішні регіональні та міждержавні порівняння цін та тарифів і їх динаміки;

в) розрахунок індексів-дефляторів для оцінки динаміки макроекономічних показників системи національних рахунків (СНР), зміни фізичного обсягу виробництва в окремих галузях народного господарства, динаміки споживання населення та купівельної спроможності грошей.

Вирішення цих завдань в умовах ринкових відносин потребує використання особливих методик статистичного спостереження та дослідження, що враховують специфіку об’єкта та значимість і можливості подальшого використання отриманих результатів на міждержавному, загальнодержавному, місцевому, галузевому та інших господарсько-адміністративних рівнях. Окрім того, здобута інформація про ціни та тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності при дослідженні загального стану товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивченні інвестиційної та страхововї діяльності, виробничого, невиробничого та особистого споживання населення, загальній оцінці рівня життя, а також інших не менш суттєвих питань економічної практики, яким присвячені відповідні розділи підручника. З огляду на це, розглянемо далі питання змісту та методики формування й дослідження інформації, що традиційно надається Державним комітетом статистики України під назвою «Ціни та тарифи».

19.1. Види цін та організація статистичного спостереження за їх рівнем та структурою

Згідно з чинною в Україні версією системи національних рахунків (СНР) потоки продукції та надання послуг оцінюються за цінами, що фактично застосовуються в операціях. По ринкових товарах та послугах основними цінами є ті, що склалися на ринку в період виробництва. Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю.

СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покупців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску товарів та послуг, що складається на підприємстві, яке виробляє продукцію або послуги. Вона складається з вартості прямих витрат виробничого підприємства та проміжних витрат виробника, що вимірюються ним за цінами покупця (продукти короткострокового користування і послуги інших виробників, що використані виробництвом, включаючи ремонт і обслуговування основних фондів; куповані науково-технічні розробки та дослідження, поточні витрати по купівлі і продажу землі та нематеріальних активів, фінансові вимоги тощо), прибутку виробника, а також сальдо побічних податків з відрахуванням отриманих субсидій. Ціна покупця є ринковою вартістю товарів та послуг до місця доставки покупцеві. Вона дорівнює цінам виробників з доданням торговельних та транспортних націнок до ціни виробника, сплачених покупцем. Залежно від обсягу та мети реалізації товарів розрізняють оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни використовуються при продажу товарів у великих обсягах. Метою покупця в цьому випадку є подальше виробниче використання купованого товару, або перепродаж отриманого товару меншими обсягами з виконанням ним додаткових операцій із сортування, доставки, упакування, комплектації і т. п., що задовольняють потреби споживачів — виробничих підприємств або домашніх господарств. Державні оптові ціни встановлюються при цьому на продукцію та послуги підприємств та організацій державного сектора економіки. Вони значною мірою впливають на рівень оптових цін підприємств інших форм власності. До них належать оптові ціни на продукцію промислових підприємств державного сектора економіки, державні заготівельні ціни на продукцію сільського господарства, деякі інші державні регульовані ціни та тарифи.

Роздрібні ціни використовуються в актах купівлі-продажу товарів населенню для невиробничого індивідуального та сімейного споживання у секторі домашніх господарств. Особливістю сучасного етапу розвитку економіки є суттєве зменшення частки регульованих державою роздрібних цін на товари народного споживання. Таке адміністративно-правове регулювання збережене лише за незначним колом товарів і послуг першої необхідності та доручене місцевим Радам. Більшість товарів для населення реалізується за вільними, неконтрольованими державними адміністраціями цінами та тарифами. Підприємства та організації, що обслуговують потреби населення, самостійно затверджують ціни та тарифи на послуги населенню. Переважна частина роздрібного товарообороту так званих товарів народного споживання та послуг населенню формується на засадах вільного ринку під впливом співвідношення реального попиту та пропозиції безпосередньо на місцевому рівні без адміністративного регулювання.

Між рівнями оптових та роздрібних цін існує взаємозв’язок. Так, роздрібна ціна на продукцію промисловості складається з оптової ціни виробника та торгівельно-транспортної націнки сфери обертання, а оптова ціна підприємств включає прибуток і собівартість виробництва одиниці продукції. Промислові підприємства самостійно затверджують оптові ціни на продукцію та послуги власного виробництва та роздрібні ціни на продукцію, яка реалізується у власній торговельній мережі.

Ціни та тарифи, які використовуються в інших галузях матеріального виробництва, також мають свої особливості.

Так, продукція сільського господарства вимірюється у закупівельних цінах, що відбивають її собівартість та прибуток. Закупівельні ціни диференційовані за якістю продукції та зонами виробництва. Залежно від якості встановлюються відповідні надбавки. Державні сільськогосподарські підприємства також мають право самостійно встановлювати ціни на частину планової та надпланову продукцію, що реалізується через власну торговельну мережу і на вільному ринку.

Заготівельні організації реалізують сільськогосподарську продукцію за оптовими заготівельними цінами, які містять в собі закупівельні ціни, податки, власні витрати та прибуток.

У галузях добувної промисловості при вартісному вимірюванні обсягу продукції діють розрахункові ціни, які відбивають конкретні умови виробництва, але реалізація їх продукції організаціями постачання як правило ведеться за договірними оптовими цінами, що відображають споживчу вартість продукту для покупця.

Ціни, які використовуються у будівництві, залежно від способу будівництва та форм розрахунків, розподіляються на договірні й кошторисні. Вони у собі функції оптових та роздрібних цін. Кошторисні ціни використовуються також для аналізу динаміки фізичного обсягу виробництва.

Тарифи транспорту й зв’язку відбивають вартість перевезення вантажів та передавання повідомлень. Залежно від виду перевезень, форми та швидкості доставки вантажів і передачі повідомлень тарифні ставки диференційовані.

Загальну вартість виробництва і транспортування товарів відбивають ціни франко-станція відправлення та франко-станція призначення. Перші містять вартість виробництва або купівлі товарів організаціями обертання на місці та вартість їх доставки до станції відправлення, другі — загальну вартість виробленого або набутого організаціями обертання товару з витратами на доставку на місце призначення. Аналогічний зміст мають зовнішньо-торгівельні ціни франко-кордон країни, що експортує (ФОБ), та франко-кордон країни, що імпортує (СІФ) у міжнародній торгівлі.

Статистичні спостереження за динамікою та структурою діючих цін та тарифів на послуги в залежності від форми та обсягу реалізації провадяться по-різному. У зв’язку з різким скороченням частки підприємств, що є прямою державною власністю, суцільне статистичне спостереження за цінами на конкретні товари та послуги зберігається лише на деякі види продукції особливого призначення (військова промисловість, паливно-енергетичний комплекс, видобуток енергоносіїв та дорогоцінних металів тощо). Основною формою статистичного спостереження за рівнем цін та тарифів підприємств та організацій є вибіркові обстеження, що мають регулярний характер та провадяться за стандартними наборами товарів — представників продукції для кожної галузі народного господарства за вибірковим колом одиниць сукупності, які випускають близько 50 % загального обсягу товарів в галузі.

Певну частину інформації при цьому статистичні організації отримують з обов’язкової фінансово-бухгалтерської звітності підприємств та установ, пов’язаної з відбиттям обсягів реалізації продукції та сплатою податків, передбачених чинним законодавством, яка надається як обов’язкова в адрес Мінфіну України та податковій інспекції.

Користуючись інформацією згаданого щойно вибіркового кола виробників та стандартними наборами товарів-представників, державна статистика вивчає вартісну структуру діючих цін та тарифів, визначаючи частку основних виробничих витрат, прибутку виробника, та, за даними додаткових обстежень, прибутку сфери обертання в цінах кінцевого споживання. Такі дослідження дозволяють зробити висновки стосовно ефективності витрат суспільної праці на продукування найважливіших товарів та послуг та приймати відповідні рішення щодо стимулювання виробництва та обертання конкретних товарів та послуг на макрорівні за допомогою відповідних економічних важелів. Так, наприклад, при дослідженні структури роздрібних цін на м’ясо та ковбасні вироби по матеріалах статистичного управління м. Києва студентами КНЕУ було виявлено, що за позицією «Ковбасні вироби» частка виробничої собівартості в роздрібній ціні становила 44,1%, прибутку виробника — 2,2%, торговельно-транспортної націнки — 53,7%. Висока питома вага націнок сфери обертання, таким чином, свідчила про її неефективне функціонування з точки зору кінцевого споживача та підприємств виробничої сфери, стримуючи виробництво товару.

Рівень цін на міських ринках обстежується та досліджується за станом на 22 число кожного місяця опитуванням продавців працівниками органів статистики. При обстеженні фіксується фактична ціна, за якою реалізується основна маса товарів конкретного найменування в години найбільш жвавої торгівлі. Середні ціни на конкретні види товарів в цілому по населених пунктах дістають за формулою простої середньої арифметичної з цін, що склалися на окремих ринках. В більшості випадків при таких обстеженнях з окремих товарних груп досліджують ціни на товари-представники. Наприклад, за позицією «фрукти» фіксуються рівні цін тільки на яблука. Кількість проданого товару враховується в натуральному виразі щомісячно.