17.4. Статистика обмінних курсів
Проблема валют і валютних паритетів, або паритетів купівельної спроможності — одна з актуальних проблем як в економіці, так і в статистиці. Вона визначає рівень взаємовідносин між країнами, конкурентоспроможність їх продукції на світовому ринку, обсяг і напрями зовнішньоторговельних потоків. Обмінний курс грошової одиниці визначається її купівельною спроможністю як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
Становлення світової валютної системи відбувалося в кілька етапів — від золотого стандарту з фіксованими валютними курсами у різних країнах до повного його скасування, що дало змогу окремим країнам проводити самостійну національну грошову політику. Невдала спроба повернення до твердого паритету валют на базі золотого стандарту стала поштовхом до об’єднання західноєвропейських країн у Європейську монетарну систему з механізмом фіксованих валютних курсів. Було створено європейську розрахункову одиницю — ЕКЮ. Нині країни Європейського економічного співтовариства об’єднались у валютний союз із єдиною валютою — євро.
Поява обмінних курсів національних валют зв’язана з розвитком міжнародної торгівлі, що вже давно стала невід’ємною і значною частиною економічної діяльності країн світового співтовариства. Разом з тим обмінні курси впливають не тільки на міжнародну торгівлю, але і значною мірою впливають на національну економіку країни. Це пояснюється тим, що стан національної валюти тісно пов’язаний зі станом усіх секторів економіки, зміни в яких, особливо за кризових ситуацій, відбиваються на коливанні обмінних курсів національних валют.
Під обмінним курсом розуміють ціну валюти однієї країни, що вимірюється в одиницях валют іншої країни. Обмінний курс української гривні визначається кількістю гривні, на яку обмінюють одиницю іноземної валюти. Коли ціна одиниці іноземної валюти у гривнях зростає, відбувається девальвація (зниження ціни) гривні: коли ціна одиниці іноземної валюти у гривні падає, відбувається ревальвація, зростає ціна гривні, тобто зростання ціни гривні відповідає знеціненню іноземної валюти.
Обмінний курс дуже рухомий, на нього впливають стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту та пропозиції валюти на валютному ринку, конкурентоспроможність товару даної країни на світовому ринку, політичні і військові фактори, а також цілий ряд інших опосередкованих, побічних чинників, що виявляють тимчасовий або постійний вплив на динаміку курсу валюти. Самі же валютні операції зв’язані з рухом валютних цінностей; іноземної валюти; цінних паперів — платіжних документів (чеки, векселі, акредитиви і пр.) і фондових цінностей (акції, облігації) в іноземній валюті; дорогоцінних металів (золота, срібла, платини і металів платинової групи); природного дорогоцінного каміння.
Установлення курсів іноземних валют (а також цінних паперів або цін товару на біржах) згідно з практикою, що склалася, і законодавчими нормами називається котируванням.
У світовій практиці існують два способи котирування:
Пряме котирування, коли одна одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості одиниць національної валюти. Наприклад, в Україні один долар США прирівнюється до певної кількості гривень або в США одна німецька марка прирівнюється до певної кількості доларів або центів. Таке котирування в нинішній час застосовується в більшості країн світового співтовариства;
Зворотне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. Наприклад, у Великобританії 1 фунт стерлінгів прирівнюється до певної кількості доларів США. Подібна система застосовується в невеликій кількості країн. Дуже важливою характеристикою валюти є її конвертування.
Конвертування — спроможність валюти обмінюватися на інші валюти і піддаватися зворотному процесу.
За ступенем конвертування валюту поділяють так:
вільно конвертована;
частково конвертована;
неконвертована (замкнена);
клірингова.
Вільно конвертована валюта (ВКВ) — валюта, що вільно і необмежено обмінюється на валюти інших країн.
Нині небагато держав мають вільно конвертовану національну валюту.
Вільне конвертування валюти означає стійкість національної економіки країни, можливість її економічного зростання і, як наслідок, довіра до її національної валюти з боку іноземних партнерів. З цього випливає, що досягнути повного конвертування національної валюти декларативним шляхом не можна. Подібні спроби зречені на невдачу і можуть призвести до значних збитків для держави.
Частина вільно конвертованих валют є резервними валютами.
Резервними називаються валюти, що складають резервні кошти для міжнародних розрахунків і зберігаються центральними банками інших країн. До резервних валют належать долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японська єна, німецька марка. Ці п’ять валют складають практично 100% світових валютних резервів. Наявність резервної валюти створює додаткові вигоди країні-емітенту, дозволяючи протягом тривалого часу мати негативне сальдо в торговельному і платіжному балансі без шкоди національній економіці.
Частково конвертована валюта — валюта, що обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і застосовується не в усіх видах міжнародного платіжного обороту.
Наявність обмежень зумовлена нестабільністю економічної ситуації країни, розладом її платіжних балансів. Обмежувальна політика проводиться державою і включає в себе законодавчу і адміністративну регламентації операцій з валютою і валютними цінностями. Більшість країн світу, у тому числі й Україна, мають частково конвертовану валюту.
Неконвертована (замкнена) валюта — валюта, що не обмінюється на інші іноземні валюти і виступає всередині країни тільки як національна грошова одиниця.
Неконвертованими є ті валюти, на які накладаються обмеження по ввозу, вивозу, купівлі, продажу і до яких застосовуються різноманітні заходи валютного регулювання.
Клірингові валюти — розрахункові валютні одиниці, що існують тільки в ідеальній (облікової) формі у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій по взаємним поставкам товару і наданню послуг країнами—учасницями платіжної угоди.
Ураховуючи, що результати валютної політики мають багато вимірів впливу (це робить проблематичним вибір оптимальних рішень при аналізі можливостей, що відкриваються перед країною, яка прагне макроекономічної стабільності), доцільно розглядати проблеми курсоутворення як реакцію на платіжний дефіцит та динаміку курсу національної валюти.
Кожна країна має можливість вибору одного із п’яти основних варіантів валютної стратегії.
1. Фінансування тимчасового платіжного дисбалансу шляхом змін у рівні резервування і грошових зобов’язань перед іншими країнами.
2. Валютний контроль у поєднанні з фіксованим валютним курсом.
3. Вільно плаваючий валютний курс.
4. Постійно фіксований валютний курс, на підтримку якого має бути зорієнтована вся внутрішня економіка.
5. Регульоване плавання валют.
На практиці вибір курсової політики ще вужчий. По-перше, контроль за платіжними дисбалансами шляхом зменшення або збільшення резервів може використовуватися тільки тоді, коли самі дисбаланси мають тимчасовий характер. По-друге, для цього необхідно, щоб поточний валютний курс був стійким у довгостроковій перспективі і не потребував коригування внутрішньої економіки для його підтримки. Тоді країна може просто профінансувати дисбаланс із резервів, подбавши про те, щоб скорочення їх не позначилося на пропозиції грошей на внутрішньому ринку, і чекати поповнення резервів після відновлення балансу й позитивного сальдо. Але дуже ймовірно, що країна вичерпає свої валютні резерви (у разі постійного дефіциту) або навпаки — нагромадить недопустимо надмірні резерви (за постійного позитивного сальдо). Таким чином, рано чи пізно доведеться вибирати інший спосіб розв’язання власних валютних проблем.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що вивчає статистика зовнішньоекономічної діяльності? Чим вона відрізняється від інших галузевих статистик?
2. Чому статистика зовнішньоекономічної діяльності поділяється на три складові частини?
3. Поясніть різницю між статистикою зовнішньої торгівлі та статистикою платіжного балансу.
4. Як можна використати дані статистики зовнішньоекономічної діяльності з даними інших галузевих статистик для аналізу та прогнозу макроекономічного розвитку країни?
5. Поясніть, чому необхідно вивчати стан та розвиток зовнішньо- економічних стосунків України з іншими державами світу.
6. Які методи теорії статистики можна використати для аналізу стану та розвитку зовнішньоекономічної діяльності? Наведіть приклади.
7. Що ви розумієте під платіжним балансом країни?
8. Які основні фактори визначають обмінний курс?