Художньо-стильові терміни живопису та іконопису

Стиль (грец. — палочка для письма) — сукупність головних художніх особливостей, які виявляються в темах, ідеях, зображувально-виражальних засобах, прийомах, технічній обробці матеріалу, виконанні, у творчості архітектора, письменника і т. д. Стиль зумовлюється соціальним ладом, суспільними ідеалами, рівнем розвитку. Архітектурний стиль — сукупність функціональних, конструктивних і художніх рис.

Живопис — вид образотворчого мистецтва, художнє зображення на площині предметного світу фарбами. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяється на монументальний, декоративний та станковий.

Монументальний живопис — підпорядковується архітектурній споруді, тісно з нею пов'язаний.

Декоративний живопис — застосовується для прикрас архітектурного ансамблю, витворів декоративно-ужиткового мистецтва.

Станковий живопис (від слова станок, мольберт, на який ставиться основа) — дошка, полотно, картон для написання картин.

Жанр живопису — за тематикою живопис поділяється на жанр побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістичний.

Мозаїка — сюжети, орнаментальні композиції, виконані з природних каменів, смальти, керамічних плиток (смальта — кольорове, непрозоре скло у формі кубиків та пластинок).

Темпера — фарби для живопису з води та яєчного жовтка (натуральні скріплюючі матеріали) або з водного розчину клею з олією (штучні емульсії").

Акварель (лат. аgua — вода) — фарба, що розводиться водою; твір живопису, виконаний такими фарбами.

Гуаш — водяна фарба.

Пастель (фр.pastel, — тісто) — означає малювання олівцями, виготовленими з тонко тертих барвників з домішкою крейди, клею, гіпсу чи інших скріплюючих або вибілюючих речовин.

Ікона (зображення, образ) — живописне мозаїчне, рельєфне зображення Богородиці, Ісуса Христа, святих. Це окрема живописна композиція, виконана на дерев'яній дошці, полотні, рідше металевій пластинці. В іконі поєднуються радість, скорбота та аскетизм.

Іконопис — писання ікон, образів Бога-Отця, Богородиці, Ісуса Христа, святих. Культовий, релігійний вид живопису. Іконопис відображає естетичний, духовний досвід народу. Естетика цього живопису потребує втілення божественного, надчутливого змісту в зримих ідеально піднесених образах. Носієм божественного в християнській традиції є золото, світло сонця.

Іконостас — перегородка з рядами (чинами) ікон, які відділяють вівтар від основної частини православного храму.

Алімпін Печерський — видатний іконописець київської школи іконопису Київської Русі.

Найдавніші ікони — «Богородиця-Елеуса» (відома «Вишгородська Божа Мати», викрадена в 1155 р. Андрієм Боголюбським і вивезена до м. Володимира. Сьогодні відома як «Володимирська Богородиця»).

Богоматір «Велика Панагія» — Марія Оранта. Київської школи Алімпія, ікона з Михайлівського Золотоверхого собору, зруйнованого в 1934—1936 рр., вивезена до Москви. Зберігається під назвою «Ярославська Оранта».

«Ангел Злати власи» (золоте волосся) — один з найпоетичніших творів давньоруського іконописання (кінець XII ст.). Зберігається в Державному російському музеї Санкт-Петербурга.

Ктиторський портрет (грец. — засновник, меценат) — такі портрети писались і зберігались у храмах України, починаючи з XII ст.

Пярсуна (персона — викривлено) — найменування творів українського, а також російського і білоруського портретного живопису кінця XVI—XVII ст., які зберігають прийоми іконопису.

Графіка (грец. пишу, креслю, малюю) — вид образотворчого мистецтва, у якому дійсність образно відображується за допомогою малюнка.

Гравюра — малюнки, виконані на дереві, металі, камені. Розмножуються на папері.

Офорт — гравюра на металі, заглиблені елементи якої витравлюються кислотою.

Фреска (італ. — свіжий, сирий) — техніка стінного розпису водяними фарбами по свіжій штукатурці, яка вбирає їх до певної глибини, що забезпечує міцність фарб.