Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції 1 курс історія.docx
Скачиваний:
66
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
448.33 Кб
Скачать

2.Було покладено початок політичній боротьбі населення Західної України за своє національне і соціальне визволення.

3.Активізація суспільно-політичного руху, його строкатість та суперечливість.

У другій пол. XIX ст. в суспільно-полі­тичному русі в Західній Україні діяло три напрямки:

Москвофіли - реакційний, представни­ки якого не визнавали існування українсько­го народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Камчатки», виступали за приєднання до Росії. Мали свою політичну організацію, видавничу базу, але значною підтримкою населення не користувалися.

Народовці - національний напрямок, який спрямовувався на служіння інтере­сам українського народу, звідки й дістав свою назву. Головною метою народовців був розвиток української мови і культури, підвищення культурно-освітнього рівня і національної свідомості українського на­селення.

У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Про­світа», яке очолив відомий педагог, жур­наліст, композитор А.Вахнянин. «Про­світа» мала філії у всіх містах Західної України. Крім культурно-просвітницької роботи, вона займалася й економічною діяльністю - засновувала кооперативи, крамниці, позичкові каси. На кін. XIX ст. «Просвіта» за популярністю серед насе­лення суперничала з церквою.

На рубежі 70-80-х рр. народовський рух включається в політичне життя.

У1885 р. народовці заснували свій полі­тичний орган - Народну Раду, яку очолив Юліан Романчук. Організація висунула ви­могу надати українським землям автономію в межах Австро-Угорщини.

Народовський рух поступово поширив­ся на Буковині і Закарпатті.

Радикальний напрямок, який виник під впливом ідей М.Драгоманова. Радикали ви­ступали за утворення незалежної Украї­ни, пропагували революційні методи бо­ротьби, закликали до політичної діяльності широкі народні маси. Очолювали напрямок Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький.

М.Грушевський. Наукове товариство ім. Т.Шевченка.

У 1894 р. із Києва до Львова переїхав М.Грушевський, зайнявши посаду професора Львів­ського універси­тету. Ця подія мала великий позитив­ний вплив на роз­виток національ­ного руху, україн­ської науки, зв’язків між західними і східними українцями М.Грушевський очолив створене «Просвітою» Наукове товариство ім. Т.Шевчен­ка, об'єднавши навколо нього майже всіх провідних східно- і західноукраїнських учених.

4.Політизація національного руху

У кін. ХІХ ст.. починають формуватися українські політичні партії. Першою такою стала Русько-українська радикальна партія, утворена в 1890р. у Львові радикалами на чолі з І.Франком (на світлині) та М.Павликом. партія вважала своєю метою створення незалежної української держави. Але протиріччя між радикалами обумовили слабкість партії.

У 1899 р. народовці на чолі з Є.Левицьким та В.Охримовичем утворили Українську національно-демократичну партію, до якої приєдналися М.Грушевський та І.Франко. Партія стояла на ліберальних їх, головною метою проголосила незалежну українську державу. З часом націонал-демократи перетворилися на найбільшу партію в Західній Україні.

У 1899 р. була створена Українська соціал-демократична партія (М.Ганкевич,С.Вітик), яка стояла на позиціях марксиз­му. Широкої соціальної бази партія не мала, бо чисельність робітників, на яких вона орієнтувалася, була незначною.

Таким чином, XIX ст. стало періодом справжнього національного відродження: зросла національна свідомість українців, значних успіхів досягла українська куль­тура. Національно-визвольний рух як в Наддніпрянській, так і в Західній Україні пройшов шлях від культурно-просвіт­ницького до політичного етапу, висунувши гасло політичної самостійності України.