Лекція №_16__

Тема: Становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. Історичне значення

Визвольної війни українського народу.

Мета: визначити політичну, економічну, суспільну ситуацію на території Гетьманщини після смерті Б.Хмельницького;

2. розвивати аналітичні вміння та навички;

3. виховувати патріотичне ставлення в студентів до власної історії.

Тип лекції: комбінований.

Обладання: роздатковий матеріал, карта, атласи.

Основні дати:1657 р., 1658 р., 1659 р. 1658—1659 рр., 1667 р.,

Основні терміни: «Гадяцький договір», «Конотопська битва», «Слобідська Україна».

Структура лекції.

I.Організаційний момент:

II.Перевірка домашнього завдання:

III.Актуалізація опорних знань студентів:

IV. Вивчення нового матеріалу:

1.Гетьманщина І. Виговського.

2. Внутрішня  і  зовнішня  політика  І.  Виговського.

3. Україно-московська війна 1658—1659 рр. Конотопська битва.

4.Розкол Гетьманщини.

5.Правобережжя 60-80-х років 17ст.

6.Виникнення та розвиток Слобідської України.

V. Закріплення нових знань.

VI. Підсумки лекції.

VII. Домашнє завдання.

Хід лекції.

Організаційний момент:

Перевірка домашнього завдання:

Актуалізація опорних знань студентів:

Значення воєнних кампаній 1655-1657р.р.?

Вивчення нового матеріалу:

1.Гетьманщина і. Виговського.

Обрання   гетьманом  Івана   Виговського.   Після смерті Б. Хмельницького в Україні утворилася досить складна політична й соціально-економічна ситуація. Поразка україно-трансільванської воєнної кампанії 1657 р. проти Речі Посполитої негативно вплинула на морально-психологічний стан суспільства. До того ж загострилися московсько-українські відносини через ігнорування царським урядом інтересів України. Тривала війна викликала різке погіршення матеріального становища селянства і козацтва. Чимало козаків, що не отримували платні за службу, зосередилися на Запорозькій Січі, яка перетворилася на осередок мож¬ливого соціального вибуху.

У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли принципу спадковості гетьманату й розгорнули боротьбу за владу.

У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Виговський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. старшинська рада в Чигирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом І. Виговського, а в жовтні козацька рада в Корсуні обрала його вже повноправним гетьманом без будь-яких обмежень. Як наслідок були перекреслені можливості встановлення в Україні династії Хмельницьких, а на гетьманську посаду міг претендувати будь-хто. Зрештою це призвело до гострої боротьби за гетьманську булаву і нищення здобутої державності.

2. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.

Гадяцький договір. Після обрання гетьманом І. Виговський дотримувався зовнішньополітичного курсу, вибраного Б. Хмельницьким. Він підтримував союзницькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою.

Подвійна політика Москви остаточно переконала І. Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Із весни 1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік від Гадяча було схвалено україно-польську угоду, за якою:

1.Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Руське князівство входила до складу Речі

Посполитої як третя складова федерації — поряд із Польським королівством і Великим князівством Литовським;

2. федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох держав;

3. на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із чотирьох кандидатів, які були представниками козацької

старшини. Гетьман обирався довічно;

4. гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з іншими державами;

5. польські  й  литовські  війська  не  мали   права   перебувати в Україні;

6. козацький реєстр повинен був становити 30 тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетської гідності;

7.церковна унія мала бути скасована. Водночас п'ять православних ієрархів отримували місце в сенаті;

8. дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й необмежену кількість гімназій, шкіл і друкарень.

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), виконувати умови договору поляки не збиралися.